На початку літа я вирішила на 20 річницю подружнього життя переробити наші обручки. Чоловіку обручка була мала, і моя була широка і тісна. Знайомий чоловіка відкрив свою справу і сказав що зробить як ми хочемо. Дизайн придумали і зробили, але я на примірку не поїхала – хворіла. Моє було завелике на пів розміру, але я вирішила не міняти.
День Незалежності в цьому році друзі запропонували провести на базі відпочинку. База на березі притоки Дніпра, місце чудове. Дозвіл отримали і поїхали на один день. Поснідали на природі, діти грались і далі була запланована поїздка на лодках, я гребла вперше, в мене вийшло так гарно вписатися в ворота. Спину я зірвала, але то дурниця. І за весь день я ні разу не спохватилася обручки. Пам*ятала її тільки у авто по дорозі туди.
Далі був шашлик, дітей на кониках покатали. Вечері, коли спину намастила Алезаном і закрила очі – мене, наче струмом вдарило, де обручка?! За півгодини перерила всі сумки, розібрала всі речі, які через спину на завтра залишила і нічого. Спати не могла, потім провалилась у сон і мені приснилось що знайшла. Проснулась і зрозуміла що то сон. На другий день подивились фото і вичислили що я гребла вже без обручки, здогадалась, що вона могла злетіти в момент коли знімала куртку. Їхати 50 км шукати не хотілось. Так погано було на душі. Ні, не золота жаль… Думаю всі розуміють чого жаль.
Подзвонили і попередили, що можливо в будинку будуть прибирати то знайдуть, щоб знали що хтось шукає…
Пройшов майже тиждень. Сьогодні завела сина в садочок, чоловік каже - поїхали. Я не хотіла,бо «ранка» вже загоїлась трохи і я не вірила що в лісі у траві через 6 днів можна щось знайти. Поїхали. Всю дорогу я думала з яким я настроєм буду назад їхати, чи не буде гірше. На базі сьогодні людей аж 2 сім*ї, тихо. Я взяла з собою вилку з дому і ми перерили той квадрат який я показала своїм мужичкам. Так можна було ще довго шукати і тому я сказала все, їдемо до дому. І в цей момент під сосною у траві моя вилка зачіпляє обручку. Я кричала, стрибала, цілувала хлопців а потім мене сили покинули і я сіла. Чесно, я не вірила, але камінь з душі впав.
Я не забобонна, завжди іншим радила дякувати Богу, що взяв грошима, тобто цінностями).
Дякую всім хто прочитав і порадів зі мною.
Хто шукає – знайде)
P.S. Коли мені було 12 років, зимою, біля сільської бані у льоду я знайшла обручку. Ми з мамою вичислили чия вона може бути і повернули. Власник молодий хлопець, наш сусід засипав мене сплячу ввечері солодощами. Мені було так приємно) Може через це я і свою знайшла).
Фото дерева де вона була)
IrinaSnejKa 29 серпня 2016, 16:31
Вам повезло,супер рассказ.Мои дочки перетеряли кучу сережек,но так ни разу и не нашли,половину из них в море,последнюю на отдыхе этим летом,я смирилась уже,серьги им сняла и сказала,что следущие пусть мужья покупают.
NathaliaYa 29 серпня 2016, 16:34
Повезло не то слово)
DaRInocHka 29 серпня 2016, 17:02
+++очень повезло) я в море кучу золота оставила, теперь иду на пляж и все снимаю)
Ksena 29 серпня 2016, 16:35
Очень за Вас рада) У Вас такие эмоции, что и я уже радуююсь))))
NathaliaYa 29 серпня 2016, 16:38
дякую, що радієте зі мною)
Elena11 29 серпня 2016, 16:38
Круто! Поздравляю!
NathaliaYa 29 серпня 2016, 16:43
дякую, я цей день надовго запам"ятаю)
Olga08 29 серпня 2016, 16:47
Колись золотий ланцюг загубила вдома думала у ванній в нас тоді ремонт був багато чужих людей робочих в домі подумала них. Свекруха дивувалась що я зовсім не жвилююсь, я сама дивувалась якось в душі зовсім не шкода було думала так то й так. Через три роки знайшла зовсім в іншому місці.
liko_chan 29 серпня 2016, 16:50
Історія зі щасливим кінцем! Рада за Вас!=)
CaptainMorgan 29 серпня 2016, 16:52
Хорошо,что нашлось кольцо)
OliOli 29 серпня 2016, 16:54
Как хорошо, что все хорошо).
Malinka_orijinal 29 серпня 2016, 17:00
Очень рада за вас!!)
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:30
дякую)
YuliyaV111316 29 серпня 2016, 17:01
очень рада за вас!!!
у мужа как то кольцо выпало с 10 этажа в снег) перерыли весь снег, не нашли. И когда я уже сдалась, то увидела я ее))
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:31
я теж уже здалась і десь в ту хвилину і знайшла) Обручка "злякалась" що залишиться там сама.:)
Inna75 29 серпня 2016, 17:05
Ой, как я за Вас рада!!! Это действительно чудо - найти в траве такую вещь, счастья на многие лета вам с мужем!)))
