Як же я рідко буваю вдома… У мене вже давно свій дім, щаслива сім»'я – коханий чоловік, дітки і навіть кіт з собакою. Але так хочеться як в дитинстві притулитися до мами, пожалітися на розбити колінце. Щоб найбільшою проблемою було – «не відпустили гуляти на вулицю», бо «їла зелені вишні» чи «трусили в сусідів яблука», чи «влізла в болото і замастила плаття». А ще сушила сухарі в духовці і вони згоріли чаду була повна хата – ночувала у подружки Жанни з Києва. Вона була трохи старша від мене і всі лайфаки про хлопців, поцілунки і т.д. я дізнавалися від неї. Згадую як з нею бренькали на гітарі на одному акорді складену власноруч пісню:
«Тихо іду споришева трава
Ніжно мені ноги лоскоче,
Хата стара, старе обійстя
Казку таємную все шепоче…»
А далі… Далі не пам'ятаю. Пам'ять наша зрадлива, тому для історії, для пам'яті представляю один наш літній день в містечку Ромни Сумської області.
Ранок починається як і у багатьох мам не з кави) Знімаю зі Злати підгузник, годую її і ми ще годинку дрімаємо.
Далі йдемо йдемо будити Павлусю і підемо їсточки.
Ще один величезний плюс бути «вдома» - можна не готувати. Я не знаю, чи є тут танцючий смайл, але він мав би зараз вибивати гопака. На кухні пахне молодою картоплею і малиновим компотом.
Малеча бавиться у дворі – брат катає сестру на «лімузинні». Злата щаслива, аж верещить від задоволення.
Збираємося на річку. Як раз гарний день – дуже тепло, але сонячні промені «розсіяні» хмарками. Можна цілий день купатися. Покажу наші приготування до річки.
Ох же ця річка - називається Роменка, притока Сули, навіть не на всіх картах є. До неї ж ще дойти треба. Вона тече через невелику – шириною метрів 200 заболочену місцину. В 70 її почали осушувати, «повернули» русло річки, щоб збільшити сінокос, але так нічого і не вийшло. В дощові часи місцина наповнене водою в більшій (можна плавати на човнах) чи в меншій мірі (грязюка болотиста – робили з неї черевики або чоботи, прикрашали квітками смолки чи свиріпи). Ми в дитинстві там проводили багато часу – йшли «на цілий день з іжею». Їжа це були грінки з часником, кабачки жарені з майонезом, мерзле сало, помідорчики та компот. Тягли такі торби, наче на місяць збиралися. Ех були, ми тоді високі і худющі підлітки і могли собі дозволити «калорійні перекуси»)).
Річку не фоткаю, бо крім дітей і полотенця не беремо нічого. З ними двома в воді треба «глаз да глаз». Павлуся намагається плавати і постійно ковтає воду. Злата теж не відстає від брата – бультихалася на славу. Як то кажуть – «Зморені та щасливі вони поверталися додому»))
Далі обід та обідній сон (Всы фото інтимні, бо дуже парко - моментально вискакує потніца).
Треба гарненько виспатися, бо після сну з «подружками» йдемо в дитсадок на площадку гратися. Невеличкий відступ. По сусідству гостює у своєї мами ще одна моя подружка дитинства зі своє донечкою та двома племінницями. Павлуся називає дівчаток «мої подружки», а вони його «Малік» - тобто «мальчик Павлик».До садочка йти ніби і не далеко – хвилин 15-20 Але дорога з чотирма дітлахами розтягується на довго. Тому нас в садочок підвезли)
А ось і садочок. Сюди ще я ходила. З тих часів 25-літньої давності майже нічого не змінилося. Ті ж самі залізні літачки і гірки, пісочниці з тракторних колес. Я доречі об цей літак в садочку забруднила жовтою фарбою нову косинку в малиновий горошок. Ох і влетіло мені від мами. Я цю косинку навіть зараз пам'ятаю, а от як звали вихователів – ні.
