Тарасе, батьку підніми чоло
Поглянь на свою неньку Україну
Чимало зим і весен відгуло
І пил покрив прабатьківську руїну.
Кривавий пил.
О ні, не спали ми,
Звивалися потоптані знамена
Хиталися підвалини тюрми
«Не вмерла ще», співали ми натхненно
Співали рано,
Обривав той спів
Багнет із нами викутої криці
Летіли кулі
В марноблудство слів,
І жерла нам дивилися в зіниці.