Фотоісторія. Новий сенс життя стор. 2

Починаю свою історію прозаічно. Ми вже вдруге ВПО. Наш дім не зруйновано, трохи впала стеля, то ми полагодили. Але 24 лютого виїхали з Одеси, бо не хотіли бути в окупації другий раз. Зібрались ми ще за тиждень до війни, і чекали дня х. Намагалися продати квартиру, але трохи не встигли... О 6 ранку отрилами дзвінок, що це сталося і ми за годину десь зібралися і виїхали. Поки їхали, бачили багато вибухів

Їхали ми 18 годин. Приїхали у Франківську область до родичів, де нам дали 2 кімнати, одну нам, одну дітям

Але потім до нас приїзали ще родичі з Бучі, місця стало малувато, спали хто де

2 місяці ми жили у селі. На горі, вода там була, і туалет в домі, але коли на сстало так багато, криниця не могла впоратися і носили руками її. Це були дуже тяжкі 2 місяця. Але повертатися було страшно, вибухи, десант і загрози нікуди не дівались

Але ми раділи як могли

Прапор забрала із собою, бо знала, що якщо орки прийдуть - то вони будуть нищіти все українське, як то було в Криму

Жити в горах для мене було дуже важко, хоча і дуже красиво

Я настільки кавоман, що з собою з квартири взяла кавомашину, і от цей шматок дому не дав мені поїхати глуздом

Речі ми з собою майже не брали, да і треба було щось легке на весну, ми були у зимовому, це ми у секонді, поновлюємо гардероб))

Прийшло тепло, батьки в окупації, я почала трохи втрачати звязок з реальністю, близькі мене як могли підтримували. 

Ми навіть у сусідньому місті знайшил сущі і кафешку, намагалися жити звичайне життя "як раніше"

Навіть у Чернівці поїхали і посиділи там в укритті через тривогу))

В нас народилося нове життя, в хаті було 3 собаки, котів більше 10) Кури...

В селі із розваг є Майдан, столова і свіже повітря, то ми багато дихали))) Якщо чесно, я згасала, але зовні намагалася триматися

Бачили красоти, що були поруч! Боже, Шешори то така краса

Намалювала свою першу картуну за 2 місяці після вторгнення, вона мене повністю відображала

2 місяці робила волонтером, евакуювала людей із Харкова, це дуже складно морально, я такі історії наслухалася...

Наша дрім тім))

Діти мене лікували, хоча вони і самі були травмовані... По обличчам видно, що "за шо????"

Наш вид з вікна)

Карпати мене не лікували, почалася депресія, допомоги в селі знайти неможливо. Просто сиділа в хаті, поралася, і чекала нового смислу життяМкла вдарилася в малювання знову. Хоча до війни кричала, що кину художку)

В кінці квітня ми поїхали до Франіка, і всьо, я людина міста, ми вирішили зняти квартиру. Це було точно правильне рішення. Це міський Парк Шевченка)

На вихідні раз на місяць їздили до родочів і ходили в гори. Депресія трохи відступила. Нові емоції дозволили мені знайти себе знов)

Це міське озеро. До чого цей фоторепортаж про моє життя? Переїхавши я відчула знову свободу, я жила в себе в хаті (хоч і арендованій), я почала знову працбвати. Родичі виїхали з окупації (з Енергодару). Я відчула життя і воно відчуло мене)

В мені зявилося нове життя. Це перше УЗД, тут малій 2 місяці.

Вагітність до 9 місяця була казкова. Я почала малювати, гуляти, працювала до останнього дня перед пологами. Мала дала мені новий смисл жити. І я точно не одна така, дуже багато молодих мамочок гуляє по місту. В перинатальному, коли я поступала були зайняті ВСІ палати, уявляєте? Я особисто дуже вірю в ЗСУ, і я не одна)

За тиждень до пологів (це вже 41 тиждень)))

І от я з короною тяжко-важко розродилася і зявилася вона, - моя зірка - Єва! Боже, то було дуже важко і не хочеться лякати майбутніх матусь, тим паче що воно забувається. говне - результат, тільки подивіться на неї - на фото їй 2 годи від народження. Вона неймовірна)

Ну і для конкурсу зробила кілька фото)))

Єва вже вміє посміхатися)

Єва засинає під тривоги, от така страшна реальність в Україні

Цей плєд звязала сама, але нажаль давно, дуже легко вяжеться, тому пробуйте (я як людина яка не взяже, впоралася, а значить це точно зможуть всі))) Тим паче це дуже заспокоює!!! 

Євік у світлі свого улюбленного нічника)

А ти кинув сьогодні донат на ЗСУ?))

Всім дякую за Увагу. Це удже особиста історія про новий зміст життя. Що війна - це не кінець, що українців не подалати. Що життя - це найголовніша цінність! Чекаю на Ваші історії)