Люди, це вже стає смішно, чи то пак, навпаки, перестає бути смішним. Отримала водійські права у 18. Машини тоді не було, практики відповідно теж. Років у 25 спробувала сісти за кермо, не пішло. Потім в 29, знову щось не те. Машина механіка. Маю якийсь панічний страх. Страх за своє життя, за життя людей на дорозі, життя дітей, яких маю возити, страх, що не зможу виїхати десь чи зупинитися вчасно... От зараз чоловік закордоном, машина стоїть, а я пішки годину теліпаю дітей в сад, а на заняття на таксі. Як перебороти цей страх? Вже подумую ще раз проситися до інструктора на практичні навчання, але чи допоможе..
Апд: Вже записалась і сьогодні вперше їду з інструктором) всім дякую за підтримку!
teddi 3 мая 2019, 10:26
Я дуже боюся їздити, ситуація з вашою схожа, у 18 -права, практики мінімум, прагнення та задоволення від водіння ніякого, + величезний страх після аварії. Але знаю як його перемогти. Треба їздити потроху, в безлюдному місці з людиною котрій ви довіряєте і яка не відіб’є вам бажання, яка вас спокійно і впевнено навчить.
teddi 3 мая 2019, 10:31
Я 10 років на стояла на лижах, колись давно сильно впала. А цього року поїхали кататися. З істерикою я піднялася і вже на горі ридала змінила лижі і готова була спуститися пішки, бо боялась швидкості, боялась когось травмувати, самій десь злетіти. На горці зі мною був чоловік, але йому привести мене до тями так і не вдалося, а от інструктор, що просто проїздив позв став для мене чарівником. І вже через два тренування, я вже кайфу вала від катання
yatavav 4 мая 2019, 18:20
Така сама проблема. Машина скоро розсиплеться у гаражі, а я всеодно не можу наважитись.