Мама старенька стоїть на воротах.Від сліз солених очі печуть.Чекає дітей у щоденних турботах,А діти, байдужі, додому не йдуть.
Бо ж ціннішого в світі нічого нема, Як на тебе чекає ще мати жива!Тож відвідай її хоча б раз у неділю,Бо стомлена мама плекає надію.
Коли ти прийдеш і мама зрадіє,Тобі все простить і все зрозуміє -Ніхто ж так не вміє, як мама, простити.Дай же їй, Боже, ще довго прожити!
Відвідайте маму у вільну хвилину,Бо роки летять, летять безупину.Любіть свою маму коли ще жива!Бо колись схаменетесь, а її вже нема