Оскільки тема сьогоднішнього аукціону багатьом не цікава, то пропоную до уваги статтю, що трішки змінить ваш погляд на корисність традиційних шкіл. Для мене вона не була відкриттям, оскільки свою кар"єру я починала викладачем в ліцеї, який до того закінчила, виросла у сім"ї педагогів, котрі завжди прагнули започаткувати особливу систему навчання, але, на жаль, багато планів впирається у банальне фінансування.
Читаємо, думаємо, приймаємо до уваги... У дужках мої власні роздуми :)
Боляче спостерігати, як сучасна школа вбиває таланти дітей, калічить їхні душі та породжує тисячі невдах.
90% школярів не стануть успішними людьми і проживуть життя невдахи. Наше суспільство перебуває під гнітючим гіпнозом матриці й не може зрозуміти очевидних істин. Система освіти безнадійно застаріла. 90% нещасних людей - більше, ніж просто БАГАТО. Якби завод мінеральних вод випускав 9 з 10 пляшок з брудною водою, його керівництво точно потрапило би до в'язниці.
Тисячі шкіл щороку "виробляють" людей, які будуть жити нереалізовано, самотньо, бідно. Чому це відбувається?
Причини сьогоднішнього зла потрібно шукати в минулому. Сучасна школа була створена 200 років тому. Цей інститут відповідав певним потребам тогочасного індустріального століття. У той час в Англії стрімко розвивалося виробництво. З'являлися нові фабрики, банки, заводи. Для їх обслуговування потрібні були мільйони бездумних, слухняних виконавців - свого роду біороботів. Тоді й була заснована система, яка суперечить здоровому глузду, природі дитини, еволюції.
Ідеальна програма для створення роботів, які є шестерінками у крупному бізнесі.
Ми знаємо, що діти дуже люблять гратися. Так навчання проходить в десятки разів швидше, ніж за партою. У дітей дуже багато енергії. Вони люблять сміятися, бігати, стрибати. Школа карає дітей за будь-який прояв емоцій, життєрадісності, цікавості. Ні про який розвиток особистості, як фізичний, так і духовно-інтелектуальний, не може бути й мови. Наша педагогіка побудована так, щоби знищити індивідуальність, особистість, позбавити дитину своєї думки. Ось кілька причин, чому школа шкідлива:
1. Сучасна наука довела, що дитина ефективно вчиться, тільки коли помиляється. Школа робить все, щоби викликати в дітей страх перед помилками. За неправильні відповіді карають, ставлять двійку. В майбутньому ці нещасні люди бояться спробувати щось нове, експериментувати, робити помилки. (Я 100% погоджуюсь із цією думкою. Навіть вчитель іноземної мови, перебивши кілька разів розповідь дитини, вже ставить її у рамки і ніяким чином не заохочує, а навпаки позбавляє бажання говорити. Чому багато школярів та дорослих, відвідуючи уроки іноземних мов, як ті собачки, розуміють, але нічого не можуть сказати. І мову ніби знають... і тести пишуть непогано, але ніяк не говорять. Часто зустрінете таке висловлювання "мовний бар"єр"... Як на мене, це звичайнісінький страх зробити помилку. Нас вчать бути ідеальними, ми боїмось сказати неправильне речення, висловити власну думку, особливо якщо вона відрізняється від бульшості, я вже не кажу про її відстоювання. І лише одиниці викладачів ставлять за мету бути зрозумілим. Якщо вас зрозуміли під час бесіди - супер, це велике досягнення, якщо ви можете щось пояснити іншим розлого за кілька речень, це прогрес. Чому іноземці швидше вивчають нашу мову, бо здебільшого вони починають говорить аби-як, роблячи масу помилок, але вони ГОВОРЯТЬ, нам смішно, ми часто глузуємо з їх висловлювань, але разом з тим ми не говоримо, а вони - ТАК.
Ставши підлітками, ми боїмося висловити власну думку, адже часто це поза рамками вимог, особливо на уроках літератури чи культури. Нам говорять, що є біле і чорне, добре і погане, правильне і неправильне, але світ кольоровий, життя багатогранне, немає абсолютного зла та добра. І навіть якщо думка учня відрізняється від загальноприйнятого погляду, але він може її обгрунтувати, - прекрасно! Проте вкрай рідко для пересічного вчителя це прийнятно, простіше переказати критику...)
