Чи є хтось тут , хто втрачав дітей ? Не в утробі матері , не новонароджених , а вже маленьку сформовану особистість ? В моєму випадку (8років) . Як Ви це переживаєте? Як полегшити найгостріший період горювання? Як взагалі справлятись і скільки потрібно часу , щоб хоч якось це горе прийняти і мати хоча б якісь сили існувати далі? Мені так важко , постійні сльози ...не можу цього прийняти , це була дитина вирощена в любові, добра ,щира і щаслива :broken_heart: вчора було 40 днів, а все як в перший день :disappointed_relieved:
Julia2004 27 октября, 17:10 4
Моя мама втратила сина в віці 10 років. Навіть після 80 вона не могла говорити про це, бо боліло... жити вона почала з народженням дитини через 9 років. 40 днів це мало, я похоронили маму, коли їй було 90, наче морально розуміла, що вік, але теж важко проходила етап горювання, виникла себе і тд десь міс 4 прям дуже важко. Поговорила з психологом, вона заспокоїла , сказала треба відтворювати... до 1 року , якщо затягнулося довше, треба допомога спеціаліста. Обіймаю вас. Плачте, це полегшає, але продовжуйте жити тепер за двох,.
Alenka_36 29 октября, 15:44
У вас є ще діти?
N_Natalia 29 октября, 20:27
Донька 15 років
BMW2022 4 ноября, 09:35
wt yt ljgjvfuf' це НЕдопомагає, наявність іншої живої дитини не допоможе !
fuxia 27 октября, 18:24 17
Розумію, що в такий момент людські слова не потішуть. Хочу вас обійняти. Хай Бог допоможе пройти вам цю болючу дорогу.
N_Natalia 27 октября, 19:10 4
Щиро дякую за підтримку :disappointed_relieved: обіймаю
zueva 27 октября, 18:39 9
Дуже вам співчуваю. Немає нічого важчого для батьків. Горювання потребує часу, і ви маєте право горювати. Я сподіваюсь, біля вас є люди, з якими ви можете говорити. Якщо ні, розкажіть нам.
Світла памʼять вашій дитині.
Chuchasonya 29 октября, 10:27 4
І мій брат був такий самий: дуже розумний, дуже добрий. Всім завжди допомагав, нікого жодного разу не образив. Ну дуже велика рідкість. Батюшка мені сказав, що Бог любить таких людей. Він дуже добре знав мого брата, ми з церквою співпрауювали, друкували ім багато чого. Від того, що Бог любить таких людей, звісно, легше не стає, але зявляється усвідомлення того, що десь там, де зараз наші рідні- там добре і ми з ними обовязково колись зустрінемось. Що ще мене заспокоює, так це те, що він приходить до мене уві сні. Перший раз було після поховання. Я наче зайшла в кімнату якусь, а там труна і він вийшов із неі і взяв мене за руку. Я фізично відчула його дотик, не можу пояснити як це, але точно я тримала його за руку. Він сказав мені, що все в нього добре, лише він не може там ходити по 30 тисяч кроків щодня, як він робив це за життя. Потім він приходить до мене періодично уві сні, завжди посміхається і мені навіть прокидатися не хочеться, Я тільки там можу з ним зустрітися і це реально допомагає. Час лікує, дуже повільно, але лікує. Ти не забуваєш, ти сумуєш, але звикаєш з цим жити, бо інакше вже не буде. Я дуже хочу вас обійняти і хоч якось допомогти, Знаю, що жодне слово не розрадить, але ви мусите триматися. До речі, хочу вам навести приклад теж зі свого життя. Коли мені було 15 років, померла моя бабуся. Я взагалі не реагувала на цю звістку. От я не відчувала нічого. Мама моя теж дивувалася. Лише подорослішав я зрозуміла цю втрату. Певно в цей вік мозок блокує якісь такі емоціі, бо підліток не знає як з цим справитися. Я би раділа, що донька не страждає, бо тяжкі страждання в цьому важкому віці могли би призвести до дуже поганих наслідків. Бажаю вам сил триматися і жити далі!