Пам'ятаю ще одну свою пригоду з цією ж подружкою Ніною та ще двома дівчатами ходили в « садік на качелі» Мені і ще одній дічинці було 5,5 років, Ніні - 4, а найменшій подружці 3,5 роки. Гралися біля двору, а потім вирішили пройтися. Йшли-йшли й дивувалися «як далеко ми зайшли»! Поки не дійшли до садочка і не залишилися кататися на «качелях» – таких каруселях залізних з дерев'яними сідушками. А вдома ЧП – пропали діти. Це були буремні 90-ті, скрізь ходили чутки про маньяків, викрадених дітях/людях «на органи». Батьки дуже налякалися – шукали всією вулицею нас, а ми мирно гралися в садочку. Дивом нас помітив сусід, який їхав в магазин і привів нас додому. Ми йшли з похнюпленими головами, а сусідська баба Таня кричала нам вслід: «Як би взяв, та жопу кропивою нажалив», - вона гордилася вихованням своїх внучок, які чемненько гралися вдома. А Ніна випалила: «своїм дівчатам жопи жаліть, а мені моя мама хай жалить!». Ох і отримала я на горіхи…
А ще гортензія! Її там так багато – вся під будівлею садочка алея засаджена нею. Нам не дозволяли її навіть нюхати, не те що рвати. А зараз… зараз можна нюхати, гладити пальцями ніжні пелюстки і згадувати. Я знайшла одну зламану квітку – забрала собі на згадку.
Злату на річці обкусали комарі. Навмисно не фотошопила)
Павлуся не захотів фото для історії, бо він «мужик» і будує тунелі та дороги, а ми дівчатка зі Златусею – нам треба квіти.
Погуляли ми не довго, бо почав накрапати дощ – така собі літня мжичка, наче і тепла, але хмара віщувала про великий дощ. Швидко зайшли в магазин за смачненьким, щоб дорога додому булла веселіша. Злата ще в садочку "перекусила" - наша їжа завжди з собою і запісяла плаття) Додому йдемо лише в запасному боді і кофтинці, бо стало прохолодніше.
І дощ таки пішов! Під шум дощу Злата і навіть Павлуся заснули. 
Завжди, коли йде тепла літня злива, згадую цей вірш
Цвітуть сокирки в полі сині,
Палають маки у пшениці.
Навколо дощ здійнявся, лине –
Блистять росинки ніби криця..
І ллється він на листя, землю –
Хоч темна хмара - світ ожив.
Дощу мелодія блаженна –
Що ніжно грає серед нив.
Душі фріссони-хвиля зникла –
Литаври грому вдалині.
Колосся змокле все поникло,
Мов спить в небесній бистрині.
Пташки співають безтурботно,
Між листям, в хованках малі.
Ще зранку тут було спекотно,
Гуділи голосно джмелі.
Дощ оросив цю літню спеку –
Зелений світ щоб жив і жив.
Лунає грім - уже далеко
І зник дощу рясний мотив.
Коли скінчився, зовсім стихло:
Лиш мокре поле - його слід.
Сокирок, маків вже не видно
- В дощі мов змився їхній цвіт.
На вулиці стало вечоріти, вийшли на вечірню прогулянку – побродити по калюжах. Павлуська спочатку не хотів вдягати дощовик, бо він «дівчачий», але бажання бігати по калюжах перебороло і він зробив висновок, «що грибочки теж червоні. А вони хлопчики».
Златуся заснула вже, а я знайшла свою дитячу колекцію календариків. Синок із задоволенням їх розглядає. Вибирає з машинами і просить, що б я йому їх подарувала, ну а Златі з квітками.
Видніється світанку силует,
А ніч заснула в зорянім намисті.
Де казка з колисковою живе,
Колись давно з’явилося дитинство.
Зігріте на матусиних руках
І купане у чебреці і м’яті.
З тобою на усіх твоїх стежках,
Воно в тобі не хоче підростати.
Йому співає весняний струмок,
Йому метелик сяде на долоньку,
Сніжинок рій запрошує в танок
І зайчиком стає промінчик сонця.
Напоєне досхочу молоком,
Заквітчане барвіночком хрещатим,
Накрите з трав духмяним полотном,
Воно в тобі не хоче підростати.
Дитинство там, де гойдалка і квач,
Де бульбашка за мить від сміху лусне.
Стрибає, жмурить чи підкине м’яч.
Обійме, ніжно так, і не відпустить
.І хоч літа лелекою летять,
Дитинство вчить тебе життю радіти.
