Добрий вечір, матуськи! Вже майже тиждень минув, а я ще "киплю". Зла-зленна! Захворіли ми з синулькою. Я днем раніше. Температура в мене 38, а Орест в неділю прокидається з темп.39. Ми йому нурофену, він вирвав, і так два рази. Останнього разу просто струменем. Перелякалися. Викликали швидку. З цього і розпочалася історія. "Швидка" приїхала через 30 хв. Чоловік чекав їх біля підїзду. Двері відчинилися, а звідти: "где ребёнок?" Чоловік каже, що ви тут збираєтеся оглядати. Тоді вже піднялися "їхня високість". Орест лежить на дивані скручений. Думаєте підійшли? Послухали? Ага. Повсідалися наші файні жіночки, одна почала писульки писати, а інша розказувати чому ми дитині флюрографію не зробили, може в нього пневмонія? А потім....мило так задрімала. Прокинувшись, наказала одягатися. Госпіталізація. Зібрався чоловік. Бо я ж з температурою. Поїхали. Я реву. Через годину, дзвонить чоловік, повертається назад на таксі, бо немає в поліклініці місць. Ви думаєте хтось на дитину в лікарні звернув увагу? Ні. Щей примусили підписати папір, що немаємо претензій, і за власним бажанням поїхали додому. Чоловік не став сперечатися, бо на руках дитина з температурою 39, а за вікном 4 години ночі. Як в таких випадках діяти? Я б звичайно розповіла б їм багато чого. Та поскандалити, це не притягнути до відповідальності.