Я з села. Я там народився і ріс... Ну як... народився я в райцентрі, в роддомі - ми ж не кріпаки, йопт... Та й і ріс я в різних місцях. Не можна сказати шо в селі я ріс, а от поїхав до бабці в місто і там переставав рости. Але щоб вас не заплутувати: Я народився і виріс в селі.І там я не здогадувався про існування багатьох речей: незасвоюваність лактози; алергія на шерсть; мити руки перед іжею... Я бачив як мужики-тракторісти голими руками колупалтся в маслі, болоті і гімні, а потом тими ж руками жерли хліб з салом. І всі вони вмерли десь в 45 років - від горівки. Я міряв відстань кілометрами, а не зупинками. Мій кіт мене боявся і поважав і не було на світі такого чого б я йому дав, а він не з'ів. І я ніколи не бачив в селі собачого гівна. Я бачив собак і знав шо вони десь сруть але в очі воно не кидалося... Може я був надто заклопотаний шоб не вступати в коров'яче... Також я не бачив бомжів. Я зустрічав людей які сплять на вулиці але я точно знав де вони живуть.І там я здобув безцінний гастрономічний досвід! Я знаю як робиться, виглядає, пахне і який смак має КОВБАСА. Молоко, яке не скисає за день - це найобка. Хліб, який цвіте, а не черствіє - це найобка. Воду п'ють кружкою з відра, а сало зберігається в трохлітрових банках, пересипане сіллю. Знаєте шо таке пиріжки з п'єца? Знаєте шо таке пижджені вдень в сусіда сливки, батькові пиздюлі за них ввечері і срачка від них посеред ночі? Слухали колись як в льосі кисне капуста і бродить квас? І чи доводилося вам хоча б раз в житті їсти тварину яку ви знали змалечку?..Ну оскіки я ріс не просто в селі, а в селі в 90-х... Коли тобі дарують мандарінку - це свято. Коли мандарінку і шоколадку - це новий рік. Коли мандарінку і шоколадку під подушкою - це св. Миколая. Коли мандарінку шоколадку і носки - це Різдво. Коли мандарінку шоколадку і гроші - це день народження. А коли 2 банки згущонки - значить батькам нею видали зарплату. І я щиро радів тим подарункам!..Відколи я живу в місті я робив різну хєрню: завів собі е-мейл, опанував андроїд і мультиварку, отримав вищу освіту і навіть систематично ходив на роботу. Але одної хєрні, властивої жителям українських міст, я так досі й не роблю - не розмовляю російською.
Автор Семен Деркач
birdie_ 18 лютого 2018, 00:04 10
Жалко, что эта последняя строчка про язык внизу находится, так бы прочитала ее в самом начале и не пришлось бы тратить пару минут на чтение этой ерунды. Пока не прочитала последнюю строку, ещё какой то смысл в написанном я видела
Marinka_B 18 лютого 2018, 10:04
+++
Elenka2016 18 лютого 2018, 11:07
+++
Nathaly 18 лютого 2018, 11:28
++++
TysikNatysik 18 лютого 2018, 00:32
Меня одну интересует, куди собаки своє лайно ховають?))) А то у нас не пройти, весна покажет-кто, где срал.
Akelina 18 лютого 2018, 08:43 1
Вони не ховають, а їх господарі - нормальні люди, прибирають за ними
Tane4_ka 18 лютого 2018, 09:32 4
его просто не видно под куриным, гусиным, утиным и коровьим)))))))))))))
Rosya 18 лютого 2018, 09:10
Я щось такої бідосі в 90-х не пам ятаю.НА СВЯТА ЗАажди в селі і шинки. ковбаси. оселедці.пампушки та пляцки .хоча я в гості приїжджала.В селі .як і в місті є нормальні та дурні.
Elenka2016 18 лютого 2018, 11:07 6
Дурне поїхало в турне.
Усе докупи "сало, мёд, какашки, гвозди".
Lena4114 18 лютого 2018, 11:09 6
Есть Люди и Моральные Уроды.
И не важно где они живут. И на каком языке разговаривают тоже не важно.
И хватит уже кучковаться по любому поводу. То по национальному принципу, то месту жительства.
С Прощенным воскресеньем вас! Живите мирно и не сталкивайте людей лбами.
Elenka2016 18 лютого 2018, 12:32
+++
Galina777 18 лютого 2018, 16:02
+++
serbova 19 лютого 2018, 03:05
Все зрозуміла, одного не зрозуміла, до чого тут мова...Я українка, в школі вчилась в російском класі і в українському. Розмовляю суржиком. пишу на російській, мені так зручніше. Для мене істина. НЕ ВАЖЛИВО ЯКОГО КОЛЬОРУ ШКІРА, ВАЖЛИВО НА КОГО ОНА НАТЯНУТА. На сам перед ми люди! Люди, що нам ділити, чи так важливо, якою мовою розмовляти. Кому це потрібно( КОМУСЬ ТАКИ БУЛО ПОТРІБНО???????) і маемо, що маємо) кого винити, нікого, сам перед себе.