Моя творча історія

Розповім вам свою творчу історію. Вона в мене довжиною в життя. Скільки себе пам’ятаю, щось вишивала, шила, в’язала. Нитки, пластилін, бісер, стрічки, папір, все постійно йшло в діло.

Коли в березні 22-го в нас з’явилась можливість виїхати, ми вирішили їхати до друзів на Західну Україну. Маючи можливість взяти певну кількість речей, я без вагань забрала свої творчі скриньки з матеріалами, форми для заливки свічок (о, то була любов, частину форм я створювала сама, були величезні плани: свічки під фестиваль, під змагання, під наші медові подарункові бокси). Покажу трішки.

Але сталось все не так як гадалось. За три дні дороги в обіцяну нам квартиру приїхали родичі друзів, зняти десь щось було не можливо й після тижня життя в дитячому садочку (то для нас не новина, бо на спортивних змаганнях частенько десь в спортзалі на килимках ночували) ми побачили, що ні роботи ні житла нам не знайти, розуміючи, що війна не триватиме 2-3 дні, а мінімум кілька років, вирішили їхати туди де запропонують роботу й житло. Так ми родиною опинились в Іспанії. Хочете прикол? Поки ми їхали, знаєте що сталось з житлом та роботою?))) Вірно. Приїхали родичі українців, які нас запросили й зайняли)))

Повертаюсь до творчості. Мені завжди цікаво, як життя хитро підкидає шанси для розвитку. Тож моїми першими підробітками в Іспанії стали різні сувеніри ручної роботи))) І свічечки намагались робити, але влітку на 40-градусній спеці вони просто танули, то відклали.

Далі нові знайомства, благодійні ярмарки, збори, проведення МК.

Це я на день Української культури зробила більше сотні бантиків)))

Деякі майстрині живуть тут давно, дехто теж приїхав з війною. А яку красу вони створюють! З кожних наших продажів ми відкладаємо на необхідні речі. Турнікети, бінти, дрони, антидронні пушки, авто та одяг для захисників, нещодавно на слухові апарати для діточок. Це не тисячі доларів з кожної, але… Ми робимо те, що в наших силах.

Пакуючи посилки нашим бійцям намагаємось покласти оберіжки, вони на них чекають. Тому сьогодні маленький МК від нас з сином. Ці жайворонки розлетілись по багатьом місцинам. Може й вам стануть у нагоді.

Для мене оберіжний жайворонок-мотанка – символ весни та відродження. Нічого страшного в тому, що ви зав’яжете на ньому вузлики. Головне з якими думками його робитимете, що вкладатимете. А вузлик не завадить, він навпаки їх збереже)))

Спершу вирізаємо квадрат 15х15 чи 16х16 см

Складаємо навпіл, потім кінці загинаємо до центру. І знов складаємо.

Тепер формуємо дзьобик. Для цього скористаємось короткою ниткою 23 см.

Формуємо голову, для цього розкриваємо тканину й під дзьобик кладемо шматок синтепону чи вати.

Беремо довгу нитку (близько 50 см) фіксуємо навколо голови (з дітками я тут зав’язую вузлик, щоб нитка не розходилась).

Розправляєм тіло, щоб було видно де будуть крила, а де хвіст. І починаєм оплітати навхрест. 2 рази з одного плеча під крило, 2 рази з іншого плеча під інше крило, 2 рази навколо хвоста й повертаючись по тулубу зав’язуємо вузлик з хвостиком нитки, що лишився. Далі протягуємо мотузочку (десь теж 50 см).

Наш жайворонок готовий й завтра полетить на Сумщину. Прості речі, вони допомагають мені й підтримують хлопців та дівчат на війні. Бо, насправді, прості речі – то і є більшість нашого життя.

Раніш були в мене плани,

Зараз – нема…

Скільки днів вже триває

Нескінченна зима?

Все життя на колінці,

Документи у рюкзаку.

- Привіт, нам потрібні футболки,

Ліки, машина. – Зрозуміла, збираю, бігу…

Ти не звикла просити,

Гордість, краще сама,

Вже межу перетнуто:

- Людоньки милі, я не можу зробити одна,

Приєднайтесь до мене

Простягніть допомоги нитки,

Бо разом - ми є сила,

Що плете захисні килимки.

***

І маючи таку шикарну нагоду хотіла б вас запросити долучитися до моєї акції «Килимок єдності». Плету його з зими, вже більше 50 людей залишили в ньому свої нитки, а в коробочці донати. Попередні донати розлетілись, а мені потрібно другу допомогти з тепловізором (це близько 2000₴), ніколи до цього самостійно не збирала, а тут припікло.Ось така "необхідність". Якщо після неї щось лишитися, то кошти пійдуть на пошиття форми хлопцю нестандартних розмірів.

Мета мого килимка, візуально показати наскільки кожна наша "маленька ниточка" важлива для загальної мети. Показати, що допомога не має меж. В мене вплетали свої нитки українські діти й англійськи ветерани, прості іспанці та бельгійці. 

Насправді, все просто, Ви обираєте який колір нитки хочете вплести в килимок (на фото нижче мій кольоровий асортимент), скільки рядків, я ділюсь посиланням на банку, а потім присилаю вам фото оновленого килимка)))

По закінченню збору я звітуюсь на своїй інтсаграм-сторінці та кашалоті. 

Підписала для зручності. 6 номер - це зелений колір (телефон трохи його змінив).

Бо тепловізор – це теж про прості речі та життя.

P.S.Ця картинка тема дня з Кашалоту "Весна" Нікіти Тітова стала моїм натхненням