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:29
дякую)
mamby 29 серпня 2016, 17:06
у меня этой зимой такое было. потеряла любимый фотоаппарат!! да-да. вроде и не колечко, но умудрилась, вышла ребенка сфоткать в мороз -20 а были у родителей, пошла поставить санки в сарайчик и там оставила. НО там где он лежал, я его точно не могла положить. вообщем я накормила всех домовушек и все поженила и ленты и платочки на стулья вязала и перед сном 40 представляла фотик. Мама нашла только весной. и тянуло меня в то место и глядела и смотрела, но нет.... тоже была очень рада))
и было у меня золотым браслетом в декрете, носила, утром встаю нет... все обыскала , и через неделю нашла возле кровати на полу, и пылесосила и полы мыла и не было его там, а потом появилась
а вот золотые серьги купленные перед декретом, одела раз на крестины, сняла и все, пропасть...
Ingysya 29 серпня 2016, 17:32
Щиро за Вас радію)
Мені знайомі Ваші емоції, загублений був хрестик сина, той, що з хрестин.... як я раділа знахідці думаю Ви догадуєтесь))))
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:27
а мій старший згубив і не знайшов(
MarinaK 29 серпня 2016, 18:09
Хорошо, что хорошо закончилось.
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:26
я вжей не надіялась
BosaNizhka 29 серпня 2016, 18:18
Супер, я так рада за Вас!!!)
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:26
Таня,дякую)
Anelia 29 серпня 2016, 18:51
Как хорошо, что нашлось колечко) больше не теряйте.
Мы как-то вышли с маршрутки и шли к родителям, малявочка на руках у мужа и тут меня осенило, на одном ушке нет серёжки (золотой, только одели). Мы и возвращались к остановке, и рылись в кустах, и объявления писали нифига...теперь каждый раз как идём к родителям глаза сами опускаются на асфальт на том месте где кинулись искать..
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:25
а застібка не "англійська", діткам краще з англійською,надійніше
Oksana_Ls 29 серпня 2016, 19:14
Очень рада за вас! Такой отличный конец у истории. Но я бы на следующий день побежала бы к мастеру все подгонять по размеру. Как говорится "на Бога уповай, но и сам не плошай" )
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:25
я піду, а поки що поклала у коробочку)
Kvitochka21 29 серпня 2016, 20:00
Радію разом з Вами!
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:24
дякую, умене сьогодні гарний день)
anyta_belka 29 серпня 2016, 20:14
Супер! Как же приятно, когда, казалось бы, нереально найти что-то, а оно в самый последний момент находится.
У нас с мужем была похожая история.
Только поженились как пару месяцев, глубокая осень. Муж ездил на сто ремонтировать машину. Вернулся домой поздно, я уже спала. Но краем уха слышала, что он пришел, разделся, лег в постель... и тут через пару минут вскочил. Я от этого проснулась, спросила, что случилось.
Оказалось, что потерял кольцо...
Я говорю, поехали искать.
Он помнил, что она была вечером. и вроде как помнит, что мыл руки и когда стряхивал воду с них - что-то звякнуло, как упало...
И вот мы в 12 ночи, среди гаражей в полной темноте, с фонакирами на телефонах, на машине с включили фары лазим по опавшей листве в надежде найти кольцо.
Уже хотели уезжать без кольца, как вдруг оно нашлось )
Радости не было предела, скакали как дети )
NathaliaYa 29 серпня 2016, 21:23
як я Вас розумію)
Alloha 29 серпня 2016, 23:15
Ооо, у нас почти так же было только на третий день после свадьбы. Муж в 4 часа утра вскочил, мол нету кольца. А до этого этих три дня вечно говорил мне, что бриться потерять кольцо, бо не привычно. Я говорила мол не говори дурного, вот и получилась. Кароче, была у нас утренняя ночная искалка по улице, обходили все. Ничего не нашли. Я вся в растрояных чувствах. Пришли, думаю посмотрю в шортах мужа, а оно там лежит. Камень с плеч. Как оно туда попало не знает, говорит, что не снимал
Chudesato 29 серпня 2016, 20:27
Я теперь понимаю к чему я потеряла серебряную серёжку подаренную подругой на день рождение.Была у меня пара красивых серёжек с большими камнями, все восхищались ними...но зимой пошла в гости к подруге и мы после ужина и после нескольких бокалов вина пошли кататься на санках, вернее на пакетах..было весело как в детстве....но потом вернувшись к подруге домой я обнаружила , что потеряла одну серёжку..муж подруги потом на утро ходил искал, но увы.....это было в феврале...а в марте я познакомилась со своим будущим мужем)))))Как хорошо, что всё хорошо заканчивается)))
NathaliaYa 30 серпня 2016, 10:53
приємно знайти щось хороше в поганому)
Levchik 29 серпня 2016, 23:08
Дуже добре, що знайшли. У кожного мабуть є схожі історії. Моя мама загубила обручку на власному весіллі. Весілля було в жовтні в шалаші, як раніше гуляли у селах. Шукали і під час весілля, і коли розбирали шалаш і нічого не знайшли. Навесні, коли бабуся перекопувала город, знайшла обручку.