N_Natalia 29 октября, 12:17 3
Мені також Батюшка казав в церкві , що таких діток там треба на небі ,тому Бог і забрав :broken_heart: І сказав , що він "живий" , що поруч , просто ми не можемо бачити його , але відчуватимемо. Діти це самі найсильніші Ангели-Охоронці...він сказав , щоб завжди просили допомоги в синочка , і він обов'язково допоможе :disappointed_relieved: Але від цього так сумно , мені дуже не вистачає його , я так сумую :sob:
Chuchasonya 29 октября, 14:57 3
Так, відчуватимете, це 100%. І про допомогу- теж правда. Пишу багато і видаляю. Знаю, що горе неможливо розділити, його треба пережити. Плачте і говоріть! Не тримайте в собі.
just_Tanya 28 октября, 06:47 5
Співчуваю вам, хоч не мала такого досвіду.
Проте, наполегливо рекомендую звернутися за допомогою до психологів. Зараз дуже багато програм психологічної підтримки по країні, різних напрямків: і дружини військових, і невизначені втрати, і , нажаль визначені, як у вашому випадку.
Я проходила тренінги по роботі з родинами військових, зниклих без вісті. Це саме невизначена втрата. Повірте, існують дієві, робочі програми курсів (до 10) групових занять, де дбайливо та м'яко працюють із горем. Коло однодумців допоможе вам не відчувати самотність, бо у людей релевантний досвід, "всі свої" - дає прийняття та підтримку, вам не потрібно буде "триматися" задля гарної картинки назовні. Водночас багато уваги приділяється ресурсності, пошуку сенсів жити далі, попри зміну ролей у житті.
Процес горювання триває не менше півроку. Вам може допомогти процес створення свого ритуалу, для підтримки пам'яті про близьку людину, і було б чудово, якщо ваш чоловік зміг би бути з вами в такі моменти. Але не через силу, а якщо він буде готовий відкриватися.
N_Natalia 28 октября, 18:48
Я поки не готова до психологів ... Мені сказали , що дуже малий час і ніякі психологи тут не допоможуть Розуміючі і підтримуючі люди в мене є , їх декілька , але вони є .. кому я можу виговоритись і поплакати поруч , і вони мене не засудять , зараз мені цього достатньо. Стосовно чоловіка - то він не погодиться на таке ... Та і якщо порівнювати , то "мама" і "тато" переносять біль по різному , для жінки це невимовний біль , а чоловік йде в роботу , йому легше .. Мені треба цей період пережити , виплакати , інакше легше не стане навіть з часом :sneezing_face: Тому що біль накопичується всередині і йому треба давати вихід . Щиро дякую за пораду і зворотній зв'язок
Комментарий удалён
Комментарий удалён
Комментарий удалён
N_Natalia 28 октября, 21:25
Я також так думаю, ну як судити по собі , то я б відчувала провину , якби таке сталось з кимось в присутності моєї дитини . Але всі різні . Так само , що ми можемо зробити - нічого ..він також дитина :pensive: Вже нічого не повернути назад і не змінити , нажаль ..
samsanty 28 октября, 09:54 8
Прийміть мої співчуття. Це страшнюче горе.
Не вірю, чесно кажучи, що щось може його полегшити.
N_Natalia 28 октября, 19:07
Дякую за підтримку :disappointed_relieved::broken_heart:
Funtick 28 октября, 10:12 4
Прийміть мої найширіщі співчуття, це таке страшне горе... Обіймаю Вас!
