Між нами немає поганих відносин - вони просто ніякі. Прісні, без емоцій, вже 3 місяці без дзвінків до мене (чому я дуже рада, немає сили слухати одне і теж з дня в день, а розвивати якісь теми не виходить).
Такі відносини склались не через те, що це "свекри" ну і все цим словом сказано. Я часто їздила до них, допомагала по фінансових можливостях, намагалась стати хорошею невісткою і все таке.
Все почалось з весілля) вони приїхали просто в загс і з нього відразу на автовокзал, де просиділи 4 години в очікуванні автобуса. Кинули моїм батькам сухе: "Все мало бути не так" і пішли. В своє оправдання напишу - весілля було бюджетне - на 17 гостей. Все робилось на наші з чоловіком заощадження і шикувати ми не могли, батьків запросили як гостей, без фінансових вкладень і всяких заморочок. Все було на європейський манер. Ноги тещі не мили і викупа не робили) На запрошення батьки відреагували так: "В нас немає грошей, ми нічим не поможемо". А ми нічого і взагалі не просили, просто присутності. Зате наступного дня, вже моя нова свекруха, затіяла грандіозний скандал, що ми не їдемо до неї на день народження)))
Старшого сина оженили вони по всіх правилах через рік - продали корову, замовили автобус, посадили туди родичів і поїхали на далекі села) заплатили в ресторані за своїх гостей, купили сину одяг і все таке.
Я ж на тому весіллі вислухала негатив від всіх родичів, що їх не запросили.
Потім я просто спостерігала, як остаточно поділили невісток, як кого зустрічали і навіть як хто підписаний в телефоні - старший - синочок, мій чоловік - Сашко.
Я така людина, що мене розізлити і заставити конфліктувати дуже важко. Всі образи я переношу в собі і не махаю червоним прапором з лозунгами про справедливість. Я просто пристосувалась і тихенько жила далі, головне, щоб мене ніхто не чіпав. Ну не можна всім подобатись.
Потім я завагітніла і всю вагітність слухала про старшого брата, що в них не виходить, які вони нещасні і краще б перший внук був від старшого сина.
За 8 місяців Діму вони бачили 2 рази. І так добре.
Останіх 3 місяці, після мої поїздки до батьків, мене просто затероризували через чоловіка, щоб ми приїхали. Якщо він ще спочатку в"яло відбивався, то останій місяць вже і сам почав пиляти мене.
Я в кінці березня захворіла бронхітом, через 2 тижні захворів Діма, потім ми уже вдвох разом. Прохворіли весь квітень. В травні були одні дощі, дорога не близька, вони живуть в селі і економлять газ, тому в хаті не палять. Я сама виросла в такому глухому селі і знаю що таке хата після зими, де ледь палять.
Але ось було кілька теплих днів і ми вирушили в подорож) Всю дорогу спали)
Мати була на городі. Батько зустрів. Потім поїли на швидку руку і батько пішов в сусіднє село по телицю, а мати пішла з чоловіком на город полоти бур"ян.
А ми з Дімою вивчали курей, качок, кроликів, котів, маленького сироту-бичка і великого алабая Бетховена) дивились на квітки і насолоджувались сонцем)
В загальному були там десь годин 5. Мене тільки запитали: "Як здоров"я?". А наостанок сказали - отака погана баба, навіть з онуком не погралась, але город не терпить.
Заїхали до нашої єдиної прабабусі по дорозі додому)
Добре, що Дімі на даному етапі найголовніша я))) і він не відчуває байдужості від рідних людей)
Katerina1988 3 червня 2016, 22:47
Огород - это святое. Было , есть и будет. ))) Вспоминаю свои летние каникулы у бабушки с дедушкой - работа постоянно, часто обижалась на них, что мало внимания мне уделяют ))