Народила. Сіськи болять і підпирають бороду. Вагіна схожа на воронку від вибуху. Дитя постійно кричить, їсть, і сере. Ти - та що спала сумарно дві години за останню добу, запитуєш у подруги:- Коли буде легше?- Скоро буде легше - багатообіцяюче відповідає вона.Коліки. Дитина віщить, як корінь Мандрагори, зригує аж на стелю і пердить, як твій дядько Борис, якого через це всі родичі цураються. Ти - та, що приймала душ, кажись, позавчора, запитуєш подругу:- Коли буде легше?- Скоро буде легше. - переконує вона.Лізуть зуби. Мале марудить, поносить і температурить, чухаючи десна твоїми стражденними сосками, які, доречі, розтягнулись так, що їх можна зав’язати за шиєю. Ти - та, що навчилась закручувать гулю на голові взглядом, запитуєш подругу:- Коли буде легше?- Скоро буде легше. - бадьоро відповідає вона.Поповзли. Мале з дивана вниз головою, а ти - та, що ледь притомна, по стінці кімнати, побачивши це феєричне падіння свого пуп’янка, якого, доречі, лишила на чоловіка. Перша гуля на лобі. Перше «Йобтвоюмать, Сірожа! Як ти так за ним дивився?». Перший махєровий халат, подарований чоловіком, щоб іскупить провину. - Коли там, кажеш, легше буде? - знову запитуєш ти подругу.- Скоро! - відрізала та.Перші кроки. За останній тиждень мале розбило губу, забило сраку, здерло носа, облизало батарею, витерло кози об кота і нажерлось землі з вазона. Ти - та, що не розгинає спину, бо страхує спиногриза на поворотах, питаєш подругу:- Легше то буде? Коли?- Скоро буде. Скоро. - запевнила вона.Садочок. Адаптація. Два дні ходите, тиждень вдома. Твоє дитя вкусило Міланку. Її мама прийшла сваритись. Твоє дитя вкусило і її. Соплі, воші, загублені рукавиці, подєлкі з гімна і палок. Ти - та, що послала маму Міланки нахєр, запитуєш подругу:- Ну коли?- Скоро буде легше! - обіцяє та.Школа, початкові класи. Дитина принесла додому першу двійку, синяка під оком і слово «бл@дь». Виясняєш, хто ж навчив твого ангелика такому неподобству. Розумієш, що ти і навчила, коли, не зумівши розв’язать задачку для 2-го класу, носилась по кухні, патрошачи ту книжку, з дикими криками «Оце то, блядь, шкільна програма! Бідні діти!». Ти - та, що розмальовує контурні карти замість дитини о 23:00, запитуєш подругу:- Скажи, ну коли ж те «легше»?- Скоро. Скоро буде легше - підбадьорила вона. Старші класи. Перехідний вік. Дитя огризається, бахкає дверима, давить прищі, завело стрьомну чолку… Її цей бравий тінейджер не забуває помазати гелем, а от мазнуть дезодорантом під руками забуває , тому пахне козлом і жувачкою. А ще жере, як три комбайнера, слухає музику, від якої, ти переконана,здох ваш попугай і називає тебе «бро». Ти - та, що знайшла в його кишені папіроси, дала за це рясних пиздяк, а потім сама ж одненьку на балкончику і викурила, щоб успокоїть нєрви, питаєш подругу:- Легше буде? Нє? Коли?- Скоро, скоро. Точно тобі кажу. - щиро обіцяє та.