Афіни

Усіх Вітаю! Ось знову я, тепер з розповіддю про Афіни.

Взагалі, тут (у Греції та в околицях поряд) зустрічається досить багато Українців, тому багато нового, напевно, не розповім. А лише можу поділитися своїми враженнями.

Рекомендую пройти за посиланням та далі читати мою розповідь під заданий звуковий супровід ;).

https://www.youtube.com/watch?v=lR7icNffxXE

Jazz, Blues, Soul – década de 40, 50

Отже, вмощуйтесь зручніше, налийте ваш улюблений напій та уявіть собі … безмежний простір, блакитне небо, білі  хмарки на ньому та легкий вітерець, що гойдає вас поволі на хвилях думок,  сподівань та потаємних, рожевих мрій… Уявили?  А тепер вертайтесь назад у Київ, так-так, це зима «май бейбі», та ще й аномальна, без снігу (хоча я й не проти,  сніг мені що є, що нема, а от холодну вогкість не люблю) нема тут блакитного неба і пухнастих хмаринок, а лише чималий холодний пронизливий вітер хмурість і мряка. Так було на момент відльоту.

А потім, безсонна ніч (бо рейс нічний), аеропорт Афін, досить великий, такі прикольні їздові доріжки, поки їхали роздивлялись малюнки на стінах та вивчали куди можна піти(ну я точно роздивлялась, бо маю таку хворобу, коли читаєш і роздивляєшся усе, що друкованого потрапляє на очі, навіть об’яви на стовпах та рекламні написи на маршрутках). І ось виходимо…., а повітря інше, не таке як у Борисполі (до речі аеропорт Бориспіль здався гіршим за Жуляни, метушливий якийсь); так от, повітря – воно таке м’яке, тепленьке, вогкувате, але вологість якась така приємніша, бо температура вища за ту, що в Києві. Далі добиралися до помешкання, ну  то не дуже цікаво, автобус від аеропорту, далі від зупинки до помешкання таки дійшли, хвала Гуглмепс, щоб розробнику гикалось, але не сильно.

З  помешканням, вважаю, не помилилися, не центр, але добиратися туди зручно, а хазяйка яка приязна! Шлю їй згадку і  дяку у Всесвіт. Уявляєте, чекала нас  майже до третьої ночі, підказувала у Вайбер куди йти,  поки блукали з містером Гуглом, зустріла, все розповіла. Ще потім дала інструкцію на імейл з визначними місцями Афін та поясненням як куди добиратися (навіть якщо це шаблон для усих гостей, все одно приємно).

Помешкання дуже маленьке, мансарда, мікровбиральня, але додається тераса , що просто супер, якби тепліше, можна  до ночі сидіти роздивлятися зірки. Вся будівля по типу пансіону, тобто живе хазяйка та  здає помешкання. Поснідали, до речі,  в номері. У його вартість входить кава, чай,  вершки, сік, 2 круасани з пакету (я зазвичай таке не їм, але раз можна, щоб не голодувати),  цей набір доповнюють кожен день і кожен день же прибирання, тобто номер маленький, але все гарненько-чепурненько. Є посуд та прибори для приготування простої  їжі, лише з водою не дуже зручно.

Далі на перекуси закупилися у Лідлі (був поруч) та ще й органічних продуктів в ньому досить гарний вибір, а це те, що ми полюбляємо. У ресторанчику поїли лише раз, хотіли щось місцевого традиційного спробувати. Що тут сказати, в супермаркеті  значно дешевше та місцями навіть смачніше)) Ні, грецький салат та хліб з оливковим маслом та маслинами був просто супер, а от мусаку я більше їсти не буду,  дуже важка для шлунку, не люблю таке, хоч виглядає вона гарно.

На Афіни в нас було лише 2 дні, навіть 1,5. Це дуже мало, тому у планах був лише Акрополь, а інше вирішили по ситуації дивитись та просто погуляти містом. В метро білетні автомати з російською мовою, тому придбати квиток досить зручно (в Німеччині таких розкошів не було, там ми «висіли» біля автоматів по 10 хвилин, не менш, бо хоч англійська і була, але спробуй ще у варіантах квитків розібратись, коли ти з таким ніколи не стикався), взяли добовий, він діє і в іншому громадському транспорті. Поїхали до центру, поблукали вулицями. Ну гарно, гарно, люблю я таке старе місто, а котиків скількиии (я знаю, є люди, що не люблять котиків, але я відношусь до тієї більшості, що їх обожнює)), а які ж вони всі гарні та поважні, скільки впевненості у очах, а товстенькі  ж які, пухкенькі різнокольорові не залежні  милі! А ще біля Акрополя є доріжка і там чоловік грає на чомусь, схожому на флейту(чесно, в музиці я профан, не роздивилась, а як точно що звучить не знаю), але я на нього взагалі мало дивилась, бо дивилась на котів, що його слухають. Чоловік як почав грати вони так і стали підтягуватись, підсаджуватись так близесенько, от сидять і слухають (натурально слухачі у філармонії).

Нажаль, фото у мене не багато, бо є в мене один такий собі недолік, мені коли мить подобається, то занурююсь у неї і фотографувати забуваю, це наче і не дуже погано, але потім, коли проходить час , подія забувається і пам’ятаєш лише враження, а потім і його можна забути, коли ж є фото, то завжди все згадаєш, тому працюю над собою. Був ще ресторанчик з окремими місцями для сидіння та пригощання котів.

Акрополь.

Зачиняється о п’ятій вечора. Як не встигнете вийти – буде гаряче)

Отож, погода класна, не жарко та не холодно. Курточку треба то знімати, то надягати, але це не заважає. Волосся та шкіра сигналізують про гарну вологість у повітрі,  дихати в цілому приємно аби ж ще менше транспорту, але ми у місті, тому розуміємо ситуацію. Рослинність мені дуже сподобалась, сосни просто шикарні, а поряд з ними оливи, пальми, сукуленти, цитрусові.  Мешканці миють ще вулиці , здалося, двічі у день зі шлангів, тому навкруги чистенько. Новий рік не за горами!

Замість музеїв завітали до кількох станцій метро) А наступного дня просто гуляли містом, спілкувалися та каталися на громадському транспорті.  Ще сувенірів трохи придбали,  без них класичному туристу ніяк, а ми поки саме класичні без викрутасів). 

От і все, бувайте Афіни, може ще зустрінемось та познайомимось ближче!

ПС – мені Афіни здалися гарним місцем для відпочинку та релаксації з коханим, а може це просто через те, що дитини поряд не було, адже коли б прийшлося ганятися ще за сином та рятувати від нього вищезгаданих котиків, а ще слідкувати, щоб він не потрапив під мопед (котрих вистачає), то був би не відпочинок, а суцільна біганина та метушня).