Девочки,подскажите или дайте ссылку пожалуйста .
Нужно стихотворение(на русском языке) на конкурс чтецов ,такое чтоб до мурашек.
(Девочке,6 кл)
Девочки,подскажите или дайте ссылку пожалуйста .
Нужно стихотворение(на русском языке) на конкурс чтецов ,такое чтоб до мурашек.
(Девочке,6 кл)
GlamKid 1 жовтня 2019, 18:40
а тема?
моя в прошлом году 1 кл про белочку рассказывала
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 18:44
Темы нет
Puppy_in_the_bush 1 жовтня 2019, 18:48
Contra Spem Spero
bear13 1 жовтня 2019, 19:01
по программе- это 10 кл. Шестиклассница может и не вытянуть эмоционально
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 19:13
Спасибо
NatalyUA 1 жовтня 2019, 18:48 3
https://youtu.be/fmxvrEM-ChI
Может быть это подойдет.
Девочка,дочь моей знакомой.Всегда занимала первые места.
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 19:00 1
Умница девочка.
Irinka_kartinka 1 жовтня 2019, 19:45 1
Класс, до мурашек
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 19:46 2
Вы дальше про собаку послушайте,так до слез.
NatalyUA 1 жовтня 2019, 18:49
https://www.youtube.com/user/AnnaPuzanova
bear13 1 жовтня 2019, 19:18 3
може, цей Журавлиний псалом
В тому, певно, є й моя провина,
що для тебе був не кращий час...
Наша мово, мово журавлина, —
повернись із вирію до нас.
Зазвучи! Хай серце відпочине,
спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов'їна, —
своїх слів крилатих не втрачай!
Де б не був — додому серце лине.
Де б не жив — все українець ти...
Наша доле, горда, соколина, —
вище хмар насуплених злети!
У долоні упаде пір'їна,
наче лист жаданий від синів.
Позбирай же, ненько Україно,
всіх своїх розкиданих птахів...
(Сергій Цушко)
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 19:18
Спасибо
Yuliaa 1 жовтня 2019, 19:18 1
https://onlyart.org.ua/viktor-baranov-ya-zapytuyu-v-sebe-pytayu/
Yuliaa 1 жовтня 2019, 19:19
Когда-то победила на конкурсе чтецов с этим произведением. Правда, была немного старше. Актуальность этого стихотворения, на мой взгляд, очевидна.
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 19:21
Спасибо,слышала это стихотворение на презентации, читал местный поэт.
bear13 1 жовтня 2019, 19:20 2
Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч з домом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!
Автор Турчина Юлія
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 19:22
Спасибо
Olgitha 1 жовтня 2019, 21:00 1
Contra spem spero!
Леся Українка
Варіанти тексту
Канонічний текст
Першодрук
Автограф
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Olgitha 1 жовтня 2019, 21:16
извините, не видела. первое, что пришло в голову.
Olgitha 1 жовтня 2019, 21:17
можно стихи Ники Турбиной. тоже берут за живое, учитывая биографию девочки. но они на русском.
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 21:20
)
Olgitha 1 жовтня 2019, 21:00
я обожаю этот стих.
marusia 1 жовтня 2019, 21:39
Якщо до сліз і до мурах, то це Ліна Костенко, наприклад. Ось цей вірш рве душу, але чи дитина зможе це прожити?.. https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5683
Oceanlover 2 жовтня 2019, 15:14
РОЗЛУКА БАБИ І ВНУКА
Став наш поїзд край села,
Поблизу Чонгара...
І в купе моє зайшла
Ультрамодна пара:
Він — нестрижений, як піп,
Що чита псаломи,
В неї зачіска — мов сніп
Житньої соломи.
З ними хлопчик, їх синок,
Не дитя, а муки:
Батько держить за пасок,
Мамочка — за руки...
А малий щипає всіх,
Як щипають краби,
Та благає, молить їх:
— Не беріть від баби!..
Не беріть! — здіймає шум,
Дріботить ногами.
І цукерки «Каракум»
Не прийма від мами!
— Бабо, де ви? — поспіша
Вирватись синаша.
Батько гнівається: — Ша-а!
Я же твой папаша!
Зиркнув зляканий
Івась на його борідку:
— Я не знаю дядьку, вас,
Як і вашу тітку!..
Вісім місяців було,
Як оці патлаті
Завезли Васька в село
До бабусі Каті:
Щоб без клопотів їм жить,
Підросте аж поки;
Щоб у ясла не носить
І не знать мороки;
Щоб на пляж у вільний час
Вирушати вранці,
Вечорами — слухать джаз
І трястись у танці!..
Грівся син їх років п'ять
В баби біля серця...
І приїхали забрать —
Щоб у місті «терся»!
Щоб дружків культурних мав,
А не пас корову,
Щоб потроху забував
Українську мову...
Мама тиче в пляшці квас,
Батько — пиво свіже...
— Все одно втечу від вас! —
Їм синочок ріже.
Не було таких розлук
Ще в оцім вагоні:
У купе ридав онук,
Баба — на пероні...
Поїзд рушив — і пішов...
А мораль єдина:
Ну яка до них любов
Може бути в сина!
Oceanlover 2 жовтня 2019, 15:14
https://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=132:2009-05-27-13-57-26&catid=52:2009-05-25-08-45-40&limitstart=8
Sofishka_ 2 жовтня 2019, 16:01
Спасибо)
Letova 1 жовтня 2019, 21:48
Василь Симоненко - Дід умер. Дуже люблю цей вірш, але не знаю, чи підійде для такого віку
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 21:51
Дякую.
