“Ця стаття нічого не змінить”
Коли я розповіла знайомим, що давно збираюся написати статтю про знецінення, один з них відреагував: «Дарина, ти молодець, звичайно, але твої статті нічого не змінять. Ну прочитають їх в кращому випадку 10 тисяч людей, а решта якими були, такими і залишаться. Серйозно, корисніше було б поїхати волонтером в Африку і почати займатися реальними справами».
У відповідь я запитала, чи можна використовувати його слова в статті як класичний приклад знецінення. Він був не проти, хоча і не зрозумів, чому я назвала його «корисну пораду» знеціненням.
Як активістка я постійно чую висловлювання зі схожою структурою. Який би проект я не робила, скільки б людей в ньому не брало участь, про які б страшні речі не розповідала і які б «реальні» справи не робила, я часто отримую приблизно такий зворотний зв’язок.
“Це нічого не змінить”.
«Є люди, яким гірше».
«А у мене в житті такого не було, значить, цього не існує, проблема надумана».
«Краще б йшла і борщі варила – сім’ю заводила – дітей народжувала» (якщо ти жінка, варіантів тут небагато).
«У неї мужика нормального не було».
«Вона просто піариться, це хайп».
Реакції такого типу легко згрупувати. Припустимо, ви говорите: «У мене депресія» або «Одного разу мені зробили дуже боляче». Ось найпоширеніші типи знецінення.
«Будь вище цього, не звертай уваги». (Інакше кажучи: «Мовчи, цурайся і приховуй, нічого не роби, чекай, коли саме мине».)
«Не стався так серйозно до себе, будь простіше». (Це можна перевести як «Ти занадто високої думки про себе і свої переживання».)
«А ось у мене було набагато гірше, зараз я тобі розповім». (І від цього, звичайно, повинно стати легше, від того, що комусь було гірше. Варіант: «А в Африці діти голодують, їм би твої проблеми».)
«А тобі не здалося?» (Навіть не знаю, як можна відповісти на таке питання, тільки уявіть: «Так, мені не було боляче, мені здалося!»)
Щоб спиратися не тільки на свій досвід, я попросила інших людей описати ситуації зі свого життя, коли вони відчували, що відбувається знецінення. Мені написали 130 осіб. Процитую декілька типових ситуацій.
– У мене післяпологова депресія.
– Ой, та нісенітниця, всі народжують, всі якось справляються. (Варіантів було багато: раніше баби в полі народжували, а у мене четверо і нічого, ви просто не любите дитини і т. д.)
або
Батьки: «Навіщо тобі йти вчитися, ти ж все одно за цією спеціальністю працювати не будеш». Вони ж: «До психолога немає сенсу йти, він тобі не допоможе».
або
Я сортую і відводжу сміття на відповідні пункти збору. Уже не раз чула: «Це нічого не змінить, ви б краще зайнялися чимось іншим».
Після читання подібних історій хочеться запропонувати кожному провести експеримент зі своєю френдстрічкою: розпитати, з яким знеціненням зіштвхувалися ваші друзі і знайомі, як вони до цього ставляться, як це впливає на їхню поведінку. І ви усвідомлюєте масштаб і системність проблеми. Або можна просто відкрити коментарі до будь-якої статті про дискримінацію будь-якої групи людей, в тому числі до статей на порталі «Такі справи». На жаль, дуже багато реакцій вписуються в тезу: «Ви і ваш труд марні, а проблеми не існує, та й вас не існує теж».
