Вчора побачила тут темку, про дівчинку, яка завагітніла в 17, і вирішують, що робити вакум, таблетки чи залишати лялічку. Я не знаю, щоб робила я, бо теж мама дівчинки, і судити або радити щось тут важко... Але одне я знаю точно, я буду подругою своїй донечці і підтримаю її в будь-якому рішенні.
Розкажу вам реальний приклад, який стався в моєму будинку з сусідською дівчинкою, з родиною, з якою мої батьки і я гарно спілкуємося і дружимо...
Жила була дівчинка, яка була єдиною донечкою своїх батьків, вони страшенно любили її, тряслися на нею, оберігали її від всього, з маленького і років до 12 вона гуляла з мамою і папою, до друзів її не відпускали, друзі самі приходили до неї і лише тоді, коли хтось з батьків був вдома. Дівчинка росла, була замкнута, надто стримана і спокійна, часто, коли я бачилася з нею, я бачила її сумною, я розмовляла з нею, але вона не надто ділилася своїм особистим, а я й не лізла їй в душу. Вона поступила в Університет, завела там собі друзів, вперше закохалася, ну скажімо так дитина відчула смак свободи, вирвалася від батьків і була неймовірно щаслива. Через декілька місяців, дівчинка зізнається мамі, що вагітна, мама мовчить, плаче, боїться сказати чоловікові, бо не знає його реакції. Батько дівчинки взнавши таку новину, одразу бере їх в охапку і везе робити аборт, нащо лікар зробивши узі, посміхнувся і сказав " Який аборт, 16 тижнів, готуйтесь дідусь, у вас внучка". Для батька це був страшенний позор, він не знав куди себе діти, його єдина донечка, його гордість так вчинила з ним. Вона плакала кожен день, вона не говорила хто батько дитини, як її не вмовляли, як пізніше з"ясувалося, татусь був 20 річний хлопчинка,який одразу відмовився від батьківства, а вона вирішила залишити дитинку. ЇЇ батько вирішує відвести її за 300 км від Києва до сестри в село, та мама на колінях просить цього не робити, просить зрозуміти ситуацію. Через деякий період часу, дівчинка розповідає мамі, хто батько її дитини. Мама звісно ділиться з батьком і вони без відома донечки знаходять його адресу і самі їдуть до нього додому. Там спілкуються з його мамою, яка як з"ясувалося нічого про це не знає, бо весь час на роботі, бо є головним дитячим хірургом м. Києва, вона обіцяє поговорити з сином, і вирішити як тут бути. Розмова з сином не склалася, він сказав, що в нього була лиш симпатія, і до дітей в 20 років він не готовий. Що робить його мама? Вона приїжджає до дівчинки додому. допомагає їй збирати речі і забірає її до себе, батько дівчинки був цьому радий. А сама дівчинка лиш запитала " А Саша мене чекає" його мама, мудра жінка, і відповіла" Саша зрозуміє це пізніше, а тебе чекаю я".
Через декілька місяців народилася чудова дівчинка, яку назвали Олександрою, здорове маленьке щастя 4,500 кг. Молодий татусь весь період жив у своїй квартирі і жодного разу не приходив до своєї мами, бо знав, що там вона... Моя 18 річна сусідка має чудову свекруху, яка живе поруч, яка піклується про неї як про рідну, як допомогла їй здолати все і закінчити університет і влаштуватися на роботу. Коли манюні було 3 роки, Саша попросив пробачення і захотів бути з ними, вона його кохала всім сердцем і звісно пробачила. Вчора я зустріла їх, приїжджали в гості до її батьків, вона сяяла, він не відпускав її руки, а 6 річна Олександра мала повні очі щастя:))))))
Yjliana 6 жовтня 2016, 16:23
Одного разу до мене на роботу прийшла жінка здавати документи на оформлення, мені до декрету залишалося 3 тижні вона побачила живіт і почала питати як я коли вже в декрет а тоді вона розказала історію про свою дочку. Що вона завагітніла в 16 років, як і всі в цьому віці нічого не сказала дома а пішла робити аборт взяла на підтримку подругу. Коли дочка зайшла в кабінет до лікаря, подружка не витримала і зі страху подзвонила їй, вона взяла таксі і їхала 70 км. зі села в обласний центр щоб її з віддти забрати до дому цілою і нескаліченою. І на щастя втигла. Ця жінка як мені розповіла цю історію я мало не розплакалася, як вона сильно любить свого онука і дочку, як дякувала тій подрузі що подзвонила. Я до топер її згадую і всім ставлю в приклад.
