Хвала Богу, зробили дитині операцію.
І хто б подумав, що просте видалення аденоїдів виллється в довгу історію. Почалося з того, що молодший (Іванко) перестав дихати носиком. Просто одного весняного дня взяв і не став. Звернулися до одного лора (на Богатирській маємо знайомих) - відповідь: ОРВІ, будемо крапати, промивати носика і все пройде. Дзуськи - не пройшло. Тиждень промивали, тоді полетіли на відпочинок в Туреччину, начебто стало трохи легше, прилетіли додому - не дихає носом хоч танцюй. Знову на Богатирську - промивали, крапали - все до одного місця. Звернулися до Медікому (маємо знайомих :) ). Все те саме - ОРВІ, крапаємо, промиваємо, має пройти - не проходить. Отримали 3 отіта за 1,5 місяця, відповідно - антибіотики. Знову до ЛОР-а на Богатирську - пролежали в напів-стаціонарі 2 тижня: робили промивання, інгаляції та прогрівання, перепробівали пів аптечного асортименту, а результату нема. ЛОР на Богатирській признала свою неспроможність допомогти та порадила звернутися до ЛОР-інституту.
Приїхали до ЛОР-інституту. Яка, ви думаєте, була відповідь? Точно - ОРВІ - пшикайте назонексом МІСЯЦЬ і має пройти.
Для себе вирішили - поїдемо до Одеси (там практикує лор Запорощенко - сестра у нього операцію на носі робила, теж історія з дитинства). Трошки підлікувалися, всілися на машину - поїхали. Навіть рясний сніг не завадив - хвала Богу, доїхали і туди і назад без пригод, хоча надивилися по обочинах - на все життя вистачить - починаючи від перекидишів, до складених навпіл фур з стирчащими їз них залишками того, що колись було легковиком вже невідомо якої марки. Запорощенко не став довго слухати - каже: чого простіше - ЗРОБИМО РІНОСКОПІЮ і подивимося. Тут, відповідно, в нас виникло питання до всіх інших, хто був до нього: якого ... ніхто навіть і не заїкнувся, що є така штука. Зробили. Виявилося, аденоїди перекрили носові і вушні проходи, в вухах у дитини скоплюється рідина, і дитина, відповідно, починає втрачати слух. Без зайвих розмов - показали нам це все на моніторі, пояснили, що потрібна операція.
Добре. Будемо робити операцію. Що віз зі спини впав.
Добралися до Києва, зібрали аналізи. Аж тут знову сніг (до того, який ще минулого разу не прибрали з Одеської траси :( . Подумалось - не доїдемо. Того разу пронесло, хто його знає що буде на цей раз.
Вирішили шукати того, хто зробить в Києві. Кума працювала років надцять на швидкій - каже, в лікарні на Навої зроблять - зуб даю. Приїхали туди. Дєдушка - прохфєсор, завідувач відділенням, подивився на малого, і що ви думаєте нам сказав. Вірно - "ПОКРАПАЄМО І ВІН ЗАДИШЕ" мамочко, не переймайтеся - ви (та інші лікарі в іншій лікарні) невірно промиваєте/крапаєте, от ми покрапаємо - все пройде:B Ви навіть не уявляєте всіх наших висловів щодо нашої медичної прохфєсури.
От тут нас вже взяла злість. Взяли малого, поїхали в "Борис" на прийом до лора Гербича (виявилося, що вони з Запорощенком добре знайомі, і що повторно ріноскопію робити не треба - достатньо результатів ріноскопіїї, зробленої в Одесі). І вже в п`ятницю зробили операцію, яка замість 15 хвилин (як звичайне видалення аденоїдів) продовжувалась цілу годину, і після якої лікар сказав, що ніколи такого не бачив (а бачив він багато) і як ми взагалі жили до цього. Дослівно висловлювання відомого лікаря було таке "Это просто ПИПЕЦ! Как вы вообще жили?!".
Так що, як в тому анекдоті, в наших державних клініках залишилися тільки лікарі - гінекологи (які до п...и) , і всі інші, які до сраки. І це справді лякає, бо не дай Боже може скластися така ситуація, що на платну операцію просто не вистачить грошей! І дуже добре, що цього разу все закінчилося добре :) Висновок - в нашій країні найкраще взагалі не хворіти, бо якщо захворієш, з тих хто тебе відправить на той світ черга вилаштується. Як там була легендарна фраза Діда Панаса: от така х...я, малята, любі хлопчики й дівчата