Гер переможений
Пономаренко Любов
Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: "Шнель, бидлота, шнель!" Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпціґа.
Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: "Гут… кіндер… гут". А коли німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.
Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин та дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау".
У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.
Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість "шнеляти" простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.
Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.
Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
— Бидлота, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.
Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.
Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…
Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. В рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
— Ви не знаєте, де наш тато?..
dyspet4er 11 квітня 2020, 20:52 4
Не жалко ни капли
Claire 11 квітня 2020, 21:06
НІМЦЯ?
dyspet4er 11 квітня 2020, 21:07 3
Да
Olya_la 11 квітня 2020, 21:07 1
Она есть в школьной программе
Yana_239 12 квітня 2020, 20:44
"Иди и смотри" - поганий приклад...
dyspet4er 12 квітня 2020, 21:37
Почему?
Yana_239 12 квітня 2020, 22:20 1
бездарний фільм і важкий для сприйняття
dyspet4er 11 квітня 2020, 21:31 6
И что детям обьясняют на этом примере?
Kowwka 11 квітня 2020, 23:34 13
Нужно всегда оставаться людьми
Amourka 11 квітня 2020, 21:41 14
здесь очень много есть о чем поговорить. и с какой стороны не подойди,можно говорить часами. когда дочь проходила это произведение в школе,я не знала даже, с чего начать,так много чего ей надо было прояснить. произведение гениально ,как по мне уж тем,что в в своей малости,объяло так много.
кому не жалко ни капли , ну почитайте,к примеру Ремарка,почитайте просто историю,в конце концов! о жизни и смерти обычных немцев,заложников ситуации,о том какие процессы происходили в Европе накануне 2й мировой.
время жить и время умирать, хотя бы прочтите... может так станет понятней,что жертвы обстоятельств были одинаково и с той стороны
Olya_la 11 квітня 2020, 22:17
Ну мне кажется к такому возрасту дети уже много что должны знать о ВОВ. Мои дети знают, по крайней мере. Кто, с кем, зачем и почему.
Amourka 11 квітня 2020, 22:18 1
я ж написала,что в произведении есть много чего,что нужно обсудить.
и что жертвы обстоятельств были одинаково с обоих сторон!
dyspet4er 12 квітня 2020, 00:01 3
Вы думаете , что Ремарка читали только вы? И после Ремарка не жалко ни капли. Неизвестно , что этот солдат творил на войне, может его на месте расстрелять надобыло, а не в плен брать, кто знает.
Olyunja 11 квітня 2020, 21:55 2
Думка така:
А нашому місті ( Minden i Brakel) є могили невідомих солдат з СССР. Могили обробляють, садять квіти, доглядають. А наші кинули в яму і навіть гроба не насипали...
Розумієте про що я.
Brend 11 квітня 2020, 22:27 4
Их становили на краю оврага стреляли и они падали, все. Суть не в том. И те и те жестокими были и там и там шли воевать потому что расстреляли б на месте. Здесь нечем мерятся. Ужасное время, ужасный Гитлер не лучше особо то и Сталин. А рассказ....жалки всех жалко каждую жизнь и живое существо, ценить свою свободу, благодарить тех кто за нее боролся, и жалеть всех кто шел на войну не по своей воле и выл перемелен ей, УЧИТСЯ И ПОМНИТЬ, чтобы не допустить больше никогда подобного, у нас на востоке тоже война и не совсем такая какой ее показывают
Olya_la 11 квітня 2020, 22:50 5
Ну вот я о том же. А то наши прям звери, а немцы белые и пушистые.
Mariland 12 квітня 2020, 00:33 6
Ага, и вообще они с миром пришли, а наши их убили и цветочков не насадили
aleksana 11 квітня 2020, 22:04 2
Більшість з них була простими солдатами. З тоі, і з тоі сторони. Мого прадіда взяли в першому ж бою в 41-му, бо він навіть не знав, як тримати правильно рушницю. Чотири роки німецького полону, вісім років нашого.
nataliaharutuk 11 квітня 2020, 22:31 10
Колись хтось з мудрих казав
Перш ніж засуджувати когось, візьми його взуття і пройди його шлях, спробуй його сльози, відчуй його біль. Спіткнись на кожен камінь, об який він спіткнувся. І тільки після цього говори, що ти знаєш як правильно жити!