Знецінення вшиті в нашу мову – навіть на «дякую» ми машинально реагуємо фразою «немає за що». Але якщо вдуматися, то чому нема за що? Якщо ми зробили щось хороше (а іноді це означає «складне»), то чому ми говоримо, що нам це нічого не коштувало? Знецінення (і самознецінення) – це настільки звична побутова практика, що багато виявляються просто нечутливі до її розпізнавання в своїй мові. Адже ми начебто нічого поганого не мали на увазі, хотіли підтримати людину в біді, а в підсумку самі не помітили, як звели все до себе і своїх переживань: «А у мене ось і гірше було». Або ми хотіли сказати, що нам шкода, що не всі люди будуть мати доступ до того чи іншого хорошого матеріалу, а вийшло: «Цим нічого не доб’єшся». Одна з ознак знецінюється висловлювання – це перетягування ковдри на себе, на свої почуття, на те, як вчинили б ви. Це імперативні інтерпретації почуттів іншого: «Ні, тобі не боляче, ти прикидаєшся», «Ні, не так уже й сильно ти і втомилася». Непрохані оцінки ( «Теж мені досягнення») або непрохані поради ( «Ти б краще зробила ось це»), які говорять про те, що ми не чуємо іншої людини, зменшуємо те, що для нього важливо.
Але найгірше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. У відносинах між людьми воно може мати накопичувальний ефект і діяти руйнівно. Наприклад, людина поруч з нами (дитина, дружина, партнер – хто завгодно) перестає відчувати себе значущим і важливим, адекватно оцінювати свої і чужі вчинки і бажання. Це не те, що легко забувається, легко прощається, це не «образа на порожньому місці». Воно впливає на мотивацію і довіру. Психологи відносять знецінення до однієї зі складових емоційного насильства.
«Не знецінювати» – це не означає постійно приймати, підтримувати і хвалити. Це означає усвідомлювати всю важливість будь-якого явища для іншої людини, а вже потім не погоджуватися з тим, що з себе представляє це явище. Замість: «Якою нісенітницею ти займаєшся!» Можна сказати: «Не могла б ти розповісти, чим ти займаєшся і чому для тебе це так важливо? Я не розумію”. Замість: «Шо ти плачеш, нічого ж не сталося» запитати: «Що тебе так засмутило?» Замість: «Я знаю, що ти відчуваєш» (не варто багато на себе брати і думати, що ми знаємо, що там всередині у іншої людини, навіть якщо ми начебто пережили те ж саме) – «Розкажи, що ти відчуваєш, у мене є схожий досвід; якщо ти захочеш, я можу ним поділитися».
Так, це більш складні фрази, на які, можливо, піде трохи більше часу, ніж на звичні знецінювання. Але я згадую, як після двох місяців усвідомленої внутрішньої роботи над подібними висловлюваннями я озирнулася і жахнулася: як часто ми відтворюємо на адресу інших людей ті формулювання, які ображають нас самих! А потім зраділа, бо відчула, наскільки краще спілкуватися, не самостверджуючись за чужий рахунок.
Розумна турбота про почуття іншої людини – це турбота і про себе теж, така собі емоційна гігієна. Кожен раз, коли мені хочеться звести чиїсь знання чи вміння до нуля, перекреслити однією фразою всі досягнення і працю іншої людини, я замислююся: що мене злить? чому я хочу це сказати? може, я злюся через те, що не змогла щось зробити, а вона змогла? що хтось зважився на якийсь вчинок, а я ні? або це просто мовна інерція?
Не допускаючи знецінення на адресу інших людей, тепер я не хочу дозволяти це і щодо себе самої, тому скажу наостанок, що моя стаття, навіть якщо її прочитають всього п’ять людей, може багато чого змінити. І вже змінює.
Дарина Серенко
ElenaPre 24 грудня 2019, 10:09 1
Спасибо, действительно очень актуальная тема
Ta_ta 24 грудня 2019, 10:30 9
не всегда обесценивание- это плохо. многих это пресловутое "разве это проблема, вот в Африке дети голодают" возвращает к реальности. они адекватно оценивают уровень своей проблемы и выходят из состояния "горя вселенского масштаба". просто всегда должна быть золотая середина. и нужно смотреть на уровень зрелости психики оппонента. некоторых дополнительные сюси-пуси погружают глубже в депрессивные состояние. есть люди-плакальщики. вот таким лучше как раз обесценивание. ну и, естественно, обращагием внимание на уровень "проблемы". послеродовая депрессия - это очень серьёзно. а "продавец не поздоровался в личке" -...... ну вы сами поняли....