N_Natalia 28 октября, 19:08
Дякую за підтримку, обіймаю :broken_heart:
AnnaNevi 28 октября, 13:40 6
:broken_heart:Мої сердешні співчуття.Неосяжна втрата.Мій найбільший страх в житті стояти біля трун своїх дітей. Це настільки нескінченна чорна діра, що від однієї уяви перестаю дихати…це не осягнути і не витримати…я стою поруч з Вами і оплакую Вашого Сина.З Вашого дозволу я запалю свічку за спокій його Душі…
Я дуже розділяю слова Наталі, що зараз Ви маєте право горювати стільки скільки потрібно і плакати стільки скільки розливаються ріки.
Горе має зробити свою роботу , воно має спустошити серце настільки, відчути те що взагалі нічого не відчувається більше… і тоді Любов до Сина, проросте новими сенсами, доки Ваше серце бʼється фізично…Скорбота завжди величезна, але Любов вона неосяжна.Любов покриє все…
Наші діти змінюються нас своїм народженням, вони розширюють наші серця завжди на такі горизонти про які ми навіть не здогадувались…і ці горизонти не закрити…Вони вже осяяні світлом Ваших дітей з їх народження… і тому так боляче на Таку широту, на Таку глибину…
Відчувайте все … Ви маєте право на все:pray:
І коли прийде час встати, і Жити далі, Ви теж матимете на це право…коли прийде час пробачити себе -Ви і на це матимете право…І віднайти радість теж матимете право…
Так поки ця чорна діра в Вашому серці поглинає весь світ.9 днів, 40 днів , рік- не примушуйте себе створювати нові світи, і йти далі.
Я залишу свій номер Вам в особисті, якщо Ви не знатимете куди принести свої почуття, я завжди відповім Вам:pray:
Багато тепла Душі Вашого Синочка:pray:
N_Natalia 28 октября, 19:27
Це так чуттєво ...читаю і плачу :sob: Для мене діти - то велика радість і щастя...завжди хотіла не менше двух, щоб були рідні по життю ... А тепер донька лишилась сама , синочок став нашим Ангелочком :broken_heart:
AnnaNevi 28 октября, 19:30 2
:pray::broken_heart: з Вашого дозволу, обіймаю Вас.
Знайте будь ласка, що мої руки і серце є для Вас
amantis 28 октября, 14:14 3
Примите мои искренние соболезнования:cry: нет таких слов, что могли бы успокоить и не чувствовать такое горе. то что рядом муж и поддерживает очень важно.
возможно, со временем будет желание переключиться на какой то проект, дело, где Вы сможете хоть частично, но избавится от этой боли.
обнимаю Вас, пусть любовь и светлая память о вашем ребенке согревает вашу душу, а душа вашего сыночка будет в покое:heart:
бабушка говорила нельзя плакать и убиваться за умершими, их души чувствуют и им там плохо..
если будет желание, сходите в церковь закажите сорокоуст за упокой и бескровную молитву за упокой.
N_Natalia 28 октября, 19:16 2
Дякую за підтримку :hearts: В церкві була , і панахиди всі відбули ,9 днів , 40 днів ... Замовила все тільки можливе і для синочка за упокій , і для нашої сім'ї за здравіє . Я намагаюсь менше плакати , але біль накопичується і йому треба вихід , сльози - це єдиний шлях , щоб ставало легше ... Щоб відчуття гострого болю переросло в приємний спогад :broken_heart:
amantis 28 октября, 20:17 2
:pray_tone1::heart:
optsale 28 октября, 17:44 2
Прийміть мої щирі співчуття. Хоча Вам воно нічим не допоможе, бажаю Вам щиро сил пережити горе.
Мені зараз в стресових ситуаціях дуже допомагає молитва, просто читаю різні, з своїми проханнями або без.
Різний текст або акафіст. Мене якось заспокоює зігріває якщо так можна висловитись.
Не знаю,як наші бабусі в воєнні часі переживали втрату дітей то через голод,то через хвороби. Навіть не хочу цього уявляти.
Сил Вам, мудрості і добрих людей, щоб було кому підтримати.
