...і знову Закарпаття

Всім привіт, знову я з маленькою розповіддю про Закарпаття..

один огляд, місяць тому я писала, розповідь була про Пилипець

 https://kashalot.com/club/post-15892187/

банально те, що не пройшов і місяць, як ми знову в Пилипці...тому писатиму про те, що можна відвідати неподалік, покажу, як відпочиваємо ми сім"єю в Карпатах

Я думаю, що навіть для тих, хто не бував у місці яке на головному фото, усі здогадались, що це озеро Синевір

але...Але про це пізніше

спочатку розповім 2 слова про поїздку, ми як завжди їхали, щоб хлопці покатались з гір на велосипедах, 2 був чемпіонат по даун хілу (вид спорту який поєднує гори, велосипед, швидкість та естрим)

мені ж особисто не задався відпочинок на всі 100% бо в перший день коли ми приїхали у мене почались проблеми з оком, які мені трішки завадили, бо перший день мені було не до розваг

селились в Пилипці, і так бюджетно як цього разу ми ще не відпочивали ніколи, 120 грн з людини, вечері нам готувала хазяйка, 70 грн з людини

дощ був усі 4 дні, але завадив реально відпочинку тільки на другий день, коли вранці безперестанку лило...інші дні дощ був швидкоплинний, хоча було пасмурно і досить холодно...

друго дня після дощику ми обходили наші улюбленні місця у Пилипці, а на третій день ми поїхали подивитись щось цікавого ... вирішили їхати на Синевір, карта показала нам відстань меньше 60 км, тому туди ми і вирушили

по дорозі ми поотрапили  в РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР БУРОГО ВЕДМЕДЯ, який знаходиться на території національного природного парку Синевір

побудований центр був у 2011 році, влада виділила кошти для побудови саме такого центру... розміщений був на Закарпатті тому, що місцевий клімат їм там дуже підходить

розміщують там ведмедів, яким потрібна реабілітація не тільки з природного середовища,   а й тварини, які зазнали жорстокого поводження чи утримувалися у неволі без відповідних умов

усі тварини які там мешкають зазначені на стендах

 виглядає він так, грунтова дорога метрів 150 вгору, біля неї сітка і велика огороджена територія, де гуляють ведмеді, ця територія займає площу 12 га, зі змішаним лісом, водоймами і водоспадами... в кінці грунтової доріжки волєри, саме туди поміщають щойно, чи правильніше буде сказати нещодавно привезених ведмедів, які потребують спеціального лікування і відновлення, тільки потім через певний час їх випустять на загальну територію

до речі забор їхній під струмом задля безпеки, не знаю правда ведмедів чи людей)))

місцеві працівники люблять розповідати про одого з ведмедиків, який  потрапив з цирку. Його дресирували жахливим способом: лапи ведмежати змащували вазеліном і кидали його на розпечене залізо. Таким чином, він повинен був навчитися «танцювати». У своєрідному навчанні щось пішло не так

також центр працює щоб збільшити популяцію бурих ведмедів, є вольєр з маленькими ведмежатами, та їх на жаль я там не бачила

на сьогодні їх там більше 10 особин

Після даної зупинки ми відправились на озеро Синевір

причин безліч чому саме ця місцина. По - перше ми були неподалік, по - друге Синевир — найбільше гірське озеро України.

Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.

зараз я зроблю те, чого ніколи не роблю в своїх розповіддях, а саме; загружу для наглядності чуже фото

а тепер як завжди легенда, як же без неї ))

Багато років тому гори належали одному графу, що мав вродливу доньку Синь. А отримала вона це ім’я завдяки блакитним очам. Збираючи квіти на гірських схилах, побачила вона пастуха Вира, що грав на сопілці. Так молоді й закохались. Дізнавшись про дівоче кохання, батько наказав вбити Вира. Підлеглі графа скинули на хлопця величезний камінь. Довго оплакувала Синь свого коханого, так утворилось блакитне, як її очі, озеро, а посередині видніється маківка того каменю. Сьогодні ви можете побачити той маленький острівець посеред синіх вод.

а тепер трохи інформації

Насправді ж Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період, близько 10 тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами. Вважається наглибшим , інколи глибина досягає 22 метрів. Проте місцеві екскурсоводи розповідають, що досі нікому не вдалось виміряти його дійсну глибину.

озеро Синевір знаходиться на території національного природного парку «Синевир» . Добратись потрібно до стоянки. Щоб пройти до самого озера потрібно сплатити вхідні квитки в сумі 21 грн з людини, студенти і школярі 6 грн якщо не помиляюсь, за дитину ми не платили. Коли ввійшли на територію до самого озера по доріжці ще потрібно пройти 1км 300 м. Хай лінивих не лякає відстань, бо до озера можна проїхати сплативши за в"їзд 70 грн з 1 транспортного засобу.

