Поки є натхнення ...цікавинками Закарпаття

Дівчулі, усім привіт. Моя розповідь піде знов про Закарпаття, і знову буду показувати місцини поряд, які можна відвідати, адже ми розуміємо, що Карпати великі, відстань між об'єктами, які відвідувачі хочуть побачити може бути геть велика, але просто оглянемось...краса поруч нас!

Розповідатиму більше по відчуттях, і мало лірики про самі місцини, бо по факту маєш одну інформацію, але відчуваєш всі по іншому.

Хто раніше бачив мої теми відразу зрозуміли, що на перших фото Пилипець.

На Закарпатті ми селимось часто у Пилипці, там гарно і колоритно, але якщо у мене був би вибір де селитись, я б обирала інше місце. Не тому, що там погано, там гарно, але Пилипець по факту глухе село. Я більше люблю тусню.

Про Пилипець можна почитати ось тут

https://kashalot.com/club/post-15892187/

В темі більш детально описано про сам Пилипець, тому хто хоче їхати сюди - почитайте. Я ж розповім таку річ, якщо ви власним транспортом, то варто їхати сюди, перебути 1-3 ночі, та їхати далі, але якщо ви не власним транспортом, то вартує обрати інше місце проживання, а сюди приїхати екскурсією. Хто любить тишу, можна тут зависнути надовго.

Селились ми як завжди, заїхали чим поближче до готелю Пилипець, поставили машину, і хлопці пішли по приватним секторам вибирати житло. Воно досить бюджетне, а умови реально хороші. Ми часто кількома машинами, тому відразу беремо будиночки. 

Одним словом, приїхали, поселились, поскручували хлопці і дівчата велосипеди, і гайнули до підйомників. Через годину і я зібрала і покормила дітей та гайнула до них. Прийшла, всі з'їжають, а мого чоловіка нема. Виявилось, що він пробив колесо, і змушений був спускатись з велосипедом майже в руках з самого верху гори. Зробив колесо, знову спуск, і знову пробита камера.

Зі словами це тебе Бозя карає, що не уступив на місце першими йти на розваги, вручила йому сина, взяла Сашу і поїхали підйомниками вгору

Зверху побудували нове кафе, ось воно на фото, та нас відмовились обслуговувати, бо ще воно не функціонуво ( поїздка 19 року) зараз можете сміло йти туди і пити каву і милуватись краєвидом.

За кафе ніхто не розстроївся, напроти чайовня, Саша там як своя. Перелапала там все, намалювала їм кілька шедеврів темними красками, психолог довго б мала про що розповідати, якби ті картини бачила, але просто там закінчились яскраві фарби, намотала кілька кіл, випила напій, і не зовсім задоволенню вийшла звідти.

Виявилось, що вона відразу примітила біля підйомника холодильник з морозивом, тому вийшовши з Чайовні відразу купили морозиво і вона безцеремонно вліпилась на землю насолоджуватись. Дивно, та інколи так мало потрібно для щастя.

Сидить Саша на фоні джипів, які піднімають на вершину гори Гемба, часто компанії скидаються, особливо молодь, трамбуються як шпроти, тільки стоячи і гайда наверх з криками

У мене мало фото, але цього разу якась пара запропонувала нас сфотографувати, звісно, щиро їм вдячна!

Провели ми на горі багато часу, дитина раділа, і я раділа, мами в яких геть маленькі діти мене розуміють, як ніхто. Та і чому ті, в кого маленькі, всі мами розуміють.

Фото з підйомників

Внизу нас зачекався цей 10 тимісячний клієнт. Печива та йогурту йому було мало,  він ждав законний перекус.  

Розповім ще дуже цікаву історію. Було дуже приємно і незвично водночас.

Я як піднімалась в гору до підйомників, йду,  забембана з дороги, Саша завернула до косулі, ну що ж, йду туди, подивились, полюбувались, йдемо далі і назустріч мене хтось окликає Ріта, Ріта, я піднімаю голову стоїть дівчина з великою посмішкою, і каже ви ж з Кашалоту, я вас відразу впізнала, читала ваш огляд і поїхали в Карпати. Дівчину вже зараз я на обличчі не пам'ятаю, чоловіка теж ...а от у неї були неймовірні діти, дуже світловолосі, і схожі на кульбабу. В дитину було біляве волосся, кучеряве, і пухнасте...ну реально кульбаба 

Поділились хто куди поїде далі і розійшлись. Я щиро надіюсь, що ті, хто читає огляди і направляється туди на відпочинок не розчаровані, і їм так само до вподоби ці місця. Ну але тут додам, краса в очах того, хто дивиться, тому часто все залежить від нас, від нашого настрою і очікувань.

.

Цього разу ми обрали для екскурсій напрямок в сторону Хусту. Отже направились туди. Перша наша зупинка була у селі Горінчово розташована екоферма "Райський куточок" яка нараховує понад 15 видів диких і свійських тварин та екзотичних птахів. 

