До мурашек

Прочитала когда-то это стихотворение на этом сайте,  с тех пор не могу его спокойно воспринимать. 

Людмила Васильева ( Легостаева).

Балада про дві душі. 

На місячній доріжці Зустрілись дві душі, Одна - до Бога пішки, А інша – в грішний світ. Одна – душа солдата Загиблого в бою, А інша – немовляти, Народжена в Раю. І так би розминулись… Але душа бійця На іншу обернулась: Знайоме щось з лиця. Сказала: « Гей, малеча, А нумо , хлопче , стій! А як ім’я, до речі, Матусеньки твоїй?» Душа же немовляти Була як чистий сніг: « Мене чекає мати, Аби я вчасно встиг… Казав Господь, Галина - Таке її ім’я, Ось-ось народить сина, А син її – то я! Мене на Землю жити Господь благословив, Я маю народитись… А ти вже там пожив?» - Так у бійця спитало Майбутнє немовля (Воно ще знань не мало: Що то таке – Земля?) А той боєць «Галина» Повторював ім’я … Та це ж його дружина Чекала немовля. Сплили перед очима Щасливі ті роки: Як він , ще був хлопчина Й просив її руки… Весілля і навчання, І пристрасті потік… Він всі її бажання Виконував , як міг. Усе було чудово: Вагітність – добрий знак! І взяв він з жінки слово, Що родиться козак! А потім…Сум в родині.. В країну зло прийшло. Галини очі сині Зробилися мов скло. «Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там., Скількох вже покосила, Та їй тебе – не дам!» Та він своїй дружині Сказав приблизно так: «Як друзів я покину, Який же я козак? Як гляну в очі сину, Що з’явиться в цей рік? Скажу, що в злу годину Я за спідницю втік?» Поцілував Галину І рушив на війну… А потім..постріл в спину.. І запах полину…. Згадав боєць те стрімко Й до немовля сказав: «Ти бережи Галинку Що краща буде з мам. Пробач мені ,дитино, Вас з мамою підвів. Та буду я невпинно З тобою з перших днів! Дивитимусь із неба, Як швидко ти ростеш, А все що буде треба В житті ти сам знайдеш. Обнімемося ж , сину, Тобі час йти в життя А я прикрию спину Тобі із небуття» На місячній доріжці Невпинний душ потік: Одні – до Бога пішки, Хтось – в протилежний бік. Народжуються діти, В воєнний час страшний, І щоб їх захистити Хтось винен йти у бій. Але допоки в серці В жіночому любов, Життя не перерветься, Відроджуючись знов!