На території при в"їзді купа ларьків, де можна придбати собі каву, сувеніри, чи ще щось за бажанням. Зверху біля озера як ви здогадались теж не без того

озеро і спрвді гарне, та ми потрапили в негоду

ось наприклад сиділи на плоті чекали поки зберуть бажаючих і повезуть на острівець, ціна щось чи 25 чи 35 грн з людини

 та на жаль не дочекались, бо почався сильний дощ

обов"язково!!! якщо їдете в такі місцини у вас повинен бути запасний теплий одяг, погода може бути гарна, а через кільки хвилин вас буде заливати дощ і дути сильний вітер. Ми завжди маємо ще для дитини дощовик. На озеро прихватіть хлібчик, бо біля берега безліч малесенької рибки, її дуже цікаво кормити

в жару біля озера добре, бо вода там завжди холодна, оскільки це гірські води...там є стежини з допомогою яких ви можете обійти озеро повністю по периметру - рекомендую!!! ми цього не зробили, але все попереду

Коротше кажучи ви їдьте, і насолоджуйтесь самі )))

нас прогнав дощ...загрузили купу малих дітей в машину і поїхали на стояку поки дорослі спускались пішки.

По дорозі додому чоловік побачив вивіску. Швидко зупинив машину і вибіг як ошпарений

Такий незвичний екопарк з’явився нещодавно у Міжгірському районі Закарпатської області. Хоча на мою думку екопарк звучить занадто голосно й помпезно. Відкрив його молодий мешканець села Синевірська поляна.

Плани у власника помпезні. Планують встановити вольєри для оленів та рисі, а зараз вже мурують рибник для форелі. Тут відвідувачам можна буде її половити та приготувати на місці.  Та на сьогодні, там знаходиться 3 вольєри, і в них мешкає 8 дорослих і 6 малих вовченят. Серед них 3 породи: канадський вовк (чорний), полярний (білий) та карпатський (сірий). Як ви зрозуміли в кожному вольєрі окрема порода.

.

Ще хочу вам розповісти про дуже цікаве село Колочава, яке входить до складу природного парку «Синевир». Привабливе село тим, у самому селі є музей під відкритим небом "Старе село".

Дуже сподобалась легенда про назву самого села. За легендою, береги річки, що тече поруч із селом, були дуже болотистими. Взуття місцевих жителів під час ходіння видавало звуки “чавк-чавк”, і коли їх запитували, де вони живуть, відповідали: “Коло Чавки”. Від цього, кажуть, і зародилася назва села.

Широко відомим село стало завдяки чеському письменнику Івану Ольбрахту та його літературному герою - колочавському опришку. Колочавець Никола Шугай дезертирував з австро-угорської армії і разом з молодшим братом Юрієм та кількома кумами почав займатися розбоєм, немов Робін Гуд - від багатих брав та бідним давав. Хто його тільки не ловив, та всі зусилля були марними. Аж поки куми не зговорилися та підступно зарубали його разом із братом заради викупу. Цю історію описав у 30-х роках Ольбрахт, який часто приїжджав до села. Чому я про нього розповідаю, та тому що саме його статуя зоображена при вході в музей, на фото вище

...а всередині музею вирує окреме життя... показую фото

Тут у вас буде можливість познайомитися з самобутніми експонатами минулого, дізнатися для себе багато цікавого з побуту і життя різних культур і соціальних верств. «Старе село» познайомить вас з кузнею, домом ткача, школою і навіть чеською жандармерією. Ось в таких хатинках зібрано купу експонатів, які показують нам життя села 100 років тому

На території  відкритий ще один унікальний, єдиний в Україні музей «Колочавська вузькоколійка». 

Серед експонатів – раритетний паровоз та ешелон із десяти вагонів. Навіть тут відображено мультикультурну історію краю: чеські пасажирські вагони, радянський товарняк, угорський вагон для перевозу худоби, вагони для транспортування деревини. В кожному із них представлені унікальні експонати, що дозволяють скласти уявлення про історію залізниці цього краю. Вагони та саму колію збирали буквально по частинках і довго приводили в порядок. Чула навіть розповідають, що на ньому можна покататись...та дівчата у мене особисто сумнів

одним словом писати можна міні книгу, ось схема і ви самі можете побачити, що подивитись там реально є на що, провести можна й цілий день а то й більше

квитки для дорослого 50 грн, студентам 40 грн, дітям 30 грн

я за 4річну дитину не платила...і просто так ходити там просто не варто, або приєднуєтесь до чужої екскурсії, або берете екскурсовода...

я ходила за екскурсією, але мала з собою двох нетерплячих чоловіка і дитину)

даний музей переверне ваші уявлення про музеї вцілому, але потрібно любити такий вид відпочинку

Ну і врешті решт наостанок, оскільки ми відпочивали в Пилипці, покажу вам те, чого не показала в минулій темі

ми завжди відвідуємо водоспад Шипіт

https://kashalot.com/club/post-15892187/

тут можна почитати  і покажу пару фото нових, ну подобається він мені

Біля Шипоту відновили замок. Ще минулого року невідомий автор побудував фортецю з каменю без клею. На диво лише зима змогла його зруйнувати. 

відчуваю, що втомила вас кількістю слів і фото 

але я вас "доб"ю" до кінця...тут правда окрему тему потрібно створювати, але я покажу хоть кілька фото

У мого чоловіка і його друзів є захоплення, Даун хіл...метою саме цієї поїздки був чемпіонат...

ці люди настільки захопленні цим видом спорту, що їх не лякає 

ні погодні умови

будь там навіть отаке

ні падіння... вони встають і їдуть далі...

не залежно від статі...будь то чоловік, чи будь то жінка ..ось дівчина у студію

вони просто кайфують від того, чим займаються

останні фото де стоїть знак не мої, не люблю використовувати чужі фото, та серед траси нема можливості ті фото робити...

писати можна ще довго, та лишу на інші теми