Барбара Космовська: Буба (Урбіно)

Якщо тобі шістнадцять років, твоя мати – відома письменниця, батька частіше можна побачити на телеекрані, ніж удома, а старша сестра постійно заявляє про своє бажання стати кіноактрисою, життя здається не таким уже й легким. На щастя, у Буби є ще дідусь Генрик, а в того – свої пристрасті, наприклад, гра в бридж. Ну, і улюблені джинси й мартенси. Захоплива й сповнена теплого гумору книжка про відкриття світу дорослих, пошуки дружби, перше кохання, гіркоту поразок та маленькі й великі перемоги над собою.

Я ж не книжковий критик чи експерт. Ніколи не читала ніяких вчених книг про те, як мають писатися книги і як мають виглядати справжні літературні шедеври. Завжди пишу виключно свої враження.

Книга у нас вже давно, купила, коли ще в Урбіно було видано не більше десятка книг; думала буде дочці колись, адже головна героїня дівчина. А тут задали на літо (після 7го класу). Щойно дочитали; читала сину вголос (він фарбував залізяччя для турніка, а я сиділа собі на ґанку і читала йому, гііі). Реготали на кожному розвороті. Персонажі дуже яскраві та кумедно описані. Попереджаю, зустрічаються слова "срака" та "гівно".

Мама - авторка посередніх любовних романів

Бартошова - хатня робітниця та куховарка.

Подружжя Маньчаків - бриждисти, великі прихильники новомодних тенденцій

І ДІДУСЬ - це найчесніша, найчуйніша, найбезпардонніша дупа з дуп в усій книжці! Він неповторний буркотун, який завжди шукає можливість посваритися та азартний гравець у спортлото, який випиває бурштинову настоянку разом із бурштином; він рубає правду матку не зважаючи на стать чи родинні зв"зки і при цьому надає Бубі просто безцінну підтримку та поради, яких та не отримує від батьків, зайнятих своїми кар"єрами, стосунками тощо.

У книги є продовження "Буба. Мертвий сезон", але нас чекає "Дон Кіхот" тож другу книгу будемо читати кожен собі сам :)

upd. Дівчата іноді просять писати частіше, ділитися, що почитали, що сподобалось. Але я настільки не письменник, слова з мене ні разу не ллються самі по собі, що тоді, коли й хочеться поділитися, як згадаю, скільки у мене на це часу піде, так і лінуюся :) Нерідко думаю: Ну, така ж хороша книжка, треба хоч написати "Сподобалась, почитайте", а як сідаю це писати, так одразу хочеться аргументувати, довести прикладами, щоб самі переконалися.