На вулиці уже кілька днів гуляв буревій. Час від часу у вікна починав тарабанити дощ. Малюк набундючено рився у ящику з іграшками, намагаючись відшукати хоча б щось варте уваги. Чергова спроба виявилася марною, тож хлопчисько невдоволено копирснув свої машинки ногою і почимчикував до відчиненого буревієм вікна. Вітер уже встиг увірватися у кімнату і велетенська крапля дощу майже боляче стукнула малюка по лобові.
Допоможіть! - тоненький писк ледь чувся у завиваннях вітру. Малюк обернувся на голос і ледь не отетерів - на підвіконні сиділа дівчинка, така маленька, що могла б поміститися в іграшкову машинку. Вона дивилася прямісенько на хлопчика, який здається втратив дар мови і приголомшено тер очі аби прогнати видіння. Тим часом мініатюрне дівчисько почало розправляти мокрі крильця (так, справжнісенькі крильця, як у метелика) і знову заговорило. - Вибач, що налякала тебе. Але здається я потрапила у халепу. Буревій заніс мене дуже далеко від дому і ... якщо ти ще не здогадався - я фея.
Малюк, все ще мовчав, але поспіхом перебирав у голові все, що він коли небуть чув аби читав про фей. Картина склалася небагата, бо казки про фей люблять плаксиві дівчата. Він же надавав перевагу літературі більш серйозній. Єдине що не викликало сумнівів - феї то створіння чарівні, а значить можуть робити усіляки дива. Від такого відкриття малюк став сміливіший і нарешті заговорив - Якщо ти справжня фея - то чому ти не можеш повернутися додому за допомогою чарів? - Я дуже виснажена - жалібно промовила фея. - Кілька днів нічого не пила і не їла, а тільки те й робила що боролася із клятим вітром. - Ото ще проблеми - не пила не їла - посміхнувся хлопчик - Що тобі принести на обід? - Меду і трохи джерельної води - цього мені вистачить аби набратися сил - промовила крилата дівчинка.
Малюк радісно побіг на кухню. В іграшкове блюдце він налив справжнього липового меду, от тільки замість джерельної води набрав води з-під крану - бо іншої у місті просто не було. Фея зустріла свого рятівника оплесками. Вона з нетерпінням узяла мініатюрну чашечку з водою, ледь торкнулася її губами, але вже за мить невдоволено виплеснула рідину на підлогу. - Що не так? - здивувався малюк. - І це ви називаєте водою? - вигукнула фея. - Без спражньої води я ніколи не поверну свої чари - зі сльозами на очах промовила дівчинка.
Іншої води у нас немає - образився малюк. -Що в ній не так, не розумію - вода як вода! - Що ж - зітхнула фея - Зараз я тобі доведу, що в цих прозорих на перший погляд краплях живе підступний монстр. Після цього чарівниця обережно дмухнула на кранову воду. Тієї ж миті з калюжі на підлозі винирнув дуже неприємний тип, більше схожий на комок слизу. Він вороже озирався і клацав гострими зубами, немов намагаючись з'істи усе що було на його шляху. Це хлорик - власною персоною - сказала фея. Дорослі вірять, що коли його запустити у забруднену воду він уб’є всі мікроби. Але разом з мікробами він нищить усе живе. Малюк тим часом вирішив тицьнути хлорика пальцем і одразу про це пожалкував - створіння боляче його гризнуло і за якусь мить знову розчинилося у воді.
- Я знаю, знаю де ми знайдемо для тебе чисту воду! - несподівано вигукнув малюк і аж запригав од радощів. - Мама говорить, що найчистіша вода у бюветах. Її ще називають артезіанською, здається. Мершій на вулицю. Фея спробувала розправити крильця і летіти за хлопчиком, але сили остаточно її покинули, тож до бювета вона доїхала на кашкеті свого рятівника.
Буревій потроху вщухав, біля бювету зібралося чимало людей із пляшками - усі вони по черзі набирали воду і задоволені йшли по домівках. Нарешті черга дійшла до малюка і його чарівної гості. Фея вдячно простягнула свої рученята до води, але вже наступної миті зі страхом відсахнулася від крану. - Невже й ця вода отруйна - у розпачі вигукнув хлопчик. - Нажаль це так - уже зовсі змученим голоском мовила дівчинка. Потім вона повернула свої сумні оченята до бюветика і попросила його розповісти малюкові правду. Бюветик шмигнув носом-краником і почав свою невеселу історію.
-Колись артезіанські води дійсно були найчистішими на землі. Однак люди не надто берегли цей скарб. Заводи, шахти, смітники - усе це проникало у підземні надра все глибше і глибше поки не дісталися води. Відтоді у моїх трубах оселилися злі мікроби. Я ж попри все продовжував чемно вітатися, наповнювати пляшки і говорити, що маю найчистішу воду. Я обманював вас, малюк, і тепер мені дуже соромно. Бюветик так засмутився, що почав ще дужче шмигати залізних носиком. - Бережіть воду- звернувся він до хлопчика! Це найдорожчий скарб, який нам дала природа.
Маленька фея мовчки сиділа у долоньках малюка - без чистої води вона слабшала з кожною хвилиною. Аж тут, на якусь мить з-за хмар визирнуло сонце і у краплях дощу з’явилася веселка. - Ми врятовані! - з радістю вигукнула чарівниця. - Малюк, ця веселка приведе мене додому. Будь ласка, біжи до неї якомога швидше, поки веселка не розтанула. Не довго думаючи хлопчик стрімглав побіг до різнокольоровоі красуні. Вітер збивав його з ніг, проте малюк міцно тримав фею і здавалося ось-ось торкнеться рукою веселки. Аж тут він таки не втримався на ногах і полетів у вир із дощу та пожовклого листя.
Прокинувся хлопчик від того, що хтось лагідно дмухав йому в обличчя. Втім коли він відкрив очі виявилося, що то кілька маленьких фей літають над ним і стурбовано зазирають в очі. - Дякуємо, що врятував нашу сестричку! - в один голос прощебетали дівчатка. - Мершій підводься! Нам треба багато чого тобі показати. Ми навіть не здогадувалися, що у людей такі серйозні проблеми з водою. Тому й вирішили розкрити тобі секрет небесної криниці. Слухай уважно і можливо колись ти зможеш зробити воду вашої планети такою ж цілющою як у нас.
Один за одним малюкові відкривалися неймовірні краєвиди - десятки водоспадів розсипалися веселками, сонячні промені немов гралися краплинками води, а потім бережно опускали їх назад у струмочки.
Секрет чистої води простий, але зрозуміють його лише ті, хто шанує природу - ці слова хлопчикові промовила маленька фея, яку він сьогодні рятував. Дівчинка впевнено трималася на своїх крильцях - від утоми не лишилося і сліду. Згодом малюк дізнався, що жителі небесної криниці очищують воду лише з допомогою природних елементів - каміння, пісоку, сонячного ультрафіолету та озону. Малюк запамятовував кожне слово чарівників і мріяв зробити воду своєї планети такою ж цілющою. Адже люди, які пють воду з хлориками та мікробами назавжди втрачають здатність творити добро і вірити в дива.
TatiZ 8 грудня 2011, 22:40
люблю фейок)))