Інститут. Дитя веде активне сексуальне життя, в перервах між цим, дуже посередньо, здаючи/перездаючи сесію. Ти - та, що найбільше переживає за дві речі: щоб воно не забувало презерватива напруть і щоб воно, паразіт, всі лоточки з гуртожитку попривозило, запитуєш подругу:- Ой, ну коли вже легше? Сил нема…- Скоро буде легше. - вкотре обіцяє та. Весілля. Дитя надумало женитись. Краще б у нього знов зуби різались. Невістка мало того, що з татуіровкой, то ще й медитаціями займається. Ти попросила, щоб вона почистила картоплі в суп, а вона почистила тобі чакри, розважила віртуозним биттям в бубна і порадила вам з чоловіком спробувать тантричних секс. Ти - та, що забула поставити суп в холодильник, бо пів ночі гуглила, шо воно таке той «тантричний секс», питаєш у подруги:- Коли вже легше то буде, га?- Скоро буде. Вже 100 раз тобі казала. - відрізала вона.Внуки. Ти бабуся. Знову коліки, зуби, перші кроки… Садочок, школа, інститут… Ти закатуєш помідорки, гурочки, компоти і очі щоразу, коли невістка не слухає твоїх порад. Садиш 20 сот картоплі. Пів року жалієшся, що її ніхто не хоче сапать, пів року - що її ніхто не хоче їсти. Страшно болять ноги. Варикоз. Втомлено питаєш подругу:- Коли буде легше?- На! - говорить та, простягаючи тобі тюбик «Троксевазіну».Береш. Мажеш ноги.- Ну шо? Легше? - цікавиться вона.- Так, легше - фаталічно стверджуєш ти.- От бачиш? А я ж казала…
Головне, щоб в цьому постійному очікуванні полегшення ми не забували просто жити. Правда?
Пи. Си. З власного досвіду скажу, що легше не стає. Стає по-іншому. По-іншому тяжко, по-іншому прекрасно. І в цій мінливій картині материнства є одна константа - любов.
© Катя Бльостка #катябльостка
* найдено на просторах ФБ
Ioaana 6 июня 2021, 16:32 36
Якось гидко написано. Хоча Я люблю гумор і все таке але написано реально фу
MilaFon 6 июня 2021, 16:54 10
Согласна, я даже не дочитала.
ValentiNWa 6 июня 2021, 17:29
Leonella7 6 июня 2021, 21:50 11
Сразу представляешь "оповідача" примерно так ))
Helena 6 июня 2021, 16:36 2
Ну такое...
vikingviking 6 июня 2021, 16:42 13
А если ни коли, ни зубов ни сисек растянутый - то типа не прочувствовал материнства?? Такая бредятина и не смешная
vikingviking 6 июня 2021, 22:00
Leonella7 6 июня 2021, 22:00 4
vikingviking 6 июня 2021, 22:02
Ksenya 6 июня 2021, 16:47 9
Не знаю. Как-то противно от этой мамаши
Polina_Andreeva 6 июня 2021, 16:52 21
А мне нравится. Про пердеть-у малой были проблемы, она так пукала громко во сне, что сама себя будила и от этого начинала плакать. Муж на работу уходил , пока мы с ней спали. Главный вопрос был, а покакала ли малая. Господи, как вспомню, так и вздрогну.
Iren_Irena 6 июня 2021, 17:12 3
Писанина "рУком нОгом локотОм" на любителя, есть своя восторженная аудитория, почему бы и нет, "кому чем нравится, тот тем и давится"
Sevka 6 июня 2021, 17:29 16
Мне нравится такое для разнообразия иногда почитать. Просто чувство юмора у всех разное. Кому-то ведь ебтвмт органично заучит, а кому-то «дескать да отнюдь»
Sevka 6 июня 2021, 17:33
Отнють )))
Olya_la 6 июня 2021, 17:37 9
Sevka 6 июня 2021, 17:53
Alina79 6 июня 2021, 17:35 8
:smile: прикольно. Много чего своего вспомнила, много чего еще впереди :crazy_face:
Yana_239 6 июня 2021, 17:41 33
Ой, а чого всі коментатори такі ніжні? ))
Julia_2014 6 июня 2021, 20:52 5
Тому що така фігня написана
Chuchasonya 7 июня 2021, 11:21 4
потому что все комментаторы получили образование и воспитание, а этот текст- отвратительный, режет слух и сознание здравомыслящего человека. Если для вас такие слова по отношению к маленькому ребёнку норма-тогда читайте и наслаждайтесь!
