Закриття сезону 2015. Київ - Рівне (Клєвань) - Ворохта - Мукачево - Львів - Київ

Ну шо, поїхали....

Минулого разу подорож в Карпати у нас була зіпсована хворобою, так що щось писати зовсім не було бажання. 

Потрібно було повторити.

Туркомплекс у Ворохті (http://www.vorohta.com.ua) бронювала ще в серпні. Брали чотирьохмістний. Ціна тоді вийшла по 1 620 грн. за дорослого (знижка 10%, як вже постійним клієнтам) і    1 350 грн. з дитини (знижка 25% до 16 років).

Отже виїхали в суботу о шостіій ранку. Їхали по Житомирській   трасі через Рівне (трохи зайвий кілометраж, але значно краща дорога). 

Ще закортіло заїхати в Клєвань, подивитись на "Тунель кохання". Воно того варте.

 Фото там шикарні виходять, навіть не можу вибрати кращі, щоб вам показати.

Побродили по "тунелю" і далі на Ворохту, через Дубно (там теж є на що подивитись, але залишили на наступний раз), Тернопіль, Івано-Франківськ, Яремче (там в " Пиріжковій хаті" шикарні пончики. Не змогли проїхати повз - заїхали до них о 21.00, з"їли два останніх, більше не було).

В туркомплекс потрапили близько десятої вечора. Там нас чекали. Тур починається в неділю і закінчується наступної суботи вранці. Але, якщо ви приїзджаєте своїм транспортом (з поїзда вони зустрічають у Тернополі, Франківську та Ворохті) то можна заселитись в суботу і виселитись в неділю.

Видали ключі і ми пішли селитись.

Все без зайвих понтів, чисто акуратно, є все необхідне. Номер на дві кімнати з санвузлом. В кожній телевізор і достатній набір меблів.  

Наступного дня виспались, погуляли по  Ворохті. Ввечері о 18.00 "пізній обід" з чудовою гуцульською кухнею і кухликом вина). Потім розважальна програма - вечір знойомств і ватра (вогнище) де можна поседіти-поспілкуватись.

А, ще треба було обрати та записатись на один з п"яти походів-екскурсій на завтра.

Погода була не ахті, пішов сніг.... Ми вирішити взяти обзорний на Буковель.

Уявляєте) і це у них вже не перший сніг..

 Побродили там по буковелю, покатались на підйомниках, попили глітвейну. 

Потім був Яблунецький перевал і обід в Колибі.

А далі Урочище Жанець і водоспад Гук. Наш водій довго вагався, іхати туди чи ні. Дорога там досить стрьомна, а на великому ікарусі, взагалі.... Але поїхали. 

Довезли нас до частини дороги, а далі ще 3 км пішки. Ну шо вам сказать, специфічна мандрівка, але нам сподобалось.

 буде, що згадати

Вирішили, що обовязково з"їздимо сюди самостійно в теплішу пору року.

Приїхали, нас смачно накормили і знову ввечері розважальна програма. Я туди вже не доповзла... А діти побігли танцювати)

Наступного дня сніданок і екскурсія в Верховину (неофіційна столиця Гуцульщини). Можна було ще у супер-активний похід на Говерлу піти.... (були серед відпочиваючих туркомплексу такі, що пішли)

У Верховині   шикарні краєвиди, але чотири музеї (музей музичних інструментів, хата-газда, музей Івана Франка і музей фільму "Тіні забутих предків" ) пережити трохи нудно було.  

Дітям сподобався музей музичних інструментів Івана Кумлика. Він приватний. Спочатку то все збирав батько, а після йог смерті займається донька. І розказувала, і грала, і навіть показувала як хустки вязать і на трембіті грати)

це трембіта

А це двір хазяйвів музею. Краєвиди..... Мені особливо отой балкон з гойдалкою сподобався. Сиділа б там годинами і на гори дивилась... І "  пустть вєсь мір подождьот..."))

А ото маленький будиночок - це для діток збудовано, щоб грались.... Подобається мені їхнє відношення до життя)

  Музей "Хата-газди" не фотографувала. У нас такі в Пирогово є. 

