Скоро скоро новиииий рік)))

Кожен ранок, напередодні нового року , мою душечку охоплює відчуття  що станеться чудо. Хоча саме чудо, чомусь не стається тоді, о 12 ночі, але щороку 31 зранку, як наче по розкладу, це відчуття чуда, наче "гопнік біля під'їдзу" мене підчікує..

Можливо , "чудо", нам: мені, сестрі і брату, вселили батьки.Кілька років поспіль ,1 січня, ми знаходили по кіндеру в мішурі ,під ялинкою.Щороку, тато купував київський торт і пляшку коли- не залежно від фінансів з якими на ті часи було туго. А кіндери.. . То було таке щастя, що я й зараз завмираю, згадуючи що я відчувала, знайшовши  яйце,  яке було не всім по кишені  в лихі 90-ті і отримали ми його на Нр. І я згадую як потім шафу-вітрину гордо прикрашали  бегемотики і дельфінчики, які не дай бог тронеш і  не зносити тобі голови. Сестра двоюрідна, не знала що все так серйозно і все таки полізла, ризикнувши своїм здоров'ям . Стусанів тоді отримала від нас з братом. Нам тоді по 6 було, їй 4 і вона мало що розуміла в величності тих іграшок з кіндера. А вони були ой як дорогі.

Хоча , пізніше, мій брат роздарував їх дівчинці, яка йому подобалась.. І не просто роздарував, а щодня писав  анонімні листи і до листа   як бонус, на скотч кріпився заповітний бегемотик або дельфінчик.  Я  ж, як на зло, не  перевіряла тоді наявність трофеїв. Кинулась  аж тоді  як хотіла списати в брата домашку з математики (ми двійнята ) і побачила лист в запакований подаруночок, в якому був мій дельфін!! "Йошкін кот!" - думала я рятуючи свою іграшку . Сховавши в надійне місце дельфіна, я не могла не залишити  без подарунка даму серця мого семирічного брата (вона ще й старша на два класи була, кобила) і сунула в подарунок те що трапилось під руку, а саме затертий, заїжджений бомбон відірваний від різинки  який дуже слабо нагадував ромашку...Як на зло, лист був не анонімний, але брат, все таки ,в відповідь, отримав листа із відбитками  помади/губ. Але через років 10 та сама дівчина, на дискотеці спитала його "Сашко, а шо ти за хню мені тоді прислав" і брат не міг зрозуміти  в чому справа. Дорогою додому  я повідала йому всю правду, на що отримала відповідь "Так я ж від твого імені знаєш скільки валентинок відправив"... Твою ж мать, взаємовигода.

А тепер повернемося до чуда. Як мав бути 2000 рік і прогнозували кінець світу, а мені це ніяк не  подобалось  , по ТСН  Алла Мазур поділилася секретом щоб всі мрії збулися потрібно налити келих шампанського, кинути туди дольку мандаринки і квадратик шоколаду Корона, згадати бажання, випити до дна і з'їсти все те. Так от 23:55.. Тато, мама , ми троє. Розливається шампанське і нам, чомусь тато налив по пів склянки з мотивом "ви надпийте, а ми доп' ємо" :grin: . Ми з сестрою, мрійниці. Ну ок їй  то 12,  а мені 7... Вкидаємо все як веліла гуру новин. І от б'ють куранти. Всі надпивають шампанське, а я випиваю все і смачно закушую ... Потім тато, брат, сестра дивляться новорічний вогник, а мама, на дворі, водить мене навкруги хати. Щоб всі мрії збулися..... 

Ще через рік , мама,  ззиває нас малих ввечері , на відверту розмову, зі словами " ану дітки признавайтесь, що ви поганого зробили в цьому році, а мені не сказали." То все робилося для того, аби тато міг подарунки під ялинку сховати, а так  як ми  від ялинки не відходили і чекали діда мороза.... Треба ж було якось нас відволікти.. Але тоді мама почула багато чого нового і вечір перестав бути нудним)) ) 

Вже коли мені  і брату було по 9, а сестрі 14 і вона вже ходила на шкільні вечори, а потім розказувала мені всю романтику, в моїй голові вимальовувалось те що щастя - це коли тебе любить той кого любиш ти. І от 31 грудня. Вечір. Мама по черзі відправляє нас купатись зі словами "дітки, як будете купатись, приказуйте- змиваю всі свої хвороби і негаразди, щоб в наступному році бути здоровим і не хворіти "  І то з її слів, мало б подія и так як новорічна ніч чарівна. Чарівна, кажеш, мам? Окей, виклик прийнято.. Залажу в ванну і починаю ритуал зі словами" нехай той кого я полюблю в новому році, полюбить мене в ми будемо щасливі"... І заходить в кімнату мама. Стид. Позор. Розказала всім. Всі сміються. Я ні. Чари новорічної ночі зникли. 

А пізніше, вже коли мені було 12, я стирила в сестри телефона і писала смс - привітання її однокласснику, в якого була закохана, і навіть смс підписала своїм прізвищем ім'ям і потім видалила  щоб сестра не попалила. Відповіді так і не отримала... Але чуда чекала :grin:. 

А рік тому я зустріла... В туалеті. Вагітна на 8 місяці. Припекло саме в цей момент  ) Але для мене 2018 рік був чудовий бо я стала вдруге мамою. 

І тепер, як в мене вже свої діти, я розумію що чудо траплялося і трапляється. Кожен день, прожитий нами і є чудо. Ми живі здорові -  чудо. Рідні друзі здорові - чудо! Всі всіх вітають з наступаючими святами - чудо. Не дивлячись на всі негаразди ми таки зустрічаємо новий рік, а значить віримо що наступний рік буде кращий! 

P. S. Київський торт спекла сама, колу, шампанське, мандарини купив чоловік. І в 23:55 я за старою традицією повторю ритуал і піду шукати під ялинкою кіндера, якого мені залишив дід мороз))  :grin: 

А що цікавого було в вас в новорічну ніч і які традиції має ваша сім'я?