так завжди і кажу дітям.....
de_la_Fere 11 квітня 2020, 23:10 6
Теперь нужно жалеть фрицев?!!
Claire 11 квітня 2020, 23:51
так і є
de_la_Fere 11 квітня 2020, 23:51 11
Всю широту кругозора человек приобретает в течении жизненного пути. Я лишь ,своему маленькому человеку объясню то ,что было правильным и единственно верным, для его прадеда ,деда и отца. Для трех поколений людей его семьи. Именно ту точку зрения ,которая имела место быть тогда ,когда это было живо и больно,по настоящему. А не эту "толерантную" , изнасилованную и извращенную мнением поколения ,которое так хорошо умеет судить и рассуждать перед монитором.
Mariland 12 квітня 2020, 00:35 1
+++
nataliaharutuk 11 квітня 2020, 23:22 9
"Категоричность суждений свойственна невеждам"-Достоевский.І дитина має право не висловлюватися повністю за чи проти.
Okksy 12 квітня 2020, 09:13 1
Але і Достоєвського не варто сприймати так, що він категорично прав. Вірно ж?
Kowwka 11 квітня 2020, 23:36
Моя бабушка пережила войну. Немцы стояли у них на селе.
Ненависти к ним не было.
Olya_lya 12 квітня 2020, 00:50 1
Як на мене то або писати правду або ж ще краще хай ставлять 2
Olya_la 12 квітня 2020, 08:15
Дочка не сочинение писала, а надо было ответить письменно на вопрос - почему люди прощают других людей. Не о том, жалко или не жалко.
Olya_la 12 квітня 2020, 08:15
Не знаю, может в других школах сочинение.
Olya_lya 11 квітня 2020, 23:53 12
Ще трохи і будуть говорити що то Радянський Союз на Германію напав.
Мою бабушку в 15 років забрали Німці в полон і вона працювала цілодобово на їхніх заводах за кусок хліба. Правда розповідала що були і добрі Німці які їх жаліли.
Бабушкина сестра була в концтаборі дивом її не розстріляли, у неї і тавро на руці з номер було.
Дідусь ветеран війни і учасник бойових дій, в 16 років пішов на фронт. В голові мав 2 осколки від гранати з якими прожив все життя і достати їх не можна було.
Тому для нашої сім”ї 9 Травня це велике свято. Як би не наші діди і бабушки то були б ми всі компостом на Німецьких землях.
Claire 12 квітня 2020, 00:38
А ви знаєте щось про минулі війни ваших предків?Я про це...
Olya_lya 12 квітня 2020, 00:44 1
Бабушкин старший брат загинув на Фінській війні.
Дєдушкин брат має орден червоної зірки - це найвища нагорода, він був розвідником.
Olya_la 12 квітня 2020, 08:17 1
Давайте конкретнее. О каких войнах идёт речь?
nataliaharutuk 12 квітня 2020, 00:33 2
В новелі йдеться про одну конкретну долю людини і поній конкретно стоїть питання ,і не треба змішувати в одну кучу мухи і котлети.
dyspet4er 12 квітня 2020, 00:50 2
Почему это, он вообще может педофил
Juliaa88 12 квітня 2020, 00:55 5
Да кого из нас , у кого в каждой семье есть пострадавшие, искалеченные и погибшие., может интересовать судьба этого немца. Моя бабушка после их лагеря харкала кровью и умерла, когда мама была совсем маленькой. Зачем кому тот немец нужен.
Olya_la 12 квітня 2020, 08:18 3
Вы очень сильно ошибаетесь. Доктор Менгеле тоже был нормальным человеком на вид. Садить цветочки может каждый, даже самый отъявленный негодяйки преступник. Это не показатель.