Цікаво, особливо дітям, але от " райський" явно художнє перебільшення. 

По приїзду ми зупинились біля кафе, де столики і на вулиці під накриттям і в середині, думаю по їхнім міркам це щось по типу ресторану, там  зустрічає дівчина яка презентує наявність їхніх послуг.

Ми вирішили спочатку дивитись, а потім вирішувати, від дегустації сирів теж відмовились, при чому якось інтуїтивно, бо від такого ми не відмовляємось. Я дівка проста, без замашок, але от не хотілось там мені сидіти гетьтому пішли дивитись все те, що може подобатись дітям

Спочатку мила дівчина, типу екскурсовода повела нас дивитись на тварин, окремі загорожі де разом гуляють качки, фазани, страуси, ще окремі загорожі з оленями, але вони зовсім не підходять до людей

В одну з таких загорож нас запустили, старша втікала від живності, а меньший на руках в чоловіка дивився страусові прямо в дзьоба.

Нам розповіли, що господар спочатку почав справу з овець, потім завів буйволів. Їх доглядати найважче. Кожного року потрібно двічі обробляти їх спеціальним розчином від кліщів, тримати у чистоті та порядку. Судячи з буйвола на фото, з чистотою вона погарячилась :joy::joy::joy:

Діти були в захваті, Саша з татом облазили всі грязнючі закутки цієї ферми.

У мене ж виникло відчуття, що я рада, що від дегустації відмовилась, у мене в бабусі було багато корів, з телятами до 7 інколи нараховувалось, ну в такому стані я їх ніколи не бачила, не думаю, що ті буйволи і буйволиці спеціально влізли в те болото і говніще, щоб я не продегустувала їхню бринзу :rofl::joy: ну ви поняли, що це все жарти, але ну як висновок, якщо ви з дітьми їдьте і дивіться, а дегустація, ну вже як ви собі вирішите. Рекламу вони зроблять вам гарну

От поділюсь ще своїми роздумами на тему про буйволів і буйволиць, люди, які займаються таким видом діяльності мені більше схожі на ентузіастів. Адже, ті дивні види не зовсім екзотичних і привабливих птахів і тварин не приносять їм шаленого прибутку, але популяцію тварин вони явно рятують, отже, вже роблять добру справу.

Моя душа все ж потребувала хліба та видовищ, а якщо точніше, то не хліба, а сиру і вражень. Тому ми все ж поїхали в ще одну сироварню, яка знаходиться в селі Іза. По приїзду на місце призначення ми побачили не класичну будівлю, а гарний будиночок де було написано Музей народних промисел Закарпаття, з гарною територією, гарними бесідочками, все дуже чистеньке, прямо так, як я люблю. Музей виявився 3 в 1, сироварня, музей і ресторанчик.

Отже по порядку

Сироварня в с. Іза, заснована в 2005 році спеціалізується на виробництві різних видів сиру з овечого та коров’ячого молока. 

На фото вгорі показано визрівання вже готового сиру, а фото внизу обладнання. Деталей я вам не передам, та якщо ви будете там, вам проведуть міні екскурсію, покажуть обладнання, розкажуть як виробляються сири, скільки молока вони переробляють, скільки видів сиру виробляють, які сири вони виготовляють,скільки часу який сир дозріває, і кількість сиру яку вони виготовляють.

Після екскурсії, вам ця дівчина, що за барною стійкою, приготує тарілочку з 6-7 дегустаційних видів сиру, наповнить келих вином та приготує запашну каву.

Дегустація сирна тарілка+ келих вина, або горнятко кави ( було 75 грн за порцію). Розкажуть який сир куштувати першим, і як рухатись по тарілці, щоб відчути смак, і один вид сиру, не перебивав смак іншого.

Дегустаційних тарілка має такий приблизно вигляд

напроти барної стійки стіна де зберігається вино, наскільки воно елітне не берусь судити, але дегустаційних на смак приємне )

А тепер куточок ремесел: 

Описувати детально не буду, на фото частково все показано.

При виході можна придбати вид сиру, який вам сподобався, купити вино, йогурти, сметана, молоко, закваску чи який інший вид молочної продукції.

Ну і Іза, як же без плетених виробів, вони там скрізь. Тому і в музеї можна придбати корзинку.

Лозоплетіння – один із найпоширеніших традиційних промислів села. Особливо славиться своїми майстрами село Іза, де лозоплетінням займаються сотні років. Найпоширенішими на мою думку є плетіння великодніх кошиків, які розходяться по всій Україні, я теж там придбала білого красивенного кошика, в самому селі, не в музеї, фотоз села нема, але щоб мали уявлення дорога, а по обидві сторони дороги все плетене, прямо гаражі, які виходять на вулицю, а в них висять кошики, стоять плетені комоди, корзинки, язички, дерев'яні дошки ...різне

Наступна локація Хустський замок.

