Ваха.

Його я побачила вперше, зайшовши в клас. Було перше вересня і мої без того великі очі здавались ще більші від здивування. Перший раз у перший клас. Нова школа, нові діти, все нове. Нещодавно переїхали і я нікого не знала. Здавалось на мене дивились всі. "Не бійся, - лагідно промовила мама,ніжно стиснувши мою руку, - вибери собі вільне місце". Я пильно оглядаю парти і вказую на третю парту. Біля величенького хлопчика. Він здавався старшим на кілька років. "Отут" промовляю я, поклавши портфель. Далі все як в тумані і ось вже тиждень потому, ми тихенько шепчемось на уроці з моїм  сусідом по  парті, Василенком Сашою. Він "просвітлює" мені велику новину що в нього з'явився маленький братик. Я тихо заздрю, бо теж хочу по вулиці поїздити з візочком.А мама моя  каже що нас трьох їй поки вистачає.. Несправедливо.Ще більш не справедливо, на мій погляд те, що Сашко старший всіх в класі і йому аж 9 років. Він найвищий і найсильніший і його поки ніхто не може побороти . Його всі бояться. Навіть я боюсь  бо вчора він дав смачного пенделя Ромі з другого класу, так що аж той плакав. От тоді Василенко став Вахою. Всі його називали саме так. 

Через кілька місяців Сашко довго не являвся в школу бо хворів, а згодом прийшла його мама і про щось довго говорила з вчителькою. Пізніше дізнаємось що Сашку не можна мочити ноги... Оце дурниці! І що тут такого  якщо пару раз вступиш в калабатину.Але вчителька наполегливо всіх просила слідкувати за тим,аби він не ліз до води і як раптом що говорити  їй. Але Ваха походу сам боявся води. Одного ранку на уроці математики йому стало зле. Пам'ятаю що весь клас збився в одну купку і боялись навіть повурухнутись в той час як вчителька і технічка несли його до дверей і кликали на допомогу дорослих. 

Потім вчителька щось довго говорила  з технічкою що в Вахи  форма паралічу і що батьки його дуже п'ють. "Ну п' ють - то п'ють, хіба не можна пити, я теж воду п' ю і всі п'ють" - думаю собі. 

Минуло кілька років. Ранок. Ще 5хв до першого уроку. "Вух, встигла" - подумки радію я. "Я тобі зараз прикол розкажу--біжить на зустріч припискуючи Маринка-Ваха бомж!" І ми  починаємо реготати." Оце прикол" - вигукую я." Він спав з коровою в жолубі, на фермі де його мама доїть корови, я не бачила, але Вітька казав що точно бачив як він вилазив з жолуба " - розказує Марина, - "он зайди в клас і понюхай його куртку. "Зайшовши в клас, я роблю те що пропонувала подруга і починаю ще більш реготати і до мене приєднуєься весь клас. В класі стоїть регіт. Ваха похнюплений хапає свою смердючу куртку і втікає з класу.Заходить вчителька і ми їй бігом розказуємо що Сашко спав обнявшись з коровою  і що від нього погано пахне. А Анька розказала  що бачила як вчора він витяг з сумки пляшку з молоком, попив і назад сховав, а корови в них то немає, значить точно на фермі живе. Клас ще більше вибухає сміхом. Людмила Степанівна грозиться  що  той хто  голосно сміється піде до директора. Наступний день приходить мама Вахи і дивно труситься, пояснюючи що позавчора Сашко допомагав їй на фермі, а куртку не встигла попрати ... 

Після новорічних канікул Ваха таки явився в школу. Якраз в цей день двоє однокласників принесли цукерки в честь дня народження. Роздавши всім цукерки, один з іменинників витягнув з торби новорічний подарунок з цукерками і демонстративно вручив його Людмиді Степанівні. 

_____________

Дівчата , вам буде цікаво читати продовження? 

Критику сприймаю