2. В завданнях є тільки 2 відповіді - правильна і не правильна. Таким чином, діти починають бачити світ плоским. У багатьох задач, насправді, можуть бути тисячі правильних рішень. (Скільки раців я проходила тестові завдання... і лише в Києво-Могилянській академії я зустрічала тести, де могло бути 2-3, жодної або ж усі правильні відповіді. У школах тестуваня, це часто "спортлото", як його називають вчителі ще тих часів. Я щиро рада ідеї ЗНО, трохи допрацювавши її, переконана, що можна буде говорити про рівень дійсно незалежного оцінювання. Але це має бути не тільки поза школою, але і у її межах. Тести мають бути складені хоча б без помилок...)
3. У дітей немає часу думати. Сучасний процес навчання побудований так, що, дитина постійно завантажена тупою безглуздою роботою. Раніше, за часів розквіту філософії, учитель виводив учнів на берег річки і давав завдання для роздумів. Вони могли кілька днів сперечатися, міркувати. Тільки розмірковуючи в тиші, ми можемо розвивати свій розум. (Так, діти перевантажені, думаю, мало хто з батьків це заперечить. Я порівнювала програму філологічної освіти в Україні та в Німеччині і мене вразив факт, що під час вивчення літератури студенти там, на відміну від наших, читають протягом року не більше 20 книг, але розбирають їх по кісточкам. А ми? Прочитати понад 50 книг, хто як, часто аби рахувалося, або переказали один одному, і що далі? На практичних заняттях обговорили 3-4 твори, і то поверхнево, і усе. Зато список який... вивчили! А аналізувати так і не навчилися...)
4. Сучасна школа вбиває один з вроджених інстинктів - прагнення до пізнання. Леонардо да Вінчі не вчився в сучасній школі. Тільки завдяки цьому він зміг розвинути і зберегти жагу до знань. Він все життя робив геніальні відкриття, залишаючись учнем. Винаходи да Вінчі на 500 років обігнали час. Більшість студентів, отримавши дипломи, назавжди припиняють вчитися. Вони ненавидять цей процес. На все життя залишаються духовними інвалідами. (Так уроки природи, хімії та фізики здебільшого відірвані від життя. Я ніколи не могла зрозуміти, для чого вонни мені. Наша програма побулована таким чином, щоб "опрацьовувати матеріал", який ніяким чином не пов"язаний з реальним життям, на відміну від США, Англії, де будь-які теми намагаються вивчати таким чином, щоб діти на практиці відразу могли їх застосувати, будь то похід на природу чи побутові умови. Радує лише те, що навіть у цих рамках, ще є "перлинки", які жертвуючи власним вільним часом, родиною, фінансами намагаються перетворити урок на відкриття, яке зробить твій день. За я щиро вдячна викладачам мого ліцею, що вони навчили мене думати, оцінювати, аналізувати, робити висновки. Особливо на уроках історії, фізики, біології, англійської. Саме це вміння дозволяло мені отримувати більшість сесій автоматом і гарно зарекомендовувати себе в компаніях, куди я влаштовувалась на роботу. Тому шукайте саме таких викладачів - це велика рідкість, адже кошти, витрачені на заняття з ними, дадуть 100% віддачі.)
5. Всі знання, які учні отримують в школі з насильством і приниженням особистості за 11 років, можуть вміститися на п'яти доларовому чіпі, вони нічого не варті. Світ стрімко розвивається. Інформація швидко старіє і стає непотрібною. Цінне лише вміння навчатися самостійно, чому якраз і не вчать у школі. (Цей пункт перегукується з попереднім частково, і я згодна з ним в повній мірі. Пригадую, що наші уроки історії починалися з інформативного повідомлення: яку тему ми вивчали минулого уроку, що розглянули, до яких висновків прийшли. Це треба було сформулювати в 3-4 реченнях. Із завданням з легкістю справлялося ЛИШЕ 7% нашої групи - і це були кращі учні з усієї області. Для решти воно становило проблему. Контрольні роботи були теж дуже незвичними, нам дозволяли користуватися усім, окрім конспекта, але завдання будувалися таким чином, що жодна книга нас не рятувала, якщо ти до цього не опранував матеріал: Нариклад, потрібно було скласти тезовий план-опис особливостей епохи Сталіна, порвняти культурний розвиток 20-хх та 30-хх років 20 століття, обовязково зробивши висновки. І якщо до цього ти не перевернув з десяток книг, щоб оволодіти матеріалом, то навряд чи тест міг бути успішним. Ще раз дякую нашим викладачам за це!)
