Це напевно буде хник, але не дуже такий "пічальний" (багато тексту)
Маємо:
1. Чоловік, працює в сфері ІТ (стаж 1 р, раніше працював конструктором в будівельні фірмі, однак відсутність кар'єрного росту і невелика зарплата змусили змінитии професію) - заплата висока.
2. Дружина, працює в одній з найбільших будівельних компаній м. Львова (технічний відділ), 0,5 ставки - зарплата низька.
3. Дитина - "малий спиногриз" 3 р)))
Реально, живемо на зарплату чоловіка. Однак вийшла на роботу коли Малому ще не було 2-х років (Шеф попросив повернутися, допоміг з садочком, оплачував няню поки Малий не пішов в садок). На той момент чоловік вже пів року непрацював (вчився вдома), потреба в грошах була.
На роботу ходжу не за зарплатою. Мені подобається те, що я роблю, колектив чудовий. Правда кар'єрного росту немає , бо відділ - 3 людини, і мене підвищать коли моя начальниця піде на пенсію (ми і так робимо всю роботу разом, тільки вона стратег, а ми більше як звичайні виконавці).
Працюю на 0,5 ставки (так домовилися, коли тільки повернулася з декрету - типу до 3-х річного віку дитини, однак Малому вже 3,2, а ніхто і не згадує Мені це ок, бо по іншому буду невстигати забирати дитину з садочка. Яслі в нас були тільки до 17:00, надіюся в молодшій групі буде довше). По факту працюю не 4 год., а 6 (з 8:30 до 15:30) - потім треба годину 1,15-1,3 добиратися до садка, щоб встигнути в садок. Однак я будь-коли можу сказати, що мене не буде, дитина прихворіла, і не відкриваю лікарняний декілька днів, і ніхто менінічого не скаже - тобто я перекриваю собі години.
Дитиною займаюся я. Він тільки відводить Малого в садок зранку (бо я не встигаю тоді вчасно на роботу) і кладе його спати. Він приходить 9-10 година вечора, відповідно там вже нема з ким бавитися, туди-сюди і спати. На вихідних чоловік самостійно вчиться-розвивається (він дуже амбіційний, має певні цілі і йде до них), тобто часу на сім'ю нема, однак ярозумію, що він працює, а не в іграшки бавиться - тому ставлюся до цього з розумінням (вже навчилася не "виносити мозок" / стимувати себе).
Кожного разу коли говоримо промою роботу - то на його обличчі така посмішка "снісхадітєльна". Та і за його словами: "Я там (на роботі) папірчики перебираю, складаю з місця на місце" (так я працюю з документами, однак це дозвола, технічні умови, креслення і т.д.), і колектив в мене 50+, і погляди СРСРівські. А його робота - це завжди дуже круто: створення чогось нового, молодий колектив, супер офіс, можливість відпочинку, і взагалі він там працює головою , а я маю певні алгоритми та шаблони і працюю по них (тут згодна ,однак проблеми бувають різні, і ще треба придумати як її вирішити).
Я не є амбіційною людиною. На даний момент я не бачу себе десь в іншому місці ,в іншій сфері. Я на цій роботі з 2010 року (з 4 курсу Політеха). Шеф взяв мене під своє крило коли мені було 21, допоміг мені з квартирою (фактично дав просто так, серйозно таке буває). Я не можу так просто все кинути, та і не хочу. Мені тут комфортно, цікаво. Так, зарплата низька, немає кар'єри, але не в грошах справа. Чоловік говорить, що я здатна на більше, хоче щоб я так само взялася до програмування, а мені цього не хоться,та і часу немаю, бо я або на роботі, або з Малим, або сплю (тобто часу розвиватися в мене немає: пробувала слухати різні подкасти/англйську по дорозі додому/роботу - неможу :( я в маршрутці стоячи засинаю, бо пізно лягаю). Знаю, що звучить, як відмазка, але для мене це так.
Як донести чоловікові, що моя робота - достойна? Якось запитала його, щоб б було, якби я працювала касиром в супермаркеті (соррі, нічого проти касирів немаю, перше, що в голову прийшло) - отримала відповідь: "Ти маєш вищу освіту, який касир".
Ella93205 9 липня 2018, 09:31 4
Ох, как бы после своего "развития" муженек ваш не сбежал к другой юбке. Знаю такие случаи - жена не мешала учиться, весь быть на ней, а когда стал на ноги -свалил. Вы ему сильно тепличные условия для роста не создавайте, пусть тоже помогает в быту. Даже прогулки с ребенком- у меня такой шилопоп, что 2 раза в день по 2 часа -это кошмар. А мужики думают, что там пойти погулять на улицу)
NikaLuk2101 9 липня 2018, 11:13 2
Сорри за такие слова. Но как по сне, то муж Ваш эгоист и загордился очень.
Моему б было в радость, если жена довольна работой своей. и уж тем более Ваша квартира-за квартиру я б бесплатно работала. Плюс Вы всегда можете отлучиться на сына. Предложите ему чтоб в случае каких-то проблем с ребенком он отпрашивался без отпуска за свой счет.
И все-таки для меня любовь без всяких "но" в виде статусной работы, высокого уровня. Человека любят не за его статус и размер зарплаты.