N_Natalia 28 октября, 19:21 1
Щиро дякую за пораду і підтримку :broken_heart: Я молитву читаю за сина кожного дня ... І говорю з ним .. виплачусь добре і тоді стає легше .. Але за день-два знову накриває, і так по колу ..
innessa55 30 октября, 21:43 2
В нашей семье тоже случилось горе. У родственницы в марте сын умер в Чехии. Она его там кремировала, везла домой урну с прахом в рюкзачке. Наш племянник Женечка, особенный был мальчик, умничка, как будто- то не из этого времени. Не верится, что его нет. Мы переживаем его смерть как родного ребенка. Вспоминаем и слезы сами льются. Что говорить о матери. Эта боль не проходит с годами, притупляется и снова накрывает. Его родственники прожили по 80- 90 лет. Моя свекровь умерла в 93 года. Она уже не хотела жить, устала, говорила нажилась и зачем Бог ее держит на этой земле. Умерла тихо и быстро.Вечером ей чуть нездоровилось. В 3 часа ночи мы с ней разговаривали. Я зашла к ней, в комнате горел свет она сидела и ждала. Сказала, что уже отлично себя чувствует. А в 5 утра ее не стало. Я о том, что у каждого своя судьба.
Почитайте в инете про стадии принятия горя. Может немного поможет вам психологически. Это правильно, что вы делитесь с нами, самое страшное замкнуться в себе. Держитесь и верьте ваш сыночек жив, жива его душа. Вера придает силы.
N_Natalia 31 октября, 18:32
Намагаюся вірити , але не можу ще прийняти цього , кожного дня сльози самі течуть , ночами погано сплю , взагалі стан зараз поганий , не знаю ,як мене ноги носять (( мабуть синок з неба допомагає 😥 Наш з ним зв'язок ніякі небеса не зруйнують , він настільки міцний , що не можу передати словами ... 💔
Ckpenka 31 октября, 18:27 1
Я вам дууууже співчуваю...
N_Natalia 31 октября, 18:45
😥💔
LanaFlower 1 ноября, 19:34 4
Я втратила дитину на 5 місяці вагітності, пам'ятаю їхала з лікарні сама машиною, дорога така файна,і прийшла дурна думка гепнуть би десь і туди до дитини, дивлюся на спідометр ,а я вже нажимаю 130 ,збавила газ,аж страшно стало від цієї думки ,бо вдома чекали ще двох старших дітей, потім Господь подарував мені вагітность , якраз в той час як мала народитися дитина,я така рада була,рана не стала так боліть, тепер знову очікуємо знову дитину і якраз на той момент, коли б мала народитись втрачена.Діти це подарунок для нас від Бога, треба цінить ,бо ми не знаємо коли цей подарунок буде забрано від нас і лише після втрати розуміємо на скільки це було цінно для нас.Тільки Бог може зцілить ваші рани душі.
Alenywka 1 ноября, 23:24 4
Дуже співчуваю вам, навіть страшно подумати про таку ситуацію, це такий біль. І хочу вам побажати порозуміння з донькою. Почитала ваші коментарі вище, бачу, що вас певною мірою відштовхує те, що вона не плаче разом із вами. Тому хочу просто сказати, що всі ми проживаємо горе по-своєму, хтось плаче, хтось мовчки носить у собі. Та і хіба це зменшило би власний біль, якщо би хтось ще плакав поряд? Це мабуть важко вам зараз буде прийняти, але порятунок може бути якраз у поглибленні звʼязку із донькою. Ви їй точно дуже потрібні, навіть якщо вона вам про це не скаже. Сил вам
BMW2022 4 ноября, 14:43
кожен проходить як вміє, я намагаюся уникати спогадів, фото і розмов, тощо , не чекаю , коли буде легше просто живу, краще не стає, але наступний день щоб все обно початися не потребує від нас жаги до життя ! якщо донці байдуже - так ще краще , най дитя радіє життю, а не плаче ! у вас може не вистачити ресурсу на те, щоб втішати дівчинку! в неї своє життя і я ситуація на неї точно ніяк немає вплинути !