Ta_ta 24 грудня 2019, 12:48 1
потому что в тексте крайности. вот и показала другую сторону. естественно тоже через крайности. истина всегда посередине.
galaxy_ 24 грудня 2019, 15:33 2
Це для вас непривітання - це якась маячня, що не варта уваги.
Для француза, наприклад, це вияв неабиякої неповаги. Реальний француз може неймовірно образитись за те, що з ним не привітались (навіть в переписці), або не доведи Господи, ще скажеш "а хіба ми сьогодні з тобою вже не бачились?" - то взагалі епік-фейл, зневага до сьомого коліна.
Ви нав'язуєте свою систему цінностей і навіть не розумієте того.
Щодо черешні - не дєтіще)) Як виявилось, йому її подарували, а смутився через те, що нову потрібно буде за гроші купувати.
У кожного свій смуток, не потрібно застосовувати оціночні судження до людини. В будь якому випадку, така гра не в одні ворота
Ta_ta 24 грудня 2019, 16:04 3
а вы свою не навязывает?))) в любом случае воспитание так или иначе - это навязывание. и упомянутые французы на этом выросли. вот и обижаются. я же не вижу тут повода для обиды аж ни разу. т. к. навязанная мне система ценностей другая. максимум просто отмечу низкую культуру общения. но "неймовірно ображатися" точно не буду.
cinnamon 24 грудня 2019, 13:01
А знаете какой вывод я сделала? Такие люди очень правы, которые якобы обесценивают. И не надо делать ничего хорошего. Это не имеет никакой ценности. Надо делать плохое. И вот плохое будет в радость и на пользу.
Ola_la_la 24 грудня 2019, 13:31 1
А у меня вот вопрос. Почему так часто обесцениванием занимается именно ближайшее окружение? В то время как люди посторонние наоборот отмечают твои старания.
XTRAIL 24 грудня 2019, 13:34 3
тому що до чужих людей ми завжди проявляємо більше терпіння і стриманість, а близьке оточення вже нас добре знає і легше проявляє своє незадоволення чи захоплення
Lynxx 24 грудня 2019, 14:38 2
Обесценивание действует только на травмированных людей. По большому счёту, мы все травмированы. Вот и надо заниматься своими травмами, а не дуть на чужие ранки. Потому что даже простое слово без подвоха может быть расценено как обесценивание.
Очень запомнился пример из книжки психолога Латта, когда папа вошёл на кухню, где дочь-подросток пила чай, и сказал ей "Доброе утро". А она вскочила, швырнула чашку об пол и убежала в слезах. Почему? Позже выяснилось "Какое же оно доброе, если прыщ прямо на носу вскочил, а мне на свидание, папа увидел и просто поиздевался над моими чувствами"))))
XTRAIL 24 грудня 2019, 15:21 3
при чому тут оцінки?
не потрібно бути скалою, яка не реагує ні на що.
galaxy_ 24 грудня 2019, 15:35 1
Тому потрібно завжди казати "Доброго ранку" :joy:
Lynxx 24 грудня 2019, 16:06
Я б хотіла вміти реагувати адекватно, а не істерично і некеровано
Divashka 24 грудня 2019, 14:48 4
Дякую за тему. Дуже актуальна.
Більшість людей звикли так робити з почуттями інших.
Я знаю, як це боляче, коли так потрібна підтримка, а тобі в відповідь кажуть:" та перестань тидурницями займатись, а комусь гірше, а мені гірше, а всім гірше, а ти ниєш, не цінуєш і т. д." стає ще важче.
В моєї сестри повісилась краща подруга. Ніхто не знає причини. Дівчина була позитивна і ніхто б не міг подумати.... Але, якщо копнути глибше, чому, коли людині зле, всі інші, замість того, щоб підтримати клюють її??? А потім дивуються що так, і навіть після смерті говорять "егоїстка, хіба так можна і т. д."..... :rolling_eyes:
Важка тема, і актуальна.
XTRAIL 24 грудня 2019, 15:21
будь ласка
погоджуюсь
Chudesato 24 грудня 2019, 22:39
а я когда читала статью, думала что это вы)...