solodka 6 жовтня 2016, 16:34
Мамочки, до слёз!!!!
Вспомнила знакомую +снимала квартиру с моей подругой), которая по пьяной лавочке рассказала, что в 16 родила. Будучи беременной, умудрились с матерью от отца скрыть данный факт. Родила и оставила ребенка в роддоме. Мы с подругой долго от нее не могли отцепиться, пытаясь вращумить и найти ребенка
Katya_0602 8 жовтня 2016, 17:52 1
Ого, ну как жить с этим, и знать что где-то есть стоя кровь, твой ребенок... не понимаю. Сама в 17 стала мамой..
TataSN 6 жовтня 2016, 16:35
Хорошо что есть истории с таким окончанием)))
MarisabellO 6 жовтня 2016, 17:38
не у всех так бывает, знаю историю, мама в 17 родила, через 2 месяца кинула на брата малолетку, еще через 3 мес. свекровь забрала ребенка себе, мамы у девочки нет, а есть мама-бабушка(
doctorNatik 6 жовтня 2016, 17:39
Очень мудрая мама у мальчика !
Madre86 6 жовтня 2016, 17:45
+++
Rosya 6 жовтня 2016, 17:57
Дуже розумна свекруха на відміну від батьків.Але така історія більш схора на казку.бо в реальному житті частіше трагічний кінець.
Irina_Irina 6 жовтня 2016, 21:19
Очень красивая история.Перед свекровью снимаю шляпу, такое встречается не просто редко, а очень редко.Обычно защищают сыновей.Отца не понимаю.Похоже он не дочку любил, а какие-то свои амбиции в дочке(
Anna_po 25 жовтня 2016, 17:58
Красивая история,как в сказке )мудрая свекровь
maksim 16 листопада 2016, 09:34
Это потому ,что свекровь - хирург и детскую боль и слезы видит каждый день. Поэтому и ситуация сложившаяся для неё не стала такой страшной, как для папы девочки. Лишний раз доказательство тому,что женщины сильнее мужчин. Пусть живут счастливо!!
YuliaChernetska_Sale 20 грудня 2016, 23:38
+++про хірурга,та дитячу біль теж саме хотіла написати
YuliaChernetska_Sale 20 грудня 2016, 23:47
Я взагалі рахуюю ,якщо дівчина готова стати мамою,в 18 це не так вже і рано)У моєму жіночому роду всі народжували у 17-18
я народила свого синочка без місяця 19)
І знаєте ніякі гульки, нічні клуби чи друзі не замінять мені того щастя яке вже 3 з половиною роки засинає та просинається зі мною в одній квартирі).Я б ні за що не зробила б аборту(пішла б від батьків) але не зробила б)
Правда ситуація у нас трішки інша-з чоловіком ми рік зустрічалися та планували у подальшому сім*ю,тому думаю мої були готові_))Та і жити ми відразу почали разом,окремо від батьків за 600 км від моїх( да не легко було,зовсім ніхто не допомагав) самі справляємося та і я цьому дуже рада,зарас чекаємо на другого хлопчика і вже повністю готові самі справлятися))).
А свекрусі великий уклін-дитина може цього і не знати,але відчуває точно і колись обовязково віддячить