Нарешті вирішила зробити великий огляд одної з моїх улюблених книг. Я її придбала дивним чином - розформовували бібліотеку на роботі мого батька, я допомагала бібліотекарці, вона запропонувала вибрати кілька книжок собі. Я тоді щось скромничала, про що зараз дуже жалкую, але "Драматичні твори" Лесі Українки собі відхопила.
Не всі полюбляють читати п'єси, а я люблю дуже, адже є акторска освіта, отже, я "бачу" картинку одразу. А в Лесі вона пречудова! Динамічна, цікава, справжня...
А ще... я просто насолоджуюся її українською. Повною, соковитою, з такими метафорами, звукописом, ритмом та римами... Якщо порівнювати з російською, то приходить на розум хіба що Чехов, але він не поет, а Леся - поет!
Часом чула зауваження від агресивних російськомовних: "Разве можно читать Пушкина (Шекспира, Плавта, Овидия....) на украинском? Это нонсенс!"
А у Лесі чистою українською розмовляють середньовічні лицарі, римські раби і патриції, троянські царівни, міфологічні істоти і навіть Месія... І це так природно і гармонійно, що ви і уявити не можете... Якось мені попалися знайомі п'єси в російському перекладі - не те, і близько не те! Пропадає настрій, колорит, "аромат", особливо в діалогах. Хотіла навести приклад, але не змогла знайти російський переклад в інтернеті... Пам'ятаю, слова Килини про корову: "молочна, и господи яка!" перевели щось на зразок "неплохо доится")))
Ну, давайте почнемо з першої п'єси.
"Одержима".
Дівчина Міріам, яка закохалася в Месію як в людину. Звичайно, без надії, в першій же дії Він її відштовхує "Яке тобі до мене діло, жінко?". Палко ненавидить його ворогів, а згодом і друзів, які сплять, коли в саду Гефсиманськім Він просить пронести мимо чашу сю... Міріам гине "Не за небесне царство, ні, з любові!"
Я спеціально не беру аспект християнської релігії, до неї в Лесі особливе ставлення, до цього ще повернуся...
Улюблена цитата (яка вразила).
Старий. За тебе теж пролита кров, та дарма,
бо ти не прийняла святого дару.
Міріам. І не прийму! Бо я не Астарот,
щоб мала кров приймати в подарунок...
"Осіння казка"
Зупинюся коротко, бо з усіх творів у збірці сподобалася найменше, такий собі революційний підтекст. Король покохав пастушку і зробив принцесою, але вона не відповідає взаємністю, і він заточив її на кришталевій горі. Лицаря, який теж її кохав, закинув в темницю, звідки його витягла служниця і... заховала у свинарню, щоб і собі трохи поженихатись)))... якщо коротко, лицар виявився справжньою свинею))) А принцеса пішла із простим людом-робочими відстоювати свою кришталеву верхівку.
Але ж мова, мова!...
Улюблені цитати:
1. Колишня босоніжка - то дарма,
Зате тепера - найясніша панна
і дама серця нашого владаря...
2. Либонь, не справа сватався, а зліва!
"В катакомбах"
Перші християни, що ховалися по катакомбах, радо приймали до себе неофітів. Але ж молодий раб, який з таким захопленням прийшов у церкву, раптом почув, що "і там раби!"... Господні, звичайно, але ж від того не легше! Він завдає епископу невдобні питання "Навіщо ще самохіть у ярма запрягатись?.. Бо сказано ж - ні пана, ні раба..." Спочатку йому пропонують "братерську поміч" - доглянути і погодувати його немовля, доки жінка прислужує на оргії, поділитися ношеним одягом, прйти на безкоштовний обід "для убогих", і навіть безкоштовне мило, адже "певне, пан вам жалує його"... Але рабу не треба жебрацього подаяння, він прйшов за волею, а її тут нема, тільки "терпливість і покора" та небесний пан, що панує над панами і дає ім панувати над рабами... Вгадайте, що сказало йому християнське зібрання на таке?.. Звісно, прокляли і відсахнулися...
Як вам ставлення Лесі до релігії? Воно проглядає в багатьох творах. Воля і любов для неї вища за сліпу віру і поклоніння. Я взагалі дізналася, що вона заповідала після смерті її не відспівувати...
Улюблена цитата:
"Мені однаково, чи бог один на небі,
Чи три, чи триста, хоч і міріади -
Нікому з них не буду я рабом".
"Касандра" - моя улюблениця!
