Записи в Клубе Divashka 

https://kashalot.com/club/post-22155287/

попередня частина.

Коли Марина Василівна пішла зі школи , безумовно, для Анни це було ударом. Єдиний предмет, який вона відвідувала з радістю, знову перетворився на маленьке пекло. Коли з'явилась нова вчитель, Анна страшенно боялась йти на урок, так як знала, що "болюче" знайомство, не оминути і знову доведеться терпіти насмішки однокласників з приводу її обмеженості в знаннях.Перед уроком іноземної лялечка, в черговий раз, " захворіла".Надіялась уникнути насмішок.Але однокласники її "почастували" наступного уроку іноземної. Лялечка плакала, в неї не було сил більше терпіти насмішки і захищати себе вона не могла і не вміла. Нова вчитель розгублено продовжувала урок, і не…

https://kashalot.com/club/post-21301603/ початок історії

Другого дня вчителі бурно обговорювали ситуацію з кашею. Завуч з виховної роботи оправдовувалась, що знайшла цей конкурс в статті про козацтво. "Це не допустимо! А якби ще хтось постраждав? Ви розумієте наскільки це серйозно? Якби з нею щось сталось ми б всі сіли за грати , через цю дитину!" - з серйозним видом відчитував всіх директор . Весь колектив погоджено кивав. Всі , окрім Марини Василівни:" Через цю дитину, чи , може, через халатність та непродуманість конкурсу?"- сміливо запитала вона. Всі налякано стрепенулись і розвернулись щоб подивитись на сміливицю. Ніхто не мав права сперечатись з директором. "Що?…

Такий тип дітей називають "тінню" і зазвичай їх не помічають, або ж не хочуть помічати. Через байдужість оточуючих , ці діти залишаються на одинці зі своїми проблемами і замикаються в собі.Вони відрізняються від інших , маючи клеймо, нанесене суспільством. Діти, які відповідають за вчинки своїх батьків. Діти, які ні в чому не винні. Вони народились в неблагополучних сім'ях і все їх життя - це боротьба. Боротьба за "місце під сонцем".

Анна була найтихішою дівчинкою в класі. Марина Василівна, новий вчитель англійської, одразу її помітила. Та і як не помітиш дівчинку, одягнену в поношені речі , більші на кілька розмірів, які…

Холодний вітер пронизує моє тіло,здається, до самих кісток. "Ну і погодка ! - внутрішній голос докірливо констатує ситуацію - Ну хіба важко було глянути прогноз? Вирядилась! Хоча б піджак захватила?! Та нііі, хіба ж в нас буває все так просто в цьому житті?" В нас буває не "просто" , в нас буває "як завжди "!" Пробігаючи по тротуарі, перемикаю думки , немов канали на телебаченні. Поки нічого такого, щоб зігріло душу. Червень місяць, а холодно як!

"Веселий буде деньок - знову внутрішній голос" підливає масла в вогонь" . Який вже буде! От вдало пройду співбесіду і буде мені щастя…

В кожного в житті настають моменти, які важко описати словами. Такі моменти були і в мене.

Наприклад, збираюсь я на важливу зустріч, на призначений час. Все сплановую звечора. От прокидаюся дуже рано, збираюсь, є багато часу, і тут настає цей момент. Цікавий такий.Знаючи, що я маю вдосталь часу, я втрачаю відчуття самого часу. До зустрічі ще дві години часу, добратися займає пів години. Отже ще година тридцять є в запасі. І тут мені "стукає" в голову спекти пирога, закинути в хлібопічку хліб щоб завтра не пекти, прибрати робочу поверхню на кухні опісля, закласти в пральну машинку плед "на відстрочку", помити…