Я з села. Я там народився і ріс... Ну як... народився я в райцентрі, в роддомі - ми ж не кріпаки, йопт... Та й і ріс я в різних місцях. Не можна сказати шо в селі я ріс, а от поїхав до бабці в місто і там переставав рости. Але щоб вас не заплутувати: Я народився і виріс в селі.І там я не здогадувався про існування багатьох речей: незасвоюваність лактози; алергія на шерсть; мити руки перед іжею... Я бачив як мужики-тракторісти голими руками колупалтся в маслі, болоті і гімні, а потом тими ж руками жерли хліб з салом. І всі вони вмерли десь в 45 років - від горівки. Я міряв відстань кілометрами, а не зупинками. Мій кіт мене боявся і поважав і не було на світі такого чого б я йому дав, а він не з'ів. І я ніколи не бачив в селі собачого гівна. Я бачив собак і знав шо вони десь сруть але в очі воно не кидалося... Може я був надто заклопотаний шоб не вступати в коров'яче... Також я не бачив бомжів. Я зустрічав людей які сплять на вулиці але я точно знав де вони живуть.І там я здобув безцінний гастрономічний досвід! Я знаю як робиться, виглядає, пахне і який смак має КОВБАСА. Молоко, яке не скисає за день - це найобка. Хліб, який цвіте, а не черствіє - це найобка. Воду п'ють кружкою з відра, а сало зберігається в трохлітрових банках, пересипане сіллю. Знаєте шо таке пиріжки з п'єца? Знаєте шо таке пижджені вдень в сусіда сливки, батькові пиздюлі за них ввечері і срачка від них посеред ночі? Слухали колись як в льосі кисне капуста і бродить квас? І чи доводилося вам хоча б раз в житті їсти тварину яку ви знали змалечку?..Ну оскіки я ріс не просто в селі, а в селі в 90-х... Коли тобі дарують мандарінку - це свято. Коли мандарінку і шоколадку - це новий рік. Коли мандарінку і шоколадку під подушкою - це св. Миколая. Коли мандарінку шоколадку і носки - це Різдво. Коли мандарінку шоколадку і гроші - це день народження. А коли 2 банки згущонки - значить батькам нею видали зарплату. І я щиро радів тим подарункам!..Відколи я живу в місті я робив різну хєрню: завів собі е-мейл, опанував андроїд і мультиварку, отримав вищу освіту і навіть систематично ходив на роботу. Але одної хєрні, властивої жителям українських міст, я так досі й не роблю - не розмовляю російською.
Автор Семен Деркач
Natura 17 февраля 2018, 19:30 9
аминь
marina1791 17 февраля 2018, 22:23
ооо,моє улюблене слово,коли дофіга щось комусь розказую)))))
Lorik1982 17 февраля 2018, 19:33 7
точно-точно))) насмеялась со слив)))
Majchuk 17 февраля 2018, 20:28 3
++,ми напевне з одного села!))
Chumachechaya 18 февраля 2018, 13:06 1
Я з вами
AMOR_FATI 17 февраля 2018, 19:42 3
))) зато честно
Firefly 17 февраля 2018, 19:44
Однозначно
Alushka74 17 февраля 2018, 19:43
супер
filka 17