Для меня в этой ситуации вывод один-муж перегибает, загордился. Ибо от жены нужно и семейный очаг блюсти, и за ребенком смотреть, и на работе престижной "дорогой" работать нужно. Не много ли он хочет взвалить на Ваши хрупкие плечи?
Зажрался.
Iriska2290 9 липня 2018, 12:23
С одной стороны я Вас поддерживаю, а с другой нет! Считаю, что Вам нужно учить язык и развиваться. Не обязательно в сфере IT (хотя Вы даже не пытались, поэтому наверняка не знаете пойдёт или нет). Почему Вы не хотите идти дальше в своей сфере? Девочки правильно писали, через несколько лет вам друг с другом станет скучно. Потому что он развивался, а Вы топтались на месте с своём совковом коллективе. Мне кажется, Вы прикрываетесь ребёнком, потому что боитесь выйти из зоны комфорта.
И ещё один молчание. Так случается, что сегодня муж есть, а завтра нету (не важно какая причина). А вдруг совсем не станет? Вы прокормите себя и ребёнка? Вы умеете «крутится»? У Вас есть знания и умения, за которые хорошо платят?
Простите, но вот тратить своё время на низкооплачиваемую работу... Есди бы я была на Вашем месте, то уволилась, и потратила год другой на поисках себя и развитие в деле, которое приносит нормальный доход. Раз уж муж прилично зарабатывает, а сын в саду-грех не воспользоваться такой возможностью.
Iriska2290 9 липня 2018, 14:25
Против автора ничего не имею, просто написала своё мнение. Она сама в комментариях пишет, что не хочет никакого саморазвития, ее устраивает сегодняшний расклад: дом, работа и ребёнок.
Лично я с таким не хочу соглашаться. Пусть автор делает как хочет, пусть радуется поддержке на форуме и объявляет войну мужу (перевоспитывает его) Дело личное, как говорится.
Просто я сужу по себе. Мой муж тоже много работает, и тратит много времени, сил и денег на саморазвитие. И ребёнок полностью на мне. Только муж по дому и с покупками помогает. Вот только я часто задумываюсь о том, что вдруг что с ним случится, и я со своей госслужбой не прокормлю семью. Что у меня нет знаний и умений для того, чтобы крутиться в жизни и заводить нужные знакомства и правильно общаться с такими людьми. Поэтому и стремлюсь к тому, чтобы через какое-то время стать более-менее финансово независимой от мужа. И необязательно изучать сферу деятельностей мужа, чтобы показаться ему интересной, отнюдь. Есть масса других тем для общения, которые берутся от вашего саморазвития
suzuki 9 липня 2018, 16:40
Iriska2290, дякую за допис.
Чоловік не заставляє змінювати мою роботу. Він просто не вважає, що вона важлива і що я щось роблю там важливе. Ось в чому стояло питання. Питання не у маленькій зарплаті, він повністю забезпечує сім'ю і каже, що з часом я взагалі зможу не ходити на роботу, а робити те, що мені подобається. От тільки мені подобається, те що я роблю. Я не жалілася, що мені важко і що я не встигаю робити дом. роботу. Хоча це правда, однак я розумію, що він так само не сидить за компом просто так.
Я згодна з Вами, що жінка має мати фінансову незалежність ( я з 17 років сама управляю своїми фінансами, батьків немає, тому розумію про що Ви.)
І про те, що сама загнала себе в таке становище - також погоджуюсь.
Я вдячна, що Ви показали мені і такий розвиток подій.
Iriska2290 9 липня 2018, 17:52
Автор, я за то, чтобы получать удовольствие от того, чем ты занимаешься. Но просчитывая на пару ходов вперёд. А что будет завтра? И в такм духе)))
Верю, что Вы правильно растащите свои приоритеты и не будете забывать о своих потребностях.
И ещё я искренне не понимаю форумчанок , захаявших Вашего мужа. Мне все таки кажется, что он просто не видит будущего на Вашей работе, и как-то пытается Вас сподвигнуть «подвиги». Или хотя бы, чтоб Вы задумались над этим.
Lolaya 9 липня 2018, 14:33 2
Якщо жінка не амбітна, то для неї робота потрібна щоб вигуляти плаття, щомісяця зайти у перукарню і на манікюр... 0,5 ставки і можливість прийти пізніше- піти раніше дорого варте. Бо завести дитину і забрати комусь треба. Потім почнуться гуртки, ото клопіт а не садочок у якому можна до 7 сидіти, і нічого страшного в тому немає. Не спішіть робити карєру, якщо голова варить, ще встигнете. Як дитина стане самостійнішою, сама буде їздити в транспорті, готувати собі сама... От тоді вже можна ставити собі серйозні цілі. Я по собі знаю. Вишйла на хорошу ЗП, рік побувши в декреті, дітей в садок і родичам. Дітей не бачу, виховують їх всі крім мене, на гуртки плочу людям, щоб привезли завезли. Чоловік розслабився, у ньго вже все хорошо, жить комфртно, вже йому не треба думати про копійку, бо я принесу) залюбки варить борщі пече торти, бо він то любить...Кароч все перевернулось з ніг на голову, на не нада було)))))