Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини, постійно тихенько плакала.
«Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст.
— Як мама встане — будемо співати «Коровай». Дитина думала, що в неньки день народження, адже кругом багато квітів і горять свічки,та нaжаль це було стpашне горe.
*************************
Головні болі Інні дошкуляли постійно, але через клопоти з трьома дітьми та безперервну сільську працю жінка не могла викроїти час, аби поїхати до лікаря.
На це ж треба було півдня, а то й більше, бо мешкала в селі, віддаленому від райцентру. Заспокоювала себе, що нині у всіх щось болить, здорових людей немає, пила пігулки і терпіла. Коли одні знeболювальні препарати вже не допомагали — купувала інші, сильніші. Думала: засадить городи — і поїде на обстеження. Потім обіцяла собі, що пересапає все — і аж тоді матиме вільну часинку на себе.
Але після сапання з’являлася ще якась сезонна робота. Треба було згрібати сіно, молотити збіжжя, копати картоплю, жати кукурудзу рвати буряки… Треба було взяти в чоловіка гроші: на дорогу, на обстеження. Інна не любила цієї принизливої процедури. Навіть таблетки їй часто купувала мама.
— Їдь у поле без мене, — попросила якось Славка. — Я трошечки полежу — і прийду. Дуже голова болить, таблетку випила
— Вічно в тебе голова болить, — буркнув. — У всіх баби здорові, як кобили, а мене Бог якоюсь здохлячкою скарав. Он Надька сімдесятку розміняла, а робить — аж куфайка завертається. Ти ж від шлюбу слаба. І не видужуєш, і не вмираєш
Славко гримнув дверима, а Інна зайшлася плачем. За що ж він її так ненавидить? Чи ж винна вона, що хворіє? Усе ж по господарству робить, усе встигає. Ніхто не питає її, якими зусиллями. Тільки мама й діти часом пошкодують. Але й вони не знають, як страшно болить її голова! І товче у скронях, і в потилиці пече, і, здається, мозок закипає. Особливо на зміну погоди. Або як перевтомиться чи знервується
А приводів для нервування було достатньо. І підкидав їх здебільшого чоловік. Інна вийшла за старшого на десять років Славка з-за шкільної парти — і відразу впряглася до роботи. Він був добрим господарем, усе тягнув додому. Дружину сприймав як наймичку і матір своїх дітей — не більше. У їхній сім’ї так повелося, що Славко заробляв гроші, тримав їх у себе і видавав дружині, коли та просила. Мусила сказати, на що і скільки треба, а ще краще — написати список. Він уважно його вивчав, викреслював кілька пунктів, відраховував гроші й обов’язково нагадував, щоби принесла решту.
— Мені колготки нові треба, вже не маю в чому до церкви піти, — сказала якось Інна, помітивши, що чоловік викреслив зі списку покупок речі, призначені для дружини.
— Тепер такі часи пішли, що жінки до церкви в штанах ходять, — буркнув, як завжди. — Або купи собі одні грубі колготки, щоб не рвалися. Бо капронів на тебе на настарчиш…
— Але ж літо надворі… — спробувала заперечити Інна.
— То йди з голими литками! Тільки спідницю довшу візьми.
Мама все заспокоювала Інну, що Славко не скупий, а економний. Добре, що гроші додому приносить, а не пропиває, як інші чоловіки.
— Мамо, він мені на таблетки шкодує, — розплакалася Інна. — Йому було б простіше, якби я вмepла
— Що ти таке кажеш, доню! — злякалася мати. — В тебе діти малі, ти ще мусиш їх у люди вивести. Їдь до лікаря, прошу тебе, я дам тобі гроші. Дам, скільки треба. І на процедури, і на ліки Їдь, доню. Не заради себе — заради дітей. Ти ще така молода, тобі треба жити і радіти життю, а ти ж так мучишся
Того дня Інна склала список і, як зазвичай, показала його чоловікові.
— Їду в райцентр, — пояснила. — Піду до лікаря, а заодно куплю крупів, порошку прального, бо вже на викінченні. Колі треба кеди на фізкультуру — старі вже тиснуть. Мені потрібні прокладки і… колготки. Старі вже на пальцях зовсім протерлися, штопані-перештопані…
— А як колись жінки жили без прокладок?! — гримнув чоловік. — І з тими колготками ти мене вже замучила. Як протерлися на пальцях, то вдягни поверх шкарпетки. І лікарям не здумай хабарі роздавати! Не для того ми на Майдані мерзли…
— Хто мерз?! — не витерпіла Інна. — Ти?! Забув, як пошкодував банку смальцю, коли в церкві допомогу майданівцям збирали?
…Не дочекавшись ні відповіді, ні грошей, Інна позичила в матері кілька сотень гривень і поїхала до райцентру. Від лікаря вийшла в розпачі. Він радив якнайшвидше записатися на мaгнітно-рeзонансну томoграфію. Сказав, що її роблять лише в обласному центрі, й коштує це дослідження понад тисячу гривень
Інна вийшла з кабінету лікаря мовби в порожнечу. «Це кінець», — подумала. Чоловік ніколи не дасть їй грошей на це обстеження. А потім іще й на лікування треба буде… Як попросити? Що сказати? Він же не вірить її бoлю!
Приїхавши додому, Інна відразу лягла.
