Наш відпочинок у Карпатах із двохрічною дитиною

Одразу попереджаю, що тексту багато=)  Почну з того, що поїхали ми відпочивати з головною метою – оздоровити нашого малюка з його коклюшем, раптом гірське повітря і зміна тиску йому допоможе. Про це розповім пізніше. Дорога до Карпат досить довга, Данік поводився добре аж до того моменту, коли захотів спати і вперто це заперечував=) Ми в дорогу взяли бутерброди і компот, якихось огірків і варені сосиски. Тому зупинились реально один раз для перекусу, ну і кілька разів для різноматнітних справ дитини і вагітної мами=) Виїхавши з Рівного в 9 годин, ми прибули на місце дислокації в 15 приблизно. Цей час міг би скоротитися, але дорога місцями залишає бажати кращого, їхали ми через Тернопіль. Найгірша дорога поблизу Буковеля, просто ганьба, що всі ці садиби не можуть зробити дорогу біля свого «бізнесу».

Забронювати кімнату в самому Буковелі виявилось і складно і дуже дорого, в порівнянні з минулим роком, ми собі цього дозволити не змогли. Тому зупинились у приватній садибі Вілла «Мілена», яка розташована в селі Поляниця.  Тут були знижки і тому ми отримали номер на 5 ночей не за 2000 грн, а за 1500. Номер дуже навіть пристойний – просторий, в ньому є двоспальне ліжко і розкладний диван, маленький столик, ну і шафки. В туалетний набір входить лише туалетний папір і рідке мило, тому зважайте, що треба з собою взяти гель для душу і шампунь. Видають щоправда постіль і рушники, по два на людину. Все чистеньке і гарненьке, готель нещодавно побудований, тому скаржитись нема на що. Господарі привітні і уважні. Знизу є кафе тих же господарів, але їсти тут досить таки не дешево. Тому ми обходилися сніданками, які я завчасно заготувала для нас – дорослим бутерброди і овочі, печиво і чай, дитині – каші швидкого приготування Нордік. Біля готелю є дитячий майданчик і велика гойдалка – дитині дуже подобалось. Особливої програми в нас не було, тому в перший день, коли пройшов дощ, ми вибрались до Буковелю, щоб розвідати обстановку. Відстань до Буковелю невелика – десь до 3 км, але половина шляху просто жахлива дорога, а далі хороша. Тож ми знайшли Водо клуб, в якому є басейн з підігрівом, дитячий басейн і купа людей=) Туди вирішили піти наступного дня. Біля цього клубу є шикарне гірське озеро із пляжем і купою розваг – відпочинок на ньому дешевший, ніж в басейні, але вода холоднюча. Температура щоденно надписана на дошці при вході. Заклади харчування і всі розваги закриваються досить рано, як для курортного містечка, тому, якщо ви вирішили повечеряти пізніше 9-ї вечора (а чомусь саме так в нас і виходило кожен вечір із новим відпочивальним графіком дитини), то в центрі це зробити в кафе «Bugi.l». Там, якщо сильно постаратись можна поїсти втрьох за 100-120 грн. В інших закладах виходить дорожче. Є ще «Вареники тут», але вони працюють тільки до 20.30, і там все коштує за 100 гр – 16 грн. Чомусь в нас виходило дорожче 100 грн на трьох. Всі дитячі розваги закриваються в 20.00, підйомник – єдиний який працює знаходиться прямо в центрі Буковеля, закривається в 19.00 годині. З дитиною на ньому не зручно, бо це два окремих сидіння, з перегородкою між ними. А ті, що мають кілька сидінь поспіль, не працюють. Тож на другий день ми вибрались в цей Вода клуб, і зависли там до обіду. Вода дуже тепла, в ній було навіть спочатку тепліше, ніж на вулиці=) Дитину звідти не витягнути. Вартість, що було не дуже приємно, за день до нашого приїзду збільшили вдвічі. Звичайне відвідування на день без можливості зайняти лежак коштує 100 грн, із лежаком +150 грн, є ще всілякі диванчики і віпложе, ну вони відповідно дорожчі. Окремо можна платити за рушники і халати, але вони теж близько 100 грн чи навіть дорожче, тому краще рушники взяти з собою. Ми брали звичайний «дей пес», і клали речі так, що було видно. Досить зручно, зважаючи на те, що зверху над басейном є місце, де можна посидіти, а дитину все одно на берег не витягнути. Там ще є джакузі, аж 3 штуки, для особливо мерзляків, як наприклад мій чоловік. Він там жив, поки ми з синочком плавали в басейні. Приємно, що є там і душі, де можна змити воду з басейна перед відходом. В цьому чудовому, хоч і дуже залюдненому закладі, ми успішно пробули до обіду. 