Torri 6 июня 2021, 18:29 4
У моей подруги погодки и у меня. Мои дети меньше подружкиных на 4 года. Когда будет легче это мой вопрос!))) Всегда смеемся. Сейчас у меня этап сдать старшего в школу)))
Alinkamalinka 6 июня 2021, 18:38 1
:)) у меня этап контурных карт и прыщей с подмыхами.
Olya_la 6 июня 2021, 18:46 20
Главное на этапе «дитятко надумало жениться» перерезать пуповину и пусть невестка хоть с татуировкой, хоть с рогами танцует с бубном вместо ужина где-то там, отдельно он мамы-папы. И все будет гуд.
Kalyaka 6 июня 2021, 19:37 4
Противно, до конца не дочитала...
Profesora 7 июня 2021, 16:44
Profesora 7 июня 2021, 16:46 1
Chuchasonya 7 июня 2021, 16:57
Tanyushka 6 июня 2021, 19:59 1
И не знала, что так бывает. У меня период материнства проходит приятно
Chuchasonya 7 июня 2021, 11:25 2
Irina_Irina 7 июня 2021, 11:37 1
Kaseta 7 июня 2021, 14:42 2
Oceanlover 6 июня 2021, 21:27 3
Шо попало. После первых предложений и читать не захотелось
Gutsula 6 июня 2021, 21:46 16
Странно. Я посмеялась. Мне зашло. Есть правда. У каждого периода свои трудности.
maksim 6 июня 2021, 22:06 17
Хоть и грубо, но правда ))
DvornikS 6 июня 2021, 22:50 3
Может,на пеовых и умилялась пуками и покаками,а сейчас уже суровая правда жизни)))
Leonella7 6 июня 2021, 22:55
DvornikS 6 июня 2021, 23:05 6
У нее есть реально ржачные посты,просто до слез.
Divashka 6 июня 2021, 23:40 18
Ну Катя прикольно пише .
Ясна річ - угодити всім важко .
Мені подобається її дописи де тонко і прямо натякається що потрібно себе любити ,берегти , і всіх ,хто отруює життя ,слати #кібенімать .
Можливо,цей останній допис не такий смішний і соковитий ,як інші , але таких людей ,як Катерина ,треба на просторах соц мереж .
Не одними губами/сраками та дописами про чакри та саморозвиток .
Yarka 7 июня 2021, 12:32 1
Яро плюсую ++++
Chuchasonya 7 июня 2021, 14:54
Какие писатели- такие и читатели....
Valentyna 7 июня 2021, 07:43 2
Ой, блин, я помню, в месяца два малой спросила у подруги, когда будет легче? И она сказала: никогда, и понеслось,как в этой истории. Но легко стала довольно скоро, примерно когда я сообразила, что пусть лучше спит со мной, и кормить буду по первому писку, и пусть пока поживет на руках)
Funtick 7 июня 2021, 12:45 1
Так и есть, легче становится тогда, когда перестаешь ждать чего-то впереди, и начинаешь жить сегодняшним днем и получать от него удовольствие:)
Со старшим мне стало легче в 3.5 месяца, когда я перестала от него ожидать, что он ляжет сам и поспит 2 часа:) Когда я перестала пытаться его отложить от себя и пойти заниматься другими делами, а стала спать с ним, то стало легче всем. Оба выспались, оба довольные, он потом хорошо играет, а я успеваю что-то сделать. Так что легче только в голове.
С младшей уже я не помню, чтоб было тяжело, а потом стало легче:) Как-то и не было тяжело, хотя их было уже двое, дел больше, спала она так же, но я от нее уже ничего не ожидала, потому и не было тяжело :) Все в голове:)
Dastish 7 июня 2021, 16:43
Valentyna 7 июня 2021, 19:52
Marishe4ka 7 июня 2021, 09:16 3
Шо то в этом есть, кое что бывало) но я вот не пойму нафиг ту картоху садить, если её ни садить, ни копать, ни жрать никто не хочет))
Profesora 7 июня 2021, 12:03 3
А шо люди скажуть)))