А навіщо мені життя без неї?

Найда лежала біля молодої господині. Та, сидячи в навушниках за комп'ютером, щось швидко набирала на клавіатурі. Раптово, собака стрибнула, зачепивши хворе коліно дівчини.- Ай, Найда, ти чого, - потираючи коліно, де червоніла велика подряпина, господиня скривилася, - давай акуратніше!Не звертаючи уваги на обурення, собака уважним поглядом дивилася на стіну:- Ти не заблукала? Навіщо прийшла?Від стіни відокремилася постать, одягнена в темний плащ. Голова і обличчя були прикриті капюшоном.- Не заблукала, прийшла попередити. Скоро за нею прийду, - глухо пролунав голос гості і її палець вказав на молоду господиню. Здригнувшись, дівчина повела плечима.Собака моргнула:- Як за нею? Вона ж ще молода.Фігура засміялася:- Яке дурне питання, як ніби я забираю тільки людей похилого віку. Втрачаєш хватку? Мене відчула, а запах хвороби у Господині - ні?Собака повела носом:- Нічого не чую.І тут в її нюх врізався поганий запах. Вона пішла на нього. Запах крові. Запах смертельної хвороби йшов від подряпини на коліні.- Що зачула? Запізно, - посміхнувшись, гостя пройшлась по кімнаті і встала позаду дівчини, вдаючи, що замахується косою.Найда наїжачилась:- ррррррр, не підходь до неї!Глухо засміявшись, темна фігура підняла руки:- Ну, пожартувати вже не можна. Їй залишилося місяців три. Я, власне, прийшла тебе попередити за старою звичкою. Пам'ятаю, що ти її любиш, от і  попрощаєшся з нею. Врятувати ти вже не зможеш ..

Найда задумливо подивилася на Смерть (ви напевно, шановний читачу, вже здогадалися, ким була гостя?):- Чому не зможу?Смерть глянула на собаку з подивом і через пару хвилин тихо зникла, залишивши Найду з її знанням про швидку смерть дівчини, яка ні про що не підозрюючи, била з обуренням по клавіатурі.***********Сім років тому назад.- Мама, цуценятко бідненький - дівчинка бігла до мами, тримаючи в руках маленького брудного цуцика. Жінка поохала, але не зважилася викинути блохастика.Так Найда знайшла родину.Її викупали, обробили від бліх і з тих пір вони з юною господинею стали нерозлучні.

***********І ось тепер вона повинна бачити, як вмирає її найулюбленіша дівчинка.Через кілька днів на сім'ю звалилося горе. Старша дочка виявилася хвора. Прийшли погані аналізи на кров після медогляду. Люди ходили похмурі, Найда як могла втішала їх. На її очах помирала її господиня.- Ні, чуєш, ні! - якось вночі, гавкнув в темряву, собака прийшла до ліжка хворої і вляглася поруч.- Найда, Найдочка, - ласкаво погладив улюбленицю, дівчина прошепотіла уві сні.Собака згорнулася клубком, вона була впевнена, що зробила правильний вибір. Тиждень вона не відходила від молодої господині. А через два тижня прийшли повторні аналізи, повністю спростувавши смертельну хворобу.

- Я якось не очікувала прийти сюди так швидко. Ти навіщо це зробила?- А навіщо мені життя без неї? - відповідаючи на питання Смерті, ледве тримаючись на лапах, Найда щасливо посміхалася.- Ти знаєш ... мені іноді здається ... що весь світ ваш тримається на таких, як ви.- Яких? - прошепотіла собака, останній раз зітхнувши.- Люблячих, - обережно взявши маленьку душу Найди, Смерть тихо пішла з квартири.**************Минуло дванадцять років .- Мама, мама, бідне цуценятко! - малюк біг до молодої жінки, тримаючи в руках блохастого цуценя.Посміхнувшись, вона взяла тваринку в руки:- І хто ж ти у нас? Найда чи Найдік?І пригорнула до себе сопучий комочок, з тугою згадуючи свою улюбленицю...

з інт.