День починався чудово . На дворі яскраво світило сонечко, за вікном весело щебетали пташки, а з кухні плив запашний аромат чаю і млинців з полуничним варенням.
– Доброго ранку, матусю! – пролунав дзвінкий голос Даринки.
– Доброго ранку, донечко, – відповіла мама, – швиденько вмивайся і снідати.
Даринці дуже подобалося заходити до ванної кімнати. Її завжди приваблювали різнокольорові скляночки з шампунем і рідким милом. Вона відкрутила кран і вже підставила руки, щоб набрати в долоні водички, та її погляд привернула дивна прозора цяточка на дзеркалі. Вона лагідно посміхнулася і підморгнула дівчинці.
– Ти хто? – розгублено запитала дитина.
– Я – Краплинка води. Живу у вас у ванній, буваю на кухні, допомагаю, коли ти чистиш зубки, миєш посуд чи просто поливаєш квіти. Ти добра, працьовита й охайна дівчинка. Давай товаришувати?
– Із задоволенням, – відповіла Даринка, і вже через декілька хвилин вона пила чай з млинцями, а на підвіконні у маминому кришталевому графині сяяла посмішка її нової подруги Краплинки.
Після сніданку друзі вирішили піти на прогулянку у парк. Гратися з Краплинкою було цікаво і весело, але день був такий спекотний, що дівчинці захотілося пити.
– Не хвилюйся, Дариночко, неподалік тече річка, у ній ми і наберемо води для тебе.
– Що ти, подруго! Мама розповідала, хоча в річках, озерах,морях та океанах води дуже багато, та вона не придатна для пиття, адже у ній живуть мікроби, які шкодять здоров’ю людей.
Про мікробів Краплинка почула вперше, раніше вона вважала, що скрізь вода однакова.
– Якщо не можна пити з річки, то , можливо, нам допоможе літній дощик. Гайда до Райдуги, вона все про нього розповість, бо з’являється на небі після дощу.
– Тітонько Райдуго! – звернулася до веселки Краплинка, - чи не знаєте ви, де знаходиться дощик? Нам потрібна його допомога, щоб напоїти мою подругу.
– Діти, не можна пити дощову воду. Краплі, падаючи на землю, збирають у повітрі пил, бруд і мікроби, – зауважила різнобарвна красуня.
– Дякуємо, що попередили, – збентежено сказала Краплинка, і поміркувавши трішки повела подругу до свого дідуся.
У міському парку мирно спав старий Бювет, а на його дверцятах висів величезний замок. Діти здивовано запитали:
– Що трапилося, дідусю? Біля вас завжди було так багато людей, а зараз нікого немає.
– Зістарився я, поржавіли труби, крани зламались, а нещодавно, і зовсім біда, у мою воду потрапив злий Мікроб і зіпсував її. Тепер воду з Бювету пити не можна.
– Знову цей нестерпний Мікроб, – прошепотіла Краплинка, – і що ж нам тепер робити?
– А ви підіть до бабусі Криниці, у неї вода смачна і прохолодна, – порадив дід.
Ох і зраділи Краплинка і Даринка, коли на сусідній вулиці знайшли Криницю. Швиденько зачерпнули відерцем води і тільки-но вже хотіли напитися, як почули страшний, їдкий запах.
– Що це з водою? – здивувалися подруги.
– Це я постарався, – почувся голос позаду.
Вони повернулися і побачили маленького Хлорика.
– Ти навіщо, Хлорику, воду зіпсував? – суворо запитала Краплинка.
– І зовсім не зіпсував, а навпаки врятував. У Криницю проник злий Мікроб, а я його знищив і воду через декілька днів можна буде пити.
– Декілька днів? – крізь сльози перепитала Краплинка, – але ж пити ми хочемо зараз!
– Не засмучуйся, – заспокоїла подругу дівчинка,– ходімо краще додому, там щось вигадаємо.
Вдома Даринка розповіла мамі про їх пригоди, але матуся посміхнулася і промовила:
– Мої маленькі мандрівниці, я вам відкрию таємницю. Ми вже давно користуємося водою «Небесна Криниця». Вона очищена від усіх Мікробів, а тому дуже смачна і корисна.
Від тоді Даринка і Краплинка зрозуміли, що кращої води годі і шукати!
Elena07 7 грудня 2011, 21:38
Гарно)))