Recycling

Я вже писала про сортування сміття, напишу ще раз у руслі підведення підсумків.

Скоро буде рік як я сортую сміття. Раніше я з таким не зіштовхувалася, тому все було по новому, дивно і не типово :)

Я уже звикла мити платик. Не обполіскувати, а саме мити, як вимагають тутешні інструкції і мої особисті стандарти. Зізнаюся, "до блиску" не вимиваю, хоча інколи ставлю в посудомийку, як є місце) Поясню чому я мию, окрім того, що так вказано у інструкціях. Я не люблю будь-якої мішанини. Мене верне від запахів сміття більше ніж звичайну людину (наприклад, мого чоловіка). Тому я мию, бо не вимите молоко за два тижні здатне дати такі аромати, що у прямому сенсі "закачаєшся".  Намагаюся осушити пластик після миття, щоб навіть розведені залишки молокопродуктів не потрапили на картон (який у одній корзині з пластиком), бо знову ж таки запах! Тому мию, сушу і лиш тоді у корзину.

Звикла сортувати і навіть знаю, чому трикутний значок на упаковці зовсім не означає, що цю упаковку можна переробляти. Чому пластикові кришки не можна віддавати на сортування і ще багато-багато чому "цей пластик не можна кидати у корзину для пластику він ж має відповідну позначку! він ж пластик!". Відповідь проста. Потім все те, що у корзині на переробку, сортує машина і "ТАКЕ" вона сортувати не вміє. Це приводить навіть до поломок сортувальних машин. Найчастіше машини ламають тонкі поліетиленові торбинки.

Загалом сортування, у глобальному плані, мені не подобається (хоч я уже звикла і не ставлюся так гостро, як раніше). Не люблю "порпатися у смітті", мити сміття і т.п. Але я б із задоволенням сортувала папір, картон, листи, рекламні брошури, тощо. Ці речі не викликають у мене неприйняття, мені подобається їх перебирати, розкладати (щоб були flat) і навіть розрізати. От чому була б я рада - так це окремій корзині під картон! Щоб він не базрався всім іншим з корзини переробки.

Що ще я оцінила, так це вивіз т.з.yard debis. Там, де я жила раніше це називалося Leaf & Limb Collection, проводилося лише двічі на рік. Ранньою весною і пізньою осінню раз на тиждень приїзджала машина і забирала листя, гіляки, ліани, викорчувані рослини просто з узбіччя. Якщо пропустити вивіз, то у кращому випадку чекати наступного тижня, а у гіршому півроку. От і стояли ці кучугури храбустя, присипані снігом, на узбіччях доріг, як нагадування про те, що все потрібно робити вчасно! А літом там єноти собі порпалися. Тепер окрема корзина, яку вивозять раз на два тижні. І найголовніше, заповнена вона у мене щоразу по вінця! Також, я рада що живу поза межами міста і мені не потрібно скидати до ярд дебрі залишки їжі. Бо цього я б точно не витримала, отого місива і ароматів. Якщо вже і сортувати, то все окремо! Я дуже оцінила, що на нас ця програма сортування харчових відходів разом з гіллям та листям не поширюється. Два тижні мій ніс б не витерпів!

Начебто все. Пляшок більше не здавали, раз здавали фарбу. В принципі, ящиком для сортування скла не користуємося, хоча пару бутликів (з під варення і солінь) у мене зібралося. Але поки тримаю їх, раптом пригодяться. Думаю до осені назбирається пляшок на здачу. Виходить, здачу пляшок раз на рік у тих зачуханих комірках пережити можливо. Мене це уже не дратує і не хвилює.

От і все. Життя налагоджується!