Троянська царівна, яка бачить майбутню загибель Трої, але ніхнто їй не вірить, хоча її пророцтва виявляються правдою одне за одним... І поруч з цим, її особиста трагедія, загибель коханого і натяк на її власну наприкінці троянської війни... Античний колорит, який я так люблю... Метафори, порівняння, мова, мова!!!
Ось уявіть собі сентенцію про "правду і неправду":
"Одного разу раб мені збрехав,
Що мій фіал украдено, бо просто
Не хтілося йому шукать фіала.
А поки лінувався раб, і справді
Фіал було украдено - де ж правда
Тут, де брехня? Тоненька смужка
Брехню від правди ділить у минулім,
Але в прийдешньому нема вже й смужки..."
А першу дію (сутичку між Геленою і Касандрою) я колись поставила на сцені з учнями театрального класу. Як це було гарно! Дівчина-Касандра, вся в чорному, з величезними глибокими очима, що пронизували глядача... І Гелена, в білому та золотому, гарна, сяюча, блискуча... але така підступна, така нещира така небезпечна! Перечитайте цю сцену самі, не буду псувати вам задоволення.
Улюблена цитата:
Гелена. Це ж тільки ти змагаєшся з богами,
За те вони тебе й карають...
Касандра. Що ж,
Їх сила - в карі, а моя - в змаганні...
Як бачите, тут є та ж сама Лесина тема - про непокорність, волю, там і далі Касандра провадить про те, що боги - самі лише раби Долі-Мойри, а вона "рабинею рабів не хоче бути"...
В п'єсі є і пісні українською, стилізовані під античність:
"Ой, саде-винограде,
Як буде йти до річки Левкотея....".... Ет, се нудна!
"На полях Асфоделонських,
По долинах Елісейських
Ходять тіні незабутні,
Тіні згублених героїв..." Гей, антистрофу!..
"Лісова пісня"
Ну, тут ви все знаєте... Шедевр світового рівня на національному матералі...
Я ось недавно перечитувала і знайшла місце, яке у школі якось проминула.
А ви знаєте, що у Лукаша була сестра, яка померла вже дорослою дівчиною?... Проте, він її не памятає, отже, він пізня викохана дитина, що трохи відкриває очі на поведінку його матері, для якої рана втрати і досі не зажила...
Хто здогадається, звідки я це взяла? Напишіть у коментарях.
Дякую, хто дочитав мій лонгрид.
Може, далі буде... "У пущі", "Адвокат Мартіан" і ще один мій улюблений твір - "Камінний гість", де головний герой - не дон Жуан, а саме дона Анна...
Dahlia1988 24 июня 2020, 20:41
Дякую за розповідь. Приємно було прочитати цитати з творів. Чекатиму на другу частину Вашої розповіді.
Lynxx 25 июня 2020, 00:39
Зберуся з думками і знайду час
sinicyna 24 июня 2020, 20:43
Дякую за такий душевний огляд, відчувається Ваша близькість з самою авторкою
Lynxx 25 июня 2020, 00:39
ну, не знаю, вона була своєрідною людиною, але творчість її я дуже люблю
le313 24 июня 2020, 21:11 2
Дякую! Також чекаю продовження. Аж захотілося взяти і перечитати. Бо моя Леся Українка – шкільна, затуркана, незрозуміла. Мабуть, час подивитися на неї по-новому.
Lynxx 25 июня 2020, 00:40
саме час)
Jyljcja 25 июня 2020, 13:34
То ви мабуль шкільних проектів не допомагали дітям робити) ми з дочкою в 3 і 4 класах по Лесі проекти писала, зовсім по іншому на неї подивилась
le313 25 июня 2020, 13:43
Так, в мене діти ще малі :grin:
Rena19 24 июня 2020, 23:23 1
ох, як захотілося перечитати ці твори! в школі зовсім не так розуміла як в дорослому віці.
А мені дуже подобається Михайла Стельмаха "Щедрий вечір" і "Гуси-лебеді летять".
Lynxx 25 июня 2020, 00:40
це дійсно так
Kosmonatka 25 июня 2020, 09:29 1
Мова - як пісня! Теж дуже люблю п'єси, з дитинства. З тих пір, як вперше відкрила Старицького та Кропивницького. Хоча ні, ще із Лесі, і не лише - була в дитинстві збірка віршованих дитячих українських п'єс. Ох, скільки разів перечитана - не злічити!
Так шкода, що мультфільм "Лісова пісня" досі не вийшов... Вже років з 5 чекаємо.