Воно в тобі не хоче підростать,
Його передаєш у спадок дітям.
Став лайк, якщо теж з ніжним трепетом згадуєш своє дитинство
TanyaMamaMatheus 8 липня 2016, 15:42
гарнюни :)
Sanderlei 8 липня 2016, 16:32
+
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:20
;)
Elena_Inschakova 8 липня 2016, 15:43
Здорово :)
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:20
спасибо)
polivalka 8 липня 2016, 15:46
здорово!а какая аппетиная Златуля-прямо хочется куснуть)моя вытянулась и похудела уже)
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:21
спасибо. А мы хоть вытягиваемся, но не худеем. Хотя она активная - ползает, встает и ходит у опоры. Сын только после завершения гв начал худеть
NathaliaYa 8 липня 2016, 15:46
Гарна розповідь) Щасти Вам!
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:21
Дякую
Ekaterina 8 липня 2016, 15:48 1
Очень приятно было читать ваш рассказ ...держите сердечко)
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:21
Спасибо)
anastasy 8 липня 2016, 15:48 1
Супер!
Oksana_S 8 липня 2016, 15:49
Величезний лайк від мене). Такий добрий і ніжний допис.
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:22
Дякую! Деякий час виношувала ідею.Нарешті сьогодні зібралася)
Sanechka 8 липня 2016, 15:53
Бутузики) Лайк вам)
Sanderlei 8 липня 2016, 16:32
прям сладенький пончик)))
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:22
Спасибо)
Arika 8 липня 2016, 15:56
очень понравился ваш рассказ! у вас талант писателя! всего хорошего Вам и Вашим малышам!
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:23
Спасибо.Это просто муза прилитела)
MarinaSand 8 липня 2016, 16:01
Какая у вас доця калоритная) Люблю маленьких пухликов.
А Вам удачи в победе)
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:23
Спасибо)
H_elga 8 липня 2016, 16:03
Так душевно) теж зараз з синочком гостюю у батьків і відпочиваю від кухні :) і теж ходимо гратися в садочок, куди я теж ходила)) щоправда у мене мало спогадів(( і так приємно гуляти з однокласницями/подругами дитинства та їхніми дітками, а не запиленими міськими вулицями з часто знервованими матусями... Але розумію, що постійно такого спокою я б уже не витримала - відвикла...
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:25
Дякую. Так, в мами гарно, а дома чоловік голодний:)
N4t4liy4 8 липня 2016, 16:08
Понравился Ваш день, желаю удачи.
У меня тоже хранится пакет календариков))
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:25
Спасибо. Хочу отдельно обзор календариков сделать. Есть очень интерсные экземпляры
Levchik 8 липня 2016, 16:10
ніби в дитинство повернули. Ми діти, доки живі наші батьки. Дай Боже їм усім міцного здоров'я. дуже гарна у Вас вийшла розповідь
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:26
Дякую!
Tanya_ 8 липня 2016, 16:10
душевно=))
ПыСы у нас такие же плавки=)))
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:27
Мы как раз их в Ромнах и купили. Обновки для папы фоткали)
Foxya 8 липня 2016, 16:18
Колоритно, душевно и очень здорово! Лайк!
Кстати мой папа с Вощилыхи,а тетя с Ромнов ;)
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:27
Спасибо. Круто - почти земляки.
Svetlaja 8 липня 2016, 16:41
Дуже душевно, щиро, так мило. Дітки - такі хорошки !
І, дуже гарна українська у Вас. Така смачна !
Бажаю перемоги.
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:28
Дякую. За свою українську дякую книжкам та Полтавщині.
Insta_mama 8 липня 2016, 17:09
Круто!!! Так по домашнему) а у меня бабушка не далеко от Ромнов живет, частенько там ранее были ;)
Ksenya_Vitaly 8 липня 2016, 17:29
Спасибо. Еще одни земляки!
BosaNizhka 8 липня 2016, 17:48
Класс! Злата такой пончик сладкий) удачи!
Ksenya_Vitaly 9 липня 2016, 23:05
спасибо)
Trapeze 8 липня 2016, 22:01
Как душевно. Очень понравилось)
Alya_analogi_Duplo 8 липня 2016, 23:54
Здорово)