— Тебе знову голівка болить? — притулилася до мами Софійка, поклавши свою теплу долоньку до її чола. — Полежи, я з бабусею тихенько посиджу…
Прийшли зі школи Коля з Павликом. Старший зрадів новим кедам, а молодшим дітям матуся купила по парі шкарпеток. Аби не ображалися, що без обновок…
— А ти колготки собі купила? — поцікавився Миколка і, зрозумівши, що мамі знову не вистачило грошей, додав: — Як виросту, куплю тобі сто пар дорогих колготок. І все, що ти захочеш
Того дня Інна так і не підвелася з ліжка. Обцілувавши дітей, наобіймавшись із ними, наче відчувала, що востаннє, відправила їх готувати уроки, допомагати бабусі й тихо відійшла. Їй було всього 29 років. Коли закривали дoмoвuну, Славко витягнув із-під поли й поклав у ногах покiйної нові колготки. Потім жінки казали, що вибрав в магазині найдорожчі. Таких Інна за життя не мала.
Alina79 18 ноября 2020, 21:08 32
:sob::sob:
Establishment 18 ноября 2020, 21:10 59
Сколько таких "экономных ". Пусть бы подавились этими "колготками ". Жен при жизни изводят а потом рыдают над гробом. ####
Aleanka 19 ноября 2020, 08:47
Еще как жалеют
natashap 19 ноября 2020, 12:35
+++++
Irina_Irina 19 ноября 2020, 14:16 2
+++++ просто этот Славик приведет другую домработницу и все...
Kowwka 18 ноября 2020, 21:45 11
Плачу. ....:sob::sob::sob::sob:
Yuliya_Y 18 ноября 2020, 21:51 6
Славко- козел! У мене все
Fenix_2000 18 ноября 2020, 21:54 32
Милые женщины, девушки. Все, кого тронула эта история и кто узнал в главной героине себя. Любите и берегите себя, не откладывайте на потом то, что надо сделать уже вчера. Жизнь слишком хрупкая и быстротечна я, боритесь за каждое ее мгновение. И не позволяйте себе быть жертвой, эту жертву никто не оценит. Всем крепкого здоровья!
Alinkamalinka 18 ноября 2020, 22:57 3
Узнала в главной героине маму свою и бабулю:((
Margood 18 ноября 2020, 21:58 3
К сожалению таких очень много. Вы даже не представляете себе как много таких Славко.
Margood 19 ноября 2020, 05:38
Спасибо. Внешне для всех у нас все было отлично. Просто многие не видят проблем, женщины тоже.
Lalla 19 ноября 2020, 08:32
*Развелись
Zhanna85 19 ноября 2020, 15:02 4
А ще більш шкода, що в нас багато таких Інн(. До сліз.
Liusia 18 ноября 2020, 22:04 7
Плачу(
oksanagarbar 18 ноября 2020, 22:12 7
Це страшно...
Lalla 18 ноября 2020, 22:15 5
Читая растрогалась...
zorya 18 ноября 2020, 22:51 2
Тоже увидела на фб час назад и успела пореветь(
Dominika77 18 ноября 2020, 23:04 4
До слёз... Печальная правда... :cry:
Claire 18 ноября 2020, 23:07
Який висновок?
Okksy 19 ноября 2020, 06:57 6
Потрібно мати свої гроші, щоб не просити у чоловіка. Це як мінімум
Panda 19 ноября 2020, 08:38 11
Вывод: себя надо уважать и ценить.
А все остальное приложится.
Vladalitvin 19 ноября 2020, 16:35 1
Ага, вона у нього як раб пахала, і що ще й на роботу, і вона напевно і в декреті ще ж була.
lyalya 18 ноября 2020, 23:08 2
Печально но правда...
panya 18 ноября 2020, 23:37 1
Ну почему многие женщины все терпят!!! Душа плачет.
Olga_Gri 18 ноября 2020, 23:56 3
Терпила какая-то...
Marusya 18 ноября 2020, 23:59 2
Спасибо:cry:
dyspet4er 19 ноября 2020, 07:21 7
Да откуда такие бабы берутся, и зачем мужу деньги отдавать, еще и рожают четверых
Irina_Irina 19 ноября 2020, 21:55
Это ответ Оля ля
Olgitha 20 ноября 2020, 06:40 2
Я не была дурой малолетней. Просто так сложилось. Сначала были розовые очки.
Lilka 20 ноября 2020, 08:22
Бесполезно, у нее своя волна)
Panda 19 ноября 2020, 08:37 5
Рассказ печальный(
Утрированно, конечно, но ох какое большое зерно правды в этом всем...
Очень многие не задумываются о том, что мы все у себя в единственном экземпляре, и у семьи тоже, и что себя нужно беречь.
Это менталитет, к сожалению, вечная экономия на себе( Я тоже иногда таким страдаю, но борюсь.
Касательно мужчин, как позволяем - так к нам и относятся...
И про Софийку еще очень трогательно, на этих моментах хотелось плакать... Но еще грустнее от того, что дети, эти чистые души - впитают это все и вырастут такими же(((
Julia2004 19 ноября 2020, 14:44
К сожалению не утрировано
Vladalitvin 19 ноября 2020, 16:37
Как раз мужики так и относятся, как к рабсиле. Ты ж дома, лежишь, спишь и т.д.
Olgitha 19 ноября 2020, 08:43 2
У меня первый муж таким был. Отголоски до сих пор. Носки везде. Панический страх времён декрета.
Olgitha 19 ноября 2020, 11:39 1
Нычки
Комментарий удалён
Halamanna 19 ноября 2020, 21:10 1
Я тоже боюсь до ужаса.
Когда речь заходит о теоретической возможности второй беременности, я в мыслях уже иду на аборт.
Муж вроде есть и был, но как тяжело было без собственных денег.... Я как только начала работать сразу с перепугу несколько пар сапог, ботинок накупила.
Arika 19 ноября 2020, 09:31 1
Плачу... Берегите себя девочки