Домашній затишок сільської садиби

Затишок… що це для мене? Здається, що самЕ проживанням далеко від гулу стомленого міста у невеличкому обійсті під парою столітніх ялинок та у затінку старезної кошлатої липи уже і є комфорт.

Затишно, коли ти виходиш босоніж у свій вишневий садочок, що потопає у хвилях білого цвіту, ніби наречена у весільній сукні, під гул бджілок-трудівниць, які безперестанку снують над цвітом, збираючи солодкий нектар.

Затишно, коли ти простуєш обійстям по холодній росі, зачепивши ненароком розлогий кущик кропиви, змахуючи з плеча набридливого своїм дзижчання комара, вдихаєш на повні груди свіже ранкове повітря, що пахне річковою, м”ятою, весняним квітом та ще чимось таким неймовірним солодким та безкінечно свіжим…  свіжим настільки, що хочеться дихати все глибше та глибше.

Усе довкола, від лагідного сонечка, що викочується з-за горизонту над жовто-зеленими хвилями полів, до набридливого хору сусідських песиків, та дзвінкого кукурікання півнів і створює той сільський затишок і комфорт, якого не купити за жодні гроші.

Але, безумовно, знайдеться безліч дрібничок, які зможуть неймовірно прикрасити довершене, на перший погляд, довкілля у нашому обійсті. Ось моя невід”ємна  “п”ятірочка”. Зустрічайте ;)

1. Охоронець нашого обійстя, гроза усіх сусідських котів, необачних горобців та нахабних мишей, мрія більшості пухнастих кішечок - мій пан Коцький (він же Робік за версією сина). Проводить нас на роботу, завжди зустрічає на перехресті після насиченого турботами будня у будь-який час дня і ночі, ніжно знімає стрес мелодійним муркотінням та голковколюванням пазурами у найнеочікуваніший момент в найнеочікуванішому місці :) При цьому нявкає, вимагаючи їжу, так голосно, що закладає у вухах, одночасно говорячи своїм поглядом: ”А-я-яй! Як вам не соромно знущатися з маленьких!” Але ми так любимо цей пухнастий клубочок, що пробачаємо усі вибрики, ба, навіть крадіжки смаколиків зі столу. Ну як тебе не любити, Робіку мій :) :)
2. Капці домашні, овечі хутряні. Ось так виглядали мої до того, як почали слугувати вірою і правдою вже понад рік. ;) Чи може бути щось приємніше, коли після насиченого робочого дня ти пірнаєш ногами у ці невагомі пухнасті хмаринки??? У них мимоволі перетворюєшся з натрудженої конячки у граційну кішечку, що м'яко ступає будинком, і ніщо більше так не ніжить мої ноженята, ані холодним зимовим ранком, ані жарким літнім вечором після прохолодного душу, як вони.
3. Ковдра пухова, а-ля бабусина перина, у яку ти занурюєшся, мов ведмежа у сніговий замет і солодко засинаєш під невагомими пір'їнками. Її основна перевага - легкість та величезний  розмір (220х240  - панська штучка :)). Отже, якщо ваша половинка любить перетягувати ковдру на себе - то саме така перинка є ідеальне рішення проблеми, таке собі “ family win win”, навіть якщо комусь третьому у своїй кімнаті насняться жахливі кошмарики і він притупотить, аби сховатись від них у маминих ніжних обіймах. Звісно, літо це не та пора, коли її наявність видається вагомою перевагою, проте решту три чверті року вона мене здорово виручає та гріє ;)
4. Глиняний посуд - усе від старовинних столітніх макітр з чорної, як сама земля, глини до сучасної витонченої кераміки з ліпниною, розписані горщики з тарілками та однотонні миски з химерним орнаментом, важкі глечики та легкі горнятка з міцними турками, посуд для прикраси мисника над столом та найрізноманітні мисочки та горщики для щоденного використання є частинкою моєї домашньої колекції. Про неї я вже раніше розповідала, тому поділюсь кількома фото з архіву. Скажу одне: самі найпростіші страви української кухні, серверовані у такому посуді, набувають вишуканого смаку. А запашна кава з глиняної турки в горнятку з ліпниною здатна яскраво розфарбувати навіть найсіріший день ;)
5. Книги… їх ніколи не буває багато, навіть прочитані, вони ваблять тебе знов і знов у свій неймовірний світ пригод, роздумів, фантазій та споглядань за чужою долею. Дитячі, старенькі з потріпаними сірими сторінками, з яких посміхаються дивакуваті казкові персонажі, махають крилами фантастичні жар-птиці, та сучасні з вишуканими ілюстраціями та захоплюючими сюжетами про світ, де живе Гаррі Потер та інші фантазійні лицарі Добра; пригодницькі, філософські, релігійні, фольклорні чи наукові - усі знаходять місце на дерев”яних поличках вздовж чотириметрової стіні, примощуючись спочатку вільно, потім посуваючись, аби потіснилися новоприбулі мешканці нашої домашньої бібліотеки, деякі вмощуються скраєчку, лягають в куточку одна на одну і щоразу приваблюють новими незбагненними історіями про життя реальне чи вигадане.

На фото колекція романів мого улюбленого автора про столітнього карпатського мудреця, поради якого зцілюють не лише тіло,  а й душу, а сила духу, жага до життя та безмежна любов до всього живого просто вражають.

Ось таким є затишок та комфорт у моєму сільському обійсті :) Ласкаво просимо погостювати, якраз готую квас із бузинового цвіту, а у глиняному глечику він смакуватиме якнайкраще ;)