Ну як замок :thinking: наразі, те що залишилося від споруд, навряд чи сьогодні можна назвати замком. Лишились лише залишки споруди, і красивенний панорамний вид на Хуст згори.

Про Хуст та Замок, можна розповідати дуже довго та затято, інформації в Інтернеті взагалі валом. Перед тим, як ми їздимо дивитись на якісь цікаві місцини, я завжди читаю про те місце. В даному випадку такої інформації було понад край.

Хочу до вашої уваги представити взяту легенду розповідь про Хуст, тут нема дат, але гарно представлено загальне уявлення про дану місцину.

З інтернету:

Давно то було, сімсот років тому. Стояли тут великі ліси, а де люди ліс розкорчували, то землі були дуже родючі.Приїхав якось сюди воєвода Хуст на лови. Полюбилися йому ці місця, і захотів тут жити, замок поставити на якійсь горі, аби споглядати всю ту красу. А там, де тепер стоїть замок, гори не було, лише невеликий горбок, але ж краєвид був чудовий! І забаг Хуст на тому горбочку насипати гору, а на горі, на самому вершечку, вибудувати замок. І завів воєвода панщину. З усіх сіл мусили люди йти відробляти панщину на будівництві замку.Дуже тяжко було зводити той замок: каміння близько не було, носили і глину здалека, і воду. А каміння та глину носили в бесагах на плечах. Насипали люди цілу гору заввишки понад сто метрів. На вершку гори почали будувати замок.Можна сказати, що замок збудовано на кістках людей, бо не один згинув на тім будівництві. Пан наказав мурувати стіни із малтера, замішаного на яєчному білку, бо такий малтер дуже міцний. Люди з голоду пухли і мерли, а проте всі курячі, гусячі, качачі яйця мусили здавати на будівництво замку. Нарешті спорудили замок, зробили довкола гори гвинтову дорогу, аби у замок можна було каретою чи возом в'їхати. Потім почали копати глибоченний колодязь — сто п'ятдесят метрів у глибину викопали, поки дійшли до води. Три роки копали. А потому на випадок нападу ворога ще змусили людей рити підземний хід від Хустського до Королівського замку. Дев'ять років рили.Нарешті воєвода Хуст оселився у замку. Привів з собою багато війська, свою дружину Тису та двоє дітей — доньку Ріку і сина Хустеця. Аби люди вічно пам'ятали, хто їх володар, воєвода наказав назвати на його честь місто Хустом, найбільшу річку — Тисою, а дві менші річки, що впадають в Тису, — Хустцем і Рікою. (Взято з посібника Легенди Карпат)

Думаю і без легенди зрозуміло, що вибиралась місцина для кращого захисту меж, а відповідно, якщо важко напасти, то ще важче будувати. Панорама пречудова. Зробила б більше фото і кращі, та якось дуже спекотно було в той день.

Саша єдина, кому ще потрібен був "двіж" ...вона ще на горі перед поверненням нами зтанцювала, й готова була їхати далі, чого не скажеш про чоловіка.

Повертаючись назад додому ми зупинились знову в селі Іза, там знаходиться відомий туристичний об'єкт - Оленяча ферма. В свій час, в селі було ліквідовано місцевий колгосп і завезено оленів. Територія велика і складається з лісу, озер, а також пасовищ.

Цю ферму, як і багато інших створювали для здобуття спеціальних речовини з рогів оленів, для фармації та медицини, та справа ця з кожним роком ставала все меньш вигідною, тому з часом ферма стала просто туристичним об'єктом.

Особливої програми тут нема, тому  туристи просто  приїздять сюди помилуватись гарними тваринами, пофотографувати та погодувати оленів. На вході продають сухарі, їх можна підготувати і самому.

З таких масштабних, це не єдина ферма на якій я бувала. У нас на Волині також є такого роду ферма. 

Олені правда не плямисті, та організовано все цікавіше, оскільки оленів тьма, наступають в дитячі відеречках корм для оленів, вони їдять з рук, плюс супроводжує гід, який розповідає про все, також можна подивитись і інші цікавинки, якщо комусь цікаво, і живе поблизу то відвідайте, не пошкодуєте Радовичі ( турійський район, Волинська обл.)

Туди додам трохи ще фото. 

Не знаю чи розповідала, у Пилипці біля водоспаду зробили огорожу, як на мене дуже вірно та правильно, схоже на місточок

А це місцеві активісти виклали такий об'єкт з камінців. 

Ось фото з малою, щоб було видно масштабність об'єкта.

На цьому розповідь завершуюхочу лишень нагадати, що якщо хочете прочитати про сам Пилипець, я більш детально писала про нього  тут 

https://kashalot.com/club/post-15892187/

Близько можна поїхати на озеро Синевір, і Колочаву.  Опис тут 

https://kashalot.com/club/post-16703499/

Якщо зберусь з думками писатиму ще, рада, якщо вам корисна, і сподобалось.