Чомусь згадались ночі на Купала...
Зірками ніч висока накрапала.
Бездонне небо і безмежний світ,
а нам всього по вісімнадцять літ.
Такі несмілі, ще тремтять вуста.
Отак до ранку — ніч і висота.
А ще згадалось — колесо вогненне
з гори в долину котиться проз мене.
Обкручене соломою, летитьпалахтить на вітрі, палахтить!
І, розгубивши іскри увсібіч,обвуглене, заточується в ніч...
А вже дівчата в плахтах, у намисті,
вінки пускають за водою вниз.
А вже гадають, хто кому до мислі,
а хлопці зносять до багаття хмиз.
Пливуть вінки, і мій пливе, не тоне.
А серце ще таке безоборонне,
таким співаю срібним голоском!..
Чорти знімають зорі рогачами...
Вінок пливе, зникає за ночами...
Чи десь його прибило між корчами,
чи десь лежить, примулений піском?..
А потім —як зламалося весло.
І підхопило душу, й понесло,
і закрутило у такому вирі!..
Було б тоді й спинитися літам.
Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.
(с) "Маруся Чурай"Ліна Костенко
Lacrimozam 7 липня 2018, 10:47
Люблю этот день) всегда что то придумываю)
Для меня это суперромантичный праздник, потому что когда то... много лет назад я впервые целовалась именно в этот день))))
Mrinskaya_Mariia 7 липня 2018, 13:16
И я люблю . У меня только романтические воспоминания .
Dohuk 7 липня 2018, 13:01
Прочитала стих и воспоминания нахлынули, как в детстве в селе праздновали етот чудесный праздник.
Mrinskaya_Mariia 7 липня 2018, 13:17
Да да . И у меня так же .