Французька система освіти

Декілька років назад я обіцяла розказати про систему освіти у Франції. 

Для тих, хто мене не знає, декілька ввідних:

• У мене троє дітей. Старшому Вані 19, Марусі 14, а Степану 10.
• Ми переїхали у Францію у вересні 2022 року. 
• До того ми 7 років жили у Туреччині.

У Франції обовʼязкова школа починається в 3 роки. І загалом діти знаходяться в освітній системі до університету 15 років:

• Матернель (дитсадок) - 3 роки
• Молодша школа - 5 років
• Середня школа (або коледж) - 4 роки
• Ліцей - 3 роки

Всі школи можна поділити на три основні типи/

• Державні. В них діти потрапляють за пропискою. Є спеціалізовані школи, або спеціалізовані додаткові програми, на які можна вступити і таким чином змінити школу (мови, спорт, творчість).
• Приватні з контрактом з державою. Це, в основному, католицькі школи. Вони слідують державній програмі, але утримуються католицькими організаціями. Освіта в них світська (обовʼязкових уроків релігії немає), але вплив католицької церкви очевидний. Вони коштують відносно недорого (2000-3000 на рік з харчуванням). Попит на них надзвичайно високий. Запис на наступний рік вже закритий, тепер за результатами відбору місце отримають далеко не всі.
• Інші приватні школи. Я відношу сюди всякі Монтессорі, міжнародні, хлопчачі-дівчачі, альтернативні. Іноді вони мають контракт з державою (слідують державній освітній програмі), частіше ні. Коштують від 10 тис євро на рік.

Оцінки починають ставити в коледжі по 20-бальній шкалі. При 10/20 переводять на наступний рівень. 16/20 вважається досить високою оцінкою. 

В кінці коледжу і ліцею є тести (типу нашого ЗНО/НМТ), але більше значення для вступу мають, власне, оцінки. 

Я думаю, що чат жпт вам може розказати всі деталі, тож не буду про загальнодоступне. Розкажу про наш досвід і шлях моїх дітей.

Почну зі свого враження в загальному. А про дітей розкажу окремо, бо у кожного незвичайна історія.

1. Глобально, французька система освіти мені не подобається. Вона досить застаріла, дуже сфокусована на формальній освіті, зубрилові, академічних успіхах. 
2. Вчителі різні, як і кругом. Мало талановитих і класних. Багато ніяких. Достатньо поганих (нудні, кричать, виносять мозок).
3. Мої діти спробували школи 1 і 2. Між державною і приватною є різниця. В приватній більше уваги до всього, менше відсутніх вчителів, більше вимог і більше тиску з приводу домашки. Але загалом, успішність і школі залежить від дитини.
4. Вчителі — священні вівці. Сваритися з ними не можна. Але можна іти шляхом формальної ескалації: шкільні психологи, директор, все писати, тоді є реакції. ШІ дуже допомагає у формально-ввічливому спілкуванні.
5. Батьківські комітети є, і вони багато роблять. Все організовано через легальні батьківські асоціації, вибори представників, статути, збори і все таке. Батьки не тільки допомагають організувати дітей, але й мають деякий вплив на рішення, які приймає школа.
6. У молодшій державній школі майже всю канцелярію видає школа. З коледжу - тільки підручники. І зібрати дитину до школи може бути досить дорого. Тому громадянам з низьким доходом є спеціальна субсидія на початок шкільного року. Навіть у мене на роботі профспілки видають грошову допомогу до першого вересня.
7. Вся система побудована на елітизмі. Престижний район = престижна державна чи приватна молодша школа = коледж = ліцей = університет. Вскочити в цей поїзд десь посередині дуже важко, але можна. І це все взагалі не про гроші.
8. Багато емігрантів з Магребу (Марокко, Алжир, Туніс). В провінції менше, в і навколо Парижу - дуже багато. В деяких школах більшість. Це одна з причин, чому в приватні католицькі школи черга. Хоча, вголос цього ніхто ніколи не скаже. Ми теж емігранти, у мене ніяких ілюзій. Але заперечувати культурну різницю між дітьми з різних сімей неможливо.
9. В порівнянні з Україною — дуже мало читають. Немає окремого уроку літератури, він обʼєднаний з мовою. І читають вони пару книг за рік французькою і пару іноземною. Мало пишуть творів. Вся якось більше про правила і тести.

Загалом, я б з радістю спробувала якусь ще систему для своїх дітей. 

Вони дуже різні, особливо у відносинах зі школою. Але всі однаково її не люблять. Просто у когось з них є більше сил і здатності підлаштуватися, в когось менше. У мене є хтось, хто повторював клас, хтось, хто перескочив клас і хтось, хто змінив три школи у пошуках кращої. 

Буду рада відповісти на запитання. Ну і пишу про своїх школяриків. З кого почати?