Після денного сну, поїхали знову в центр, де повечеряли і далі дивились розважальну програму Артеку, яку проводять кожен вечір в центрі на сцені. Одразу біля сцени є невелике озеро, де любителі рибалки можуть половити рибу, ну а ми просто спостерігали за рибками в ньому. Наступного дня, як і очікувалось, погода була не така сонячна, тому ми вирішили проїхатись по базарчиках і можливо придбати сувеніри і подарунки. Найближчий такий базарчик, якщо не враховувати сам Буковель, знаходиться в 5 км від Поляниці в протилежну сторону від курорту. Біля цього ж базарчику випадково натрапили на перевернутий будинок, досить милий і недорогий – 10 грн для дорослого, 5 грн. для дитини. Звісно не американський аналог, але пофотографуватися можна, і ззовні, і всередині, де меблі на стені=)

Якось після базарчика не хотілось ще їхати в готель, тим більше, мені здавалось, що недалеко є ще один базарчик. Виявилось, що я помилилась=) Ми проїхали ще десь 4-5 км, і нічого не знайшли, окрім повороту на водоспад Гук, куди і вирішили поїхати. Доріжка туди ну дууууууже, вузька, дуже страшно було хвилин 5 їхати, бо дві машини не розминуться на дорозі, а з правої сторони круча. Далі платний в’їзд – 10 грн, 5 км по дорозі, 2 км по грунтовій дорозі, і 200 м пішки. Водоспад непоганий, але там дуже багато людей. І моя порада – доїжджайте по максимуму по грунтовій дорозі, бо іти потрібно вгору. Мені було складно, з дітьми теж не дуже. Біля водоспаду є всіляки сувеніри і спуск по канатній доріжці, дуже прикольно – коштує 70 грн.

Наступного дня погода нас порадувала, але поведінка синочка привела до того, що в знак покарання вранці ми в басейн не пішли. Тим не менше, нам дуже пощастило, що працював підйомник із 4-ма сидіннями, що означало, що ми можемо втрьох зручно сісти і не хвилюватися за малечу. Вистоявши невелику чергу, ми вдало сіли на це чудо техніки. Спочатку було страшно – мені, хлопці були в захваті=) Зверху на горі є кафе і дитячий майданчик, щоправда для діток від 3-х років. Нам було не дуже зручно на деяких «лазилках» ходити, бо ще не виходить. В кафе досить дорого, і обслуговування повільне, тому ми випили по коктейлю молочному і поїхали назад. Басейн ввечері і ще купа розваг за немалі гроші=) На базарчику через місточок від центру в принципі можна купити будь-які сувеніри, ціни різні, від і до. Ми там знайшли вишиване платтячко для дівчинки 2-3 років за 350 грн. Із торгом отримали за 320. Але були і за 700 грн. Чаї, мила, одяг, тапочки – все що заманеться. Бажано пройти все, щоб не прогавити нижчу ціну, конкуренція все ж таки. Синочок стрибав і на дитячому батуті і на «павуку», і одне і друге по 40 грн.

На дитячому треба дуже слідкувати, бо діти страшно наглі, дитині наступили то на спину, то на живіт – думала, що надаю тій малій по саме не знаю куди. Але нічого, забрала дитину та й пішла із думкою, що свого треба виховувати, щоб не тільки про себе думав. Дорога назад була складніша, виїжджати бажано все ж не в спеку, можливо, рано вранці (в нас тато проти такого), або просто обрати день, коли не дуже жарко. З приводу коклюшу, напевно, трішки нам допомогло. Але, скажу відверто, стало краще після гомеопатичних крапель, які нам прописали і настоянки із зелених шишок. Після останнього мокрий «гавкаючий» кашель перетворився на легенький сухий. Так ми з ним поки і ходимо. Сподіваюсь, що мій огляд комусь допоможе. А якщо ще щось цікавить, бо могла щось упустити, то із радістю відповім на всі питання=)