А ви любите рибалити??? стор. 2

В моєї " міні", є персональна рибальська вудка з усіма наворотами.:arrow_down::arrow_down::arrow_down:..

В її віці, в мене максимум, це була вудка, виламана з горіха, а вже як потім вияснилось що вона в одне "мєсто", тобто нею корів ганяти і то не факт, що вийде, коротше, ,  вибирати речі,  з "вумним" личком, які як "диряве сито" годятся, я МОЖУ, ПРАКТИКУЮ, ВМІЮ. Щоб я ше в "жизні" себе так знайшла, як заходжу всякий непотріб))) гг

Відволіклась я чуть. Так от , не годиться, з горіха, от з молодого клинка то інша справа...Бабмбук на той час, то взагалі була така розкіш для нас, з братом,як зараз айфон для малих шмаркачів.(Во цінності колись були, не те що зараз!) Колись мама таки купила вудку з бамбука, і брат,  від щастя, "постіг дзен"))))Правда, вудка, зараза, зламалась скоро, і довелось обходитися економ варіантами що були вдома. Поплавок залишився на пам'ять про ті щасливі моменти.

 Брат ( мій "лічний мотиватор" ) змушував мене, шукати по подвір'ї пір'я з гуски, на поплавки, бо ж треба з плавучої птахи і щоб не тонуло. Я ж не дуже  хотіла то  робити, але після мотивації,  що він дасть мені гривню (яку він мені так і не давав), я, наче працівники фабрики, які ждуть третій місяць зарплатню,давала останній шанс. Потім ми тирили в тата гайки, щоб зробити грузила, там тре була спеціальна система щоб зав' язати "грузило" так, щоб його можна було переміщати по "льоскі" не відв' язуючи, коротше, це вам не бияки з горіха ламати. Ще треба було стирить в сестри червоний лак, щоб поплавок, оформити, як слід.

 Потім, коли вже вудка готова, черв'ячки, в відерці чекали своєї щасливої миті, залишалась одна проблема - де ловити? Тре було договоритись з сусідом, який тримав ставочок, і ми йшли на переговори.Сусід давав добро, і ми, як віп персони, шурували на ставок. Якщо кого там  зустрічали, хто був "чужий", то тоді був мій "звьоздний час"  і я, включивши максимум "абаянія" кричала( що є сили), йтим гівнюкам, що ставок орендований і "нєфіг тут шастать", а то зараз господаря позву. Коротше, ми ще й на треть ставки були "волонтьорами сторожами" і чесно відпрацьовували свої віп пропуски.

Потім, сам процес рибалки мене утомляв, не так фізично, як морально.

Як виявилось, на рибалці не можна балакати, бо всю рибу розлякати можна, а це мені ой якек підходило, бо мене пробивало на" пагаваріть". 

В решті - решт, я йшла додому, ображена, що мій артистизм, гідно не оцінили. Вдома я чекала на брата, і смажила яєчню і кришила салат зі свіжої цибулі. 

Саме цікаво те, що на саморобні вудки все ловилось. Без приманок, без примочок.Взагалі раніше все було інакше, не змінилось лише те що риболовля- це не моє. Що не скажеш про чоловіка і міні - вони годинами можуть стояти, перекиувшись лише пару фразами.... Гени- це страшна сила. Так - то. 

А ви любите риболовлю???