Хух, нарешті, всім привіт, а ми вже вдома) стор. 4

Не було часу за вами засумувати, але засумувала. Всім привіт.Да-да, ми вже вдома, 9 числа ми народилися, хлопчик 3290 грам та 50 см. 

А тепер все вам розповім) Там під катом буде багато тексту)

Не було би все так добре, якби до того не було сумно.  Загалом в лікарні я пробула довго, до родів мене поклали на збереження. 

Прийшовши знову на КТГ лікар сказав, що в мене дісстерс плоду, відправив на УЗД. УЗД було в нормі, доплер гарний і серцебиття нормальне, але побачили одне обвиття і маловіддя, але сказали, що на мому строці це не страшно і можна вже народжувати (тоді це було 38-39 тижнів). Але лікар з таким суровим лицем відправив мене в стаціонар.

І тут почалося, це мабуть один з найнеприємніших періодів вагітності моєї. Мені призначили купу антибіотиків та крапельниць. Але це все я розумію лікування. Але умови, в яких перебувають вагітні жінки в нашій лікарні не можливі. І я розумію, що це вина нажаль не персоналу, бо він чудовий, а системи. Система, яка живе в головах наших людей вже давно. 

Ліжка, з матрасами, які приймають форму тіла, тобто прогинаються до підлоги під масою. Харчування нульове, рятували тільки буфет та домашня їжа. Але це ще все ладно, в стаціонарі в нас не було де,вибачте, підмитися і туалет тільки службовий.  Уявляєте, у відділені паталогії вагітності, де гігієна має бути на першому місці, немає де цю гігієну робити.

Ех, це я о печальном, а ще я дуже сумувала за донечкою. Вони приходили до мене після садка і довго обнімала і питала пузіко, ну коли ти вилізеш. А пузіко все не збиралося. І на вихідних ніби КТГ стало краще і мене, навіть, відпустили додому помитися, під розписку)

А напочатку тижня, знову всі аналізи почали погіршуватися і в вівторок в мене почала підтікати водичка, про що сказала акушерці. Прибігла лікар подивилася, сказала, що пузир цілий і ще я не в родах. Ну ні, так ні. Але за пів години я сходила в туалет, бо мали ставити крапельницю, а там кров....в мене шок, біжу до акушерки, вона знову за лікарем. Та каже, що там нічого немає , може це десь капілярчик пошкодився і щоб я слідкувала за своїм станом, після крапельниці крові стало, ще більше. Вони вже з зав.відділення мене подивилися і сказали, що я ще не вродах, а кров, то це в мене настільки густа слизова пробка і вирогідніше, що перед вагітністю на тому місці в мене була або ерозія, або киста...знову слідкуй і рахуй, якщо почнуться схватки.

В середу КТГ мого манюні впало взагалі, тиск в мене впав, скликали консіліум і  вирішили,що будуть мене кесерити. І тепер пишу для тих, хто там в моїх темах про кесеревий розповідав, що це краще ніж природні роди, то скажу так, йдіть ви лесом... Так це швидко, за 20 хвилин після того, як я зайшла в операційну, чоловіку принесли нашого манюню, але я можу вам привезти тисячу доводів, чому це погано. Тому, якщо немає показань до кесаревого, ви краще туди не лізьте. 

Народилися ми в 16:13 і десь тільки в 22:00 мені принесли мого синочка. Приклали до груді на 20 хв і забрали. Побачила я його вже на наступний день і нашій палаті близько 11 години дня. Весь цей час був дуже довгим і я хотіла скоріше до нього...

На другий день нам сказали, що в нас жовтушка і водянка яєчок, ну сказали і пішли...добре, що маю гарного педіатра, яка мені сказала, не хвилюватися,що це нормально, особливо для кесарських діточок і воно сходить.

Молочко в мене зявилося вночі на третю добу, весь цей час я годувала малюка молозивом, а медсестра ходила бурмотіла, що малюк втратить у вазі, якщо я його не догодую сумішшю. Але я вперта і не догодовувала. І в тратили ми лишень 10 грам)))

А ще у післяродове відділення не пускають дітей, доця не бачила маму 5 днів, хник-хник...А в понеділок, як я була вже вдома, обнімала мене і не злазила з рук десь зо пів години.

Але ми вже вдома, все позаду, сьогодні зняли шви, малюк їсть і росте.  А я намагаюся згадати, що там можна мамам їсти на ГВ, бо завтра закінчується моя після операційна дієта і я дуже хочу молокаааа)))) Тому в кого є пропозиції до мого меню не відмовлюся, і бажано бюджетне, а то ліки таки трохи потягнули копієчку з нашого бюджету...)))))

А ще ви не уявляєте як сестричка пестить свого брата, я такої любові ще не бачила, нехай так і буде завжди. І урааа ми вже вдома)