Lynxx 25 июня 2020, 12:23
Я балет бачила, гарний) у Києві
Marys 25 июня 2020, 10:53 3
Я маю дещо там з дочки-небіжки,
піди вберися — там на жердці висить.
А се, як хоч, у скриню поклади. - воно?
Lynxx 25 июня 2020, 12:23
Воно)
Profesora 25 июня 2020, 11:23
З Ларисою Косач в мене непрості відносини, це тема, яка бентежить мене вже років 20, якщо не більше, і також перший раз докладно познайомилась з нею в інституті, спочатку взяла книгу ЖЗЛ у своєї улюбленої бібліотекарки Будинку Офіцерів))) батько військовий, і в мене був безліміт на книги, я там доречі вперше побачила в прочитала найголовніші книги свого життя, а потім ми с Тетяною Михайлівною, Бібліотекарем, сиділи пили чай і все обговорювали, золоті часи, які заклали фундамент моєї особистості. В мене взагалі особливий сантимент до бібліотек. Потім писала курсову по її творчості, досліджуючи її стосунки з Франко, Ольгою Кобилянською, сиділа по цій темі багато в читальній залі, бо багато документів не можна було виносити, потім вийшла книга Соломії Павличко, і там була стаття про Лесю, а потім читала її листи з Ольгою Кобилянською, і ми з подругою почали називати один одного " хтосічок" і " хтось біленький" і " хтось чорненький"))), це був такий пронизаний Лесею період життя, дуже вільний і дуже насичений на літературу. Багато читала її творів, багато слухала лекцій моєї улюбленої викладачки, яка її обожнювала, багато критики про Лесю читала, монографій, вона була абсолютно неординарна жінка, настільки неординарна, що совєти, для того щоб знищити її волелюбність і пророцтво, затисло в граніт хвороби і селянства. Її, доньку однієї з розумніших жінок свого часу, Олену Пчілку, вона була племіннецею Драгоманова Михайла, який жив у Європі і мав колосальний вплив на тогочасні події, бо Пчілка в дівоцтві Драгоманова, Леся була дворянкою, знала 11 мов, подорожувала світом, це була Людина виняткового таланту і хисту, вона до хвороби хотіла стати піаністкою, і їй музику викладав Лисенко, легенда України, а ми зі школи знаємо її як селянку і хворобливу тітку, хоча вона всім своїм життям заперечувала хворобу. Стосовно релігії, там взагалі довга історія, якщо вже не занурюватись в її твори, то два кохання її життя Сергій Мержинський ( по смерті якого за нічь і була написана драма Одержима) і Григорій Квітка, етнограф, вона з цими чоловіками не була одружена і не була вінчана))) для її патріархальної сім'ї, а Олена Пчілка була дуже владною традиційною жінкою, це був виклик із викликів. Це також свідчить про її неординарність і сміливість, яка там затуркана селянка:grin:як нам впихували в школі. Леся ще потребує роботи моєї особистої, бо вийшли нові книги, які треба опрацювати, нове вже прочитання, які розбивають глупі та невелюючі міфи про цю неординарну Жінку.
Комментарий удалён
Комментарий удалён
Lynxx 26 июня 2020, 08:20
Дякую!
Kreminski 25 июня 2020, 16:58 2
Неймовірно радію з Вашого огляду:heart_eyes: у мене в планах ретельно попрацювати з літературою Лесі і про Лесю) Прочитала 1 том листів, читаю Забужко про неї, далі знову листи читатиму:grinning: обов'язково влаштуємо спільне читання))) її драми — це щось неймовірне))) мені при згадці про Українку інстинктивно хочеться випрямити спину:grin:
Lynxx 26 июня 2020, 01:37 2
О, ви мене зрозуміли!
Lynxx 26 июня 2020, 01:40 1
Є дуже цікаве дослідження, якраз про сучасні постановки Лесиних творів
https://www.researchgate.net/publication/326721644_Tvori_Lesi_Ukrainki_u_svitli_rampi_sucasnogo_teatru
Звичайно, "Лісова пісня" поза конкуренцією, але не Мавкою єдиною)
Kreminski 26 июня 2020, 08:56
Дякую за посилання):hibiscus:
Jyljcja 26 июня 2020, 22:48 1
Дуже-дуже дякую за пост! Багато книг записала у вішлист
Apiba 7 апреля 2021, 14:49 1
Дякую Вам. Не можу напитися такими словами. Хочу ще!!!