Olya_lya 12 квітня 2020, 00:35 6
Німці це такий народ що закладуть і здадуть один одного з патрахами. Тільки і дивляться щоб це такого в сусіда побачити щоб поліцію викликати.
А ще вважають себе Арійцями - самими розумними і рівних не має їм.
Claire 12 квітня 2020, 00:49
Мені твір не потрібен,я шукала свіжі припущення, а почався якийсь жах(
nataliaharutuk 12 квітня 2020, 01:09 2
Чому жах.кожен висловив свою думку.У кого війна забрала рідних-у них ненависть до всіх німців.Чию родину ця жахлива чи будь яка війна не зачепила-мають більш лояльну думку.не простий солдат почав війну, а став жертвою ситуації.а додумати і придумати нюанси можна до кожної людини.Війна це завжди трагедія для обох сторін.
de_la_Fere 12 квітня 2020, 01:21 5
Жах ,это война. А вот этот "твир" это плевок, какая -то злая насмешка призывающая пожалеть врага, одного из тех ,кто пришел уничтожать и убивать.
Olya_lya 12 квітня 2020, 00:51 2
Всім ДОБРАНІЧ！:wink:
Juliaa88 12 квітня 2020, 01:53 7
Перевести это творение на немецкий и пусть пожилые немцы перечитывают. У нас не будет свежих припущень.
de_la_Fere 12 квітня 2020, 02:25 2
:thumbsup:
Elenka2016 12 квітня 2020, 09:19 2
Плюс миллиард.
Lenochta 12 квітня 2020, 11:06 3
У нас была дача в селе. Маленькими мы ходили через лес по молоко. Бабушка, у которой мы брали молоко, рассказала мне историю, которую я помню и сейчас. Во время войны "Наши" зарезали всех коров на улице, сожрали все припасы, нагло относились к женщинам - похотливо и похабно. Что делали немцы, когда попали на эту же улицу? Они уважительно обращались к жителям и женскому полу. Они покупали еду и молоко за деньги или обменивали на консервы и разные "сувениры", они были веселы и добры.
Лично я понимаю адекватно, что хорошие люди и "твари, звери" были с обоих сторон. Как тогда, так и сейчас, простите...
dyspet4er 12 квітня 2020, 14:54 3
Воевал на нашей территории. В селе моей бабушки тоже были добрые немцы и злые румыны. Немцы никого не обидели, нет, они просто хотели застрелить сводную сестру. Она была чернявая, говорили на на нее юде. Пришлось прятаться на чердаке. Интересно, что она думала о хороших немцах?
Lenochta 12 квітня 2020, 15:40
Я не говорю что они хорошие. Мою бабушку с младшим братом немцы на мотоцикле с коляской гоняли по полю как зайцев, пока не наигрались - дети чуть не поседели!
Мой прадед (отец этой бабушки) советский солдат похоронен в Румынии в Араде на военном кладбище (недавно узнали, есть офиц.ответ). Бабушка много чего рассказывала. И про дет.дом. во время войны. И про то, как прятались от бомбежек целыми улицами, а дети выбегали на улицу собирать "цветные стёклышки" и с криками: "мама, там Катюше ножку оторвало!" возвращались в убежище к родителям. Я немцев не жалею. Тех фашистов. И нынешних не пожалею. Просто люди были и тогда и сейчас иногда попадаются, но реже.
dyspet4er 12 квітня 2020, 18:34 4
конечно люди разные, но отношение в целом у меня как к захватчикам. Поэтому я не хочу, чтобы начались эти поползновения на тему ну они же не хотели,их заставили
Katusha 12 квітня 2020, 13:09 3
Когда бабушку взяли в плен и везли на работу в Германию, ее и самых младших детей, которые туда попали, отпустил ночью немец. Может он был жестоким и на его руках тысячи смертей, но в тот момент, что-то ёкнуло, возможно, сам был отцом, здесь только можно догадываться.