Більшість людей вже не їздять на віслюках, ніхто не використовує поштових голубів. Реальність змінилася. Залишилася колишньою тільки феодально-індустріальна система освіти.
Дорогі дідусі та бабусі, батьки, якщо у когось є можливість перевести дитину на позашкільну освіту - подаруйте їй щасливе життя, не замислюючись, забирайте її зі школи. Дайте їм можливість досягти успіху. (Тут не буду такою категоричною, як мінімум, шукайте гарних незашорених викладачів, що оцінюють не здатність переказати параграф, а вміння думати, вчать не датам, а вмінню їх аналізувати, робити висновки, вчитися, одним словом.)
Більшого зла, ніж школа й уявити важко. Критикуючи шкільну освіту, ми ні в якому разі не хочемо образити людей-винятків, педагогів від Бога. У них навіть в цьому шкільному пеклі вистачає мужності та любові до дітей, давати їм знання, надихати на майбутні звершення. Але це, на жаль, винятки, які тільки підкреслюють правило.
Дорогі друзі, розвивайте в собі усвідомленість, допитливість. Ставте собі питання.
http://www.uamodna.com/articles/yak-suchasna-shkola-vbyvae-talanty-ditey-i-stvoryue-tysyachi-nevdah/
Vasilisa_3 11 вересня 2015, 12:29
у маминой подруги есть сын/речь идет о 40 летнем сейчас мужчине/
вот основная черта характера, со слов его мамы- затюкала первая учительница подсчетом клеточек(кто уже учится в школе, знает о чем идет речь)
...послушаем и другие "результаты". кто будет учится двенадцать лет- просто грусть (
Ksenya_Vitaly 11 вересня 2015, 13:03
Моя первая учительница вообще угробила наш класс. Женщина в 50 лет!!!, учитель высший категории не знала, как успокоить 26 человек (это когда были все) кроме как заставлять стоять и писать стоя. Мы 3 года горбились стоя почти на каждом уроке. Наш класс к 5 половина очкариков и сколиозников. Плюс к нашему классу клеймо "детки с клетки" было навешено на десять лет. Для меня школа была адом, знаний там как таковых не получала - ведь работа учителей и дальше заключалась в дрессировке нас по пол урока. Я очень хорошо училась в начальной школе, но часто болела (хронический гайморит и пиелонефрит). Мама занималась со мной дома, мы проходили наперед программу, но отлично мне не ставили, так как "в школе месяц не было и я или списала, или повезло". В старших классах на учебу просто забивала.
К 11 попустило, пошла в ... в педуниверситет. Вот там как раз мне встретились преподаватели от Бога. Наш куратор и преподаватель Сюткин Сергей Иванович, о нем можно рассказывать часами. Это человек энциклопедия, мастер своего дела. он ни кого не заставлял учится, но его пары никто не пропускал.
lolatiny 11 вересня 2015, 13:14
У нас в университете тоже был ряд преподавателей, которые никогда не отмечали присутствие или отсутствие студентов - у них на лекциях и так аншлаг был, но были и такие, что читали по бумажках. Как лекции пустые, так и мы выходили пустые после них, жаль потраченного времени.
Tanya_ 11 вересня 2015, 13:35
и я с пед=) Драгоманова=)) но, поняла не мое это, после практики педагогической, но учителей увидела разных, и могу говорить что система образования к сожалению лучше не становится.
IrinaNM 11 вересня 2015, 13:08
слушайте, это же тогда получается что и тут сидит 90% неудачников, несчастные, нереализованные, одинокие и бедные....ой лишенько, шож це коиться(((( хотя, это многое объясняет))))
lolatiny 11 вересня 2015, 13:17
Думаю, не так много, ведь не все сидят на Клумбе, но это объясняет многие вопросы или темы, которые появляются в Клубе.
Olya_la 11 вересня 2015, 13:20
Школа дает знания, а все остальное - из семьи. Как будешь растить ребенка, таким и вырастет - с жаждой знаний или затюканым неудачником.
lolatiny 11 вересня 2015, 13:27
Не совсем так, хотя основное влияние идет из семьи, но я видела массу примеров, когда дети приходили из разных школ (даже не с отличными оценками) а проявляли себя не просто как способные, а как талантливые. Во многом это была заслуга педагогов, которые сумели заинтересовать и раскрыть деток.