Це біля музею фільму Тіні забутих предків.

ще

 і ще

Потім ми ще швиденько пробіглись по місцевому Верховинському колоритному базарчику. Там, доречі, сувеніри вдвічі дешевші ніж на сувенірних ринках.

І додому (помітила, що номер в комплексі ми так ні називали, мабуть тому, що все якось затишно там і по-домашньому, не дивлячись на кількість народу).

Ввечері розважальна програма "Гуцульську сватання" (акторами виступають самі відпочиваючі).

На наступний день ми обрали екскурсію в Яремче.  

Спочатку були Стежки Довбуша

Оце в чорненькому тулупчику, наша Галя - екскурсовод. Вона, мабуть, коли спить, теж говорить.... і так швидко-швидко). 

маршрут "Стежками Олекси Довбуша" - 3 км (1.5 і 1.5 вниз)

Потім нас завезли в центри Яремчі. Хлопці пішли в вольєрне господарство диких звірів годувати

і на троні поседіти, бажання загадати

 А ми з Владою по місту погуляли

Потім водоспад Пробій, сувенірний ринок (яку я там шикарну вишиванку бачила.... за 9 тис. грн....). Там ще є ресторан Карпати (все вручну вирізблене, памятка архітектури)

Наступного дня автобусні екскурсії нам вже набридли слєгка, да і погода вилюдніла - вирішили ми походити пішки. 

Вибрали "Під мостами". Спочатку нас відвезли до Ворохтянського трампліну

Ну таке собі зрєліще... пічальне

Потім пройшлись по Ворохті до залізничної станції, сіли на дізель-поїзд (екзотика). Проїхали одну зупинку до наступного села і пішки лісом-полем назад.

У них там австро -угорці двісті років назад мостів-Віадуків набудували. Ось нам ці масти і показували

 Пройшли 6 кілометрів і наприкінці маршруту нас чекав пікнік з дядьком, який на баяні грав і смачнючою гречаною кашею (мій Вовка сказав, що смачнішої каші він ще в житті не їв... ну це після шести кілометрів пішки по свіжому повітрю...)))

Ввечері "гуцульське весілля" з тими ж туристами-акторами, яких і вівторок сватали)

Ну і на останній день ми обрали мандрівку вздовж річки Прут.

Спочатку нас вивезли на болото. Як в казці...

Потім йшли лісом, збирали гриби і слухали байки про життя гуцулів

В деяких місцях переходи були досить стрьомні

А це підвісний міст, я з дитинства мріяла по такому пройтись. Мрія здійснилась)

Далі ввечері прощальна вечеря (і знову кухлик вина, класне воно таке там). І зранку в суботу ми вирушили на Закарпаття.

Їхали через Яблунецький перевал, Зустріли там земляків з Київської області (Баришівка) вони теж нп Закарпаття мандрували. Поспілкувались майже як родичі)))

Заїхали в Рахові на базар, купили папріки їхньої і копченого на дровах сала і м"яса (я такого ще зроду не їла).

Потім біля Хуста заїхали в Ізу (там в кожному дворі плетені з лози вироби продають) - український центр лозоплетіння.

І нарешті Мукачево. Весь день йшов дощ. Заселились в готель "Паланок". В замок вже не встигли. Трохи проїхались центром міста.

Вранці пішли до замку Паланок.

які милі діти, правда?

Далі вирушаємо до Чинандієво, там є санаторій "Карпати", який розташований на місці колишнього маєтку графів Шенборнів.

шкода, що всередині там майже нічого не залишолось

Пробіглись по замку (там ще парк шикарний, але краще по тепленькій погоді..) і вирушаємо далі на Львів.

Дорога чудова. Їдеш і насолоджуєшся. Зупинились на перевалі між Закарпатською і Львівською областями  - там таке повітря, що не можна надихатись. 

У Львові ми цього разу по-швидкому. Вовкі показали, він дуже просився (особливо в майстерню шоколаду)

"Копальня кави"

Біля "Дому Легенд"

"Золотий дукат" (Вовка гарячий шоколад не зацінив, Владі перепало дві порції). Ну, і кава там неперевершена

А це просто ще трохи Львова....