Правда життя...

У небі, небі темному,Де ходить Миколай,

Листів вже назбиралось,Хоч в вогнище скидай.

А в тих листах написаноМільйони побажань,

За голову хапаєтьсяСтаренький бородань.

Колись в молитві радіснійПрохали дітлахиотримати цукерочки, ведмедики, ляльки,Чи пряника, чи коника, чи книжечку, чи м’яч,

Тепер таке прохають всі, Що хоч сідай і плач.Данилко он, з Тернополя, замовив гіроборд,

І це серед замовлень ще Далеко не рекорд.Прохає Настя лялечку,Таку, немов жива.

І у старця небесного СивІє голова.Бо він пройшов крамницями

– Отетерів від цін.Та ж народити справжнюДешевше буде всім.В листі від Олі-скромниці

– Якийсь магічний ЛОЛ,«І ноутбук» - дописано.Старець за валідол.Тут просить Вітя Леґо,Наталя Чічілав,Олежик дрон потужний Для себе забажав.

Іринка хоче епла,Не старшого, ніж «шість»,Сашко – боксерську грушу, щоби зганяти злість,

Ігорчик про навушникиФірмові попросив,«Щоб не якась дєшовка» - в листі наголосив.

Олеся хоче шубку(і ляльці, і собі),І золоті прикраси, і пірсинг на губі,Василько просить тачку, щоб їзили батьки…

Поставили задачку Старому малюки…і журиться старенький на хмарці крижаній,

Ніяк не зрозуміє, коли відбувся збій.Чи, може, сам і винен, бо тупо завтикав,Коли літ з 20 тому він скромність роздавав.

І діти виростали,Батьками стали всі,

Не вміють відмовлятиНі дітям, ні собі.І просять в Миколая,без міри, ще і ще,

І забувають часом, З чого почалось все.

Коли на перше місцеВелична і святаСтавала дуже скромно Сердечна доброта.

Коли святий Микола Від себе відбирав,

 А всім нужденним, біднимУ скруті помагав.…

У небі, небі темному,

 Де Миколай живе,

Великий жовтий місяць 

Усміхнено пливе.

І старець посміхається,

Багато бачив він…

Листи згрібає жменями – розпалює камін.

Йому старому й мудрому,Все видно ізгори.

Він знає – тільки вибрані отримують дари!

/Автора, на жаль, не вказано/