Sofishka_ 1 жовтня 2019, 21:52
Моя такая., сама плакать будет.
Elenash9 1 жовтня 2019, 22:35
а може хтось пам"ятає - тут у клубі писали вірш. Автор був в АТО, присвячений Україні, героям - зберігала в вибраному - і не знайду.
Nattallochka 1 жовтня 2019, 23:48
В осені колір очей твоїх, мамо,
Сніжинки на скронях – дарунок зими,
Хай вона бродить десь там за горами,
Твоєю любов’ю зігріємось ми.
Скошене жито, у погляді спокій,
Життя -- довга нива, іти та іти,
Внучка на зустріч біжить кароока,
Несе листя з клену як в юність листи,
Посмішка світла, мелодія серця,
Порада твоя – від незгод оберіг,
Діти дорослі, то тільки здається,
Важливо нам знати, що є твій поріг,
Просто прийти, і не менше, не більше,
Вернути дитинство на хвильку одну,
Осені колір в очах найрідніших
Завжди береже найтеплішу весну.
(с) Надія Семена
Sofishka_ 2 жовтня 2019, 10:48
Спасибо,
Коментар видалено
Irinella 2 жовтня 2019, 18:27
Реквием (Роберт Рождественский)
По́мните!
Через века́,
через года́, —
по́мните!
О тех,
кто уже не придёт
никогда, —
по́мните!
Не плачьте!
В горле
сдержи́те стоны,
горькие стоны.
Памяти
павших
будьте
достойны!
Вечно
достойны!
Хлебом и песней,
Мечтой и стихами,
жизнью
просторной,
каждой секундой,
каждым дыханьем
будьте
достойны!
Люди!
Покуда сердца́
стучатся, —
по́мните!
Какою
ценой
завоевано счастье, —
пожалуйста,
по́мните!
Песню свою
отправляя в полёт, —
по́мните!
О тех,
кто уже́ никогда
не споёт, —
по́мните!
Детям своим
расскажите о них,
чтоб
запомнили!
Детям
детей
расскажите о них,
чтобы тоже
запомнили!
Во все́ времена
безсмертной
Земли
по́мните!
К мерцающим звёздам
ведя корабли, —
о погибших
по́мните!
Встречайте
трепетную весну,
люди Земли.
Убейте
войну,
прокляните
войну,
люди Земли!
Мечту пронесите
через года
и жизнью
наполните!..
Но о тех,
кто уже не придёт
никогда, —
заклинаю, —
по́мните!
Sofishka_ 2 жовтня 2019, 18:37
Спасибо
Irinella 2 жовтня 2019, 18:28
Муса Джалиль — Варварство
Они с детьми погнали матерей
И яму рыть заставили, а сами
Они стояли, кучка дикарей,
И хриплыми смеялись голосами.
У края бездны выстроили в ряд
Бессильных женщин, худеньких ребят.
Пришел хмельной майор и медными глазами
Окинул обреченных… Мутный дождь
Гудел в листве соседних рощ
И на полях, одетых мглою,
И тучи опустились над землею,
Друг друга с бешенством гоня…
Нет, этого я не забуду дня,
Я не забуду никогда, вовеки!
Я видел: плакали, как дети, реки,
И в ярости рыдала мать-земля.
Своими видел я глазами,
Как солнце скорбное, омытое слезами,
Сквозь тучу вышло на поля,
В последний раз детей поцеловало,
В последний раз…
Шумел осенний лес. Казалось, что сейчас
Он обезумел. Гневно бушевала
Его листва. Сгущалась мгла вокруг.
Я слышал: мощный дуб свалился вдруг,
Он падал, издавая вздох тяжелый.
Детей внезапно охватил испуг,—
Прижались к матерям, цепляясь за подолы.
И выстрела раздался резкий звук,
Прервав проклятье,
Что вырвалось у женщины одной.
Ребенок, мальчуган больной,
Головку спрятал в складках платья
Еще не старой женщины. Она
Смотрела, ужаса полна.
Как не лишиться ей рассудка!
Все понял, понял все малютка.
— Спрячь, мамочка, меня! Не надо умирать! —
Он плачет и, как лист, сдержать не может дрожи.
Дитя, что ей всего дороже,
Нагнувшись, подняла двумя руками мать,
Прижала к сердцу, против дула прямо…
— Я, мама, жить хочу. Не надо, мама!
Пусти меня, пусти! Чего ты ждешь? —
И хочет вырваться из рук ребенок,
И страшен плач, и голос тонок,
И в сердце он вонзается, как нож.
— Не бойся, мальчик мой. Сейчас вздохнешь ты вольно.
Закрой глаза, но голову не прячь,
Чтобы тебя живым не закопал палач.
Терпи, сынок, терпи. Сейчас не будет больно.—
И он закрыл глаза. И заалела кровь,
По шее лентой красной извиваясь.
Две жизни наземь падают, сливаясь,
Две жизни и одна любовь!
Гром грянул. Ветер свистнул в тучах.
Заплакала земля в тоске глухой,
О, сколько слез, горячих и горючих!
Земля моя, скажи мне, что с тобой?
Ты часто горе видела людское,
Ты миллионы лет цвела для нас,
Но испытала ль ты хотя бы раз
Такой позор и варварство такое?
Страна моя, враги тебе грозят,
Но выше подними великой правды знамя,
Омой его земли кровавыми слезами,
И пусть его лучи пронзят,
Пусть уничтожат беспощадно
Тех варваров, тех дикарей,
Что кровь детей глотают жадно,
Кровь наших матерей…
Sofishka_ 2 жовтня 2019, 18:37
Спасибо