Один день.... Гори... Гори... стор. 2

Є таке свято,  яке я дуже люблю. Люблю за його різноманітні звичаї, люблю за те,  що саме це свято в мене асоціюється з горами. Це свято Івана Купала. 

Саме красою гір хочу з Вами поділитися. 

Щож, хочу одразу сказати,  що день 07.07.2016 для мене був дуже незвичним тому,  що за останні 10 років це вперше ми з чоловіком провели його без дітей. Це був день для нас двох. 

Ми прокинулися о шостій, випили каву,тихенько поцілували наших курносиків,  які ще міцно спали і виїхали, позаяк дорога чекала не близька. 

Заправили повний бак і поїхали. 

Всю дорогу я була на сьомому небі від щастя,  бо бачити по всій дорозі таку красу... Подивіться самі і Ви мене зрозумієте. 

Це рахівськи район. Ще кілька фото краси

 Вирішено було доїхати до Яремчі,  а це небагато не мало 180 км. Отже, 3 години і ми заїхали в це прекрасне місто. 

Як тільки заїхали До Яремчі я помітила скелю.  Якщо чесно жодне фото не передасть те,  що відчуваєш дивлячись на цю красу. 

В Яремчі будують будинок наші куми,  тож їдемо до них на будівництво. З їхнього участку дуже гарний вид. 

Тут батько куми ,на імпровізованій кухні, нас пригостив дуже смачним обідом. А ось і він... 

А тепер в гори.... 

Дорогою все буяє,  п'янинь аромат польових квітів, заворожує спів цвіркунів.

Гляньте... 

Одну годинку вверх по схилах і ми на місті,  ну подивіться хіба не краса. 

Саме тут розумієш, які ми крихітні у цьому світі... Хочу сказати словами свого улюбленого письменника Пауло Коельо:

"З вершини гори краще видно,  яке мале все,  що знизу. Наші перемоги і наші печалі вже не так важливі.  Те чого ми досягли або втратили, лежать там,  внизу. З висоти гори ти бачиш, який неосяжний світ і які широкі горизонти... "

Це все полонить твоє серце й душу...

Тут дуже швидко плине час. Тому повертаємось.

Краєвиди дорогою просто неперевершені. 

Ось який будиночок зустрівся нам дорогою. 

На останок ми ще пішли в одне місце без якого поїздка до Яремчі була б не повною. Це водоспад Пробій. 

Побачивши цей водоспад я була вражена його потужністю й силою. Прут, на якому розташований Пробій, скидує тонни води у камінний котлован і це не може залишити тебе без емоцій. Я дивилася на це чудо природи немов під гіпнозом. І навіть грязна ,після дощу, вода не зіпсувала картину. 

Ще трохи скелястого берегу. 

На годиннику вже майже сьома й пора їхати додому. До зустрічі Яремча,  я обов'язково повернусь.

Ще трошки фото краєвидів на шляху додому. 

Сфотографувала для Вас одну пам'ятку,  яку відвідують всі туристи. Вона знаходиться неподалік Рахова. Ви знаєте,  що це? 

Згодом напишу,  але цікаво почитати Ваші думки. 

Дорогою додому брат нас обрадував новиною,  що в нього народився синочок. Тож день став ще чудовішим. В нас з'явився племінничок... Іван. 

Близько десятої ми були вдома.Прийнявши душ ми заснули з відчуттям приємної втоми в тілі.

На кінець хочу написати віршик,  який мій син колись розповідав у школі. Він мені дуже подобається. Автор Марина Кузьменко. 

Отак-от просто закохатись в гори, 

А потім все життя любити їх

Смереки із ялицями в покорі

А на віддалених вершинах тане сніг. 

І очі манить непроглядно гарна зелень

І час спиняється,  

щоб глянути й собі

На білі хати

В горах схованих поселень

І на стежини,  що блукають у траві. 

Там інший світ і навіть сонце,  що сідає

Туман долинами

Розлого й гордо ліг

Отак-от просто закохатись в гори

А потім все життя любити їх. 

Дякую,  що дочитали до кінця. Вибачте за якість фото,  всі з телефону. Бо наші красунчики розбили монітор. 

P.S. Дякую нашій бабусі, завдяки якій ми мали такий чудовий день.