А в садике так вообще: тетя нравиться - дело идет, нет - будь ты хоть профессор, ничего дети не выучат.Разве у вас не было любимых преподавателей личностные качества которых были иногда даже важнее знаний, которые ребенок получал на уроках?
Olya_la 11 вересня 2015, 13:16
Не могу согласиться со статьей.
Мои воспоминаю о школе - в основном, позитивные, первая учительница - от бога, супер-человек, мы ее обожали.
Сейчас дочка учится в школе. По новой программе "Интеллект". Нет особых проблем. Они на уроках и поют (на математике, да, поют!!), зарядку делают. Ребенок в восторге, ей хочется ходить в школу. Очень позитивный учитель, хоть и, как здесь пишут, совковой закалки. Очень гибкий, очень справедливый человек. Наши дети у нее всегда самые лучшие.
По поводу "карають за двойки" - так наказывают же родители, а не в школе учителя.
lolatiny 11 вересня 2015, 14:30
Здорово, когда люди получают удовольствие от работы, тогда и дети им радость и работа дает отдачу.
Ksena 11 вересня 2015, 14:47
Я знаю, что это в обычных школах классы по программе Интеллект Украины, просто так их называю.
Olya_la 11 вересня 2015, 16:45
А, просто ж есть еще и лицей Интеллект (не связан никак с нашей программой), я и утрчнила, на всякий случай.
kusik 11 вересня 2015, 13:22
Не могу согласится со статьей, ребенок пошел в третий класс,Росток
kusik 11 вересня 2015, 14:14
У нас в школе поощряют любое творчество!
lolatiny 11 вересня 2015, 13:32
Это прекрасно, что есть экспериментальные, инновационные или авторские программы, я только за, рада за тех деток, у которых есть возможность по ним учиться, просто статья касается остальных школ, где подход традиционный, где компьютеры прошлого века, учителя не имеют интерактивной доски, да и ноутбука часто тоже, а интернет лимитированный только для директора и организатора, а часто и вообще нет, даже в библиотеке... К сожалению, это тоже наша реальность...
kusik 11 вересня 2015, 14:16
Думаю проблема в финансировании, у нас со школы ушло много учителей. Я задала вопрос воспитателю, она сказала, что сейчас тяжело стало с родителям, они не хотят ничего покупать, а если что сразу бегут во все места жаловаться;(
lolatiny 11 вересня 2015, 14:27
Я сама ушла ушла из лицея по этой же причине, сперва уехала в Киев, потом открыла курсы английского для деток от 3 до 6 по авторской программе, опробовала при дет.садике. Вроде бы неплохо, но заведующая все время пыталась увеличить свой процент от прибыли, это напряженные отношения и неприятные разговоры каждые пол года. Параллельно работала переводчиком. Предложили уйти на проект, не скажу, что я хоть немного жалела.
По многим укр. учебникам ребенка нереально научить хорошо. Финансирование не то что скудное, это крохи, которые с каждым годом урезают. Родители тоже имеют низкий доход, я их понимаю, особенно когда начинаются поборы на подарки и ремонты. Такого быть не должно. Либо родители имеют зарплату, на которую могут позволить себе покупать достойные учебники, либо государство должно иметь свои по которым можно научить ребенка, не не просто носить в ранце.
kusik 11 вересня 2015, 16:25
Согласна, но что делать если государство дает крохи на школу и родители не хотят давать? Что тогда?
Vladlena 11 вересня 2015, 22:23
Спасибо за статью. согласна, что кроме закладыв.ценностей в семье, школа имеет огр.значение в тяге к познаниям, практичности- применимости в жизни знаний. я училась хоть и в Киеве, но это про мою шк.:"Залишилася колишньою тільки феодально-індустріальна система освіти". самое интер., что у меня с 4го класса в Никополе (на 1 год мама отдала к бабушке) уровень знаний английского был в 3 раза выше, чем по возвращению в Киеве у одноклассников. Вот что значит педагог. Личност.качества педагога играют б0льшее значение, чем столица-не столица.Особенно в подростк.возр-те, когда авторитеты это не только родители, а какие-то внеш.люди, то у хор.учителя есть все шансы, чтоб во взросл.жизни ученик ему сказал "спасибо", а не вспоминал про школу как про "отбывание".