Chudesato 24 грудня 2019, 22:41
Divashka ,был коммент)))
Elenash9 24 грудня 2019, 19:16 1
Не верь, не бойся, не проси.
OlgaTau 24 грудня 2019, 22:32 1
Не все, что у вас приведено, является обесцениванием. Во всяком случае - далеко не всё несёт негативный оттенок. Исходя из ваших примеров , любое несогласие уже есть обесценивание, а это не так ( подозреваю, что эту мою фразу тоже можно рассмотреть как обесценивание, но что есть, то есть).
OlgaTau 24 грудня 2019, 22:35
Хотя тема бесспорно хорошая. Я тоже периодически с этим сталкиваюсь, в том числе муж на все мои задумки говорит, что у меня ничего не получится и в подробностях описывает все моменты, в которых меня ожидают неудачи. Это тяжело психологически, особенно в семье, но я научилась реагировать без ущерба для себя.
LuckyL 24 грудня 2019, 23:12
интересный у вас муж. навязывает вам свой опыт, вместо того, чтобы предостеречь.
а как вы научились реагировать? ставите внутренник блок?
OlgaTau 24 грудня 2019, 23:41
Да, у нас есть интересные моменты)) Да, внутренний блок и переворачиваю его слова, воспринимаю их как толчок к действию.Стимул доказать, что он неправ, придает сил и энергии. Сейчас могу сказать, что, может быть, если бы не такое его обесценивание (и если бы не моя такая реакция, конечно)), то многое из вроде бы невозможного я бы и не сделала. А так - довольна собой - раз, и довольна тем, что будешь меня пугать - сядешь в лужу - два)) Посторонние тоже такие встречаются, люди же разные... Из близкого окружения всех по возможности удалила или прекратила общение, в крайнем случае тут же задаю вопросы типа : а у вас что получилось? А вы чего хотите? А почему вы считаете, что у меня не получится? Ответов обычно нет, люди тушуются, а чтобы окончательно закрыли рот, я их спрашиваю и спрашиваю дальше. Кто сталкивался, уже молчит))
Zzrzz 24 грудня 2019, 22:54
Дякую за статтю. Є над чим поміркувати, є що знецінити ) Автор безумовно молодець, що піднімає проблему, та будьмо реалістами у вік лол і омг ратувати за оці довгі фрази, я їх уже і не відтворю хоч і читала пару хвилин тому, це така собі маячня, або ж навіть вид психологічного насильства. А от для фахівця, який працює з людиною - уся стаття є знахідкою.
Ludo4ek 24 грудня 2019, 23:16
О тааак. Почала помічати.
Особливо, коли починаєш бігати вранці - "а це все дурня", коли цідий день драєш кухню мамі - "ну можна було і краще, таке", я чекала просто "дякую" і попити там чай ввечері з хорошим настроєм.
Моє улюблене, коли розповіла, що можна не стояти в черзі на оплату за комуналку, а заплатити онлайн за 1-5 хвилин, ще й зекономити на комісій. Таке посипалось. Це все дурня, лохотрон, в інтернеті одні шахраї, я не вмію через ваші інтернети, що ж мені робити. А через місяць мене вже вчили, як оплачувати. І хто підказав? А я не пам'ятаю.
Якось не парюсь вже. Чужих легше ігнорити. Рідних важче. Намагаюсь нагадувати найрідгішим про феномен відра крабів. Дивитись мотиваційні ролики і нагадувати собі, що мільйон без одного доллара - вже не мільйон, що все починається з малого, і треба бути наполегливішою.
Відверто токсичних людей уникаю.
Ludo4ek 25 грудня 2019, 16:04 1
Я протилежної думки.
На тому і зупинимось.
Щастя всім у хатку)
З наступаючими святами)))
Ludo4ek 25 грудня 2019, 16:05
Магія і психологія не мають нічого спільного)
Elenka2016 25 грудня 2019, 22:03
Без проблем) С наступающими праздниками)))
Anna_Z 25 грудня 2019, 00:42
утащу на фб! спасибо! отличная статья.