В одному далекому Синьому Морі жив собі Кашалот. Понад усе він любив вільно плавати, далеко, аж до Горизонту, де був Край Світу. Там, на Краю, стояв непроглядний Туман, тому Кашалот допливав до нього, повертався, торкаючись Туману величезним срібним хвостом, і милувався Морем - ЙОГО Морем.
Це було місце, де Кашалот почувався найбільшою істотою на Світі! Він знав у цьому Морі кожну хвилю, кожну підводну печеру, кожен корал… Одне його завжди цікавило: а що буде, якщо заплисти в той Туман?
Інші кашалоти подейкували, що Туман відгороджує Море від Зіркового простору, і якщо втрапити в нього, то неодмінно впадеш за Край Світу. Тому Кашалот наважувався хіба торкнутись Туману краєчком хвоста…
Однієї неймовірно прекрасної ночі Кашалот, як завжди, милувався Морем на Краю Світу. Північне сяєво затуляло півнеба, переливаючись неймовірними кольорами. Кашалот заворожено дивився в Небо і нічого не помічав: ні покликів його друзів-кашалотів, ні холоду, що підбирався все ближче… В очах Кашалота відбивалося Сяєво. Але за мить його накрило велетенською хвилею і віднесло в Туман.
Густий білий холод оповив усе його тіло, враз зникли всі звуки, і Кашалоту стало страшно, так страшно, як не було ніколи до того. Він напружував слух, він напружував зір, однак, здавалося, нічого, окрім Туману, більше не існувало.
Зібравшись з силами, Кашалот зробив ривок: хай він і не знає, куди плисти, але це все одно краще, ніж лишатись в цій страшній тиші. Потім ще ривок, і ще, і ще, і коли сили майже покинули його, він зробив останній, найбільший ривок… і виплив!
Він виплив з Туману, і побачив Інший Світ: в Небі сяяли Зорі, і в Морі сяяли Зорі. В Небі світив Місяць, і в Морі світив Місяць. Кашалот плив і не відчував води, йому здавалось, наче він пливе десь високо в Небі. А потім край Неба засяяв червоним, і край Моря засяяв червоним... Жовтогаряче коло випливло з-за Горизонту і повільно підіймалося вгору, лишаючи відблиски в теплих ласкавих хвильках.
Кашалот вперше побачив схід Сонця. В Його Світі ніхто не бачив сходу Сонця, бо замість нього там був Туман, а Туману усі боялися… Та Кашалот більше нічого не боявся: він плив.
Плив на зустріч Сонцю, Новому горизонту і Новому світу: хто зна, скільки їх ще чекає там, за Горизонтами.
Lynxx 5 лютого 2020, 19:49 1
дивовижно
Melisenta 5 лютого 2020, 19:55
Дуже вам дякую! :blush::heartpulse::heartpulse::heartpulse::hugging:
Mama_sun 5 лютого 2020, 19:54 1
Аж сама поринула за Кашалотом)))
:hugging::thumbsup:
Melisenta 5 лютого 2020, 20:15
Дуже - дуже дякую за пітримку! :relaxed: :heart_eyes: :heart:
nikalina1986 5 лютого 2020, 20:23 1
Волшебно, прочла на одном дыхании. Лайк.:heart:
Melisenta 5 лютого 2020, 20:43
Дякую вам! :heartpulse::hugging::heartpulse:
kate_z 5 лютого 2020, 20:54 1
Талановито, дуже сподобадось. Затишна історія зі змістом.
Melisenta 5 лютого 2020, 21:52 1
Дуже дякую :relaxed: хто знає історію Кашалоту ще від Клумби, здогадається, про що вона :relaxed::blush::two_hearts:
marrry 5 лютого 2020, 21:11
вот такими должны быть работы на конкурс.
ты крутая, Надь!
Melisenta 5 лютого 2020, 21:53
Дякую! :heart_eyes: :relaxed: Неймовірно приємно! :relaxed: :two_hearts::revolving_hearts:
ElenaK 5 лютого 2020, 21:47
Супер!!!!
Melisenta 5 лютого 2020, 21:53
Спасибкі :relaxed::blush::revolving_hearts:
buhgaltersha 6 лютого 2020, 05:32
Сітла добра мотивуюча казка!
Melisenta 6 лютого 2020, 09:00
Дякую! :heart_eyes: :relaxed: :heartpulse:
maksim 6 лютого 2020, 09:13
Обозначьте как-то что на конкурс. Все мимо проходят, пролистывая (
maksim 6 лютого 2020, 09:45
Привлеките внимание. Красиво написано.
Melisenta 6 лютого 2020, 09:48
Дуже дякую))
maksim 6 лютого 2020, 09:56
Молодец, теперь отлично!!
OrnellaMutit 6 лютого 2020, 13:24
Круто, однозначно талантливо. Лайк
Melisenta 6 лютого 2020, 14:36
Дуже дякую, це справді важливо для мене!)
Sanechka 6 лютого 2020, 14:26
Хорошо написано:thumbsup:
Melisenta 6 лютого 2020, 14:36
Дякую, дуже приємно!)
Olguniia 8 лютого 2020, 17:56
Дуже гарно...:heart:
Melisenta 11 лютого 2020, 22:11
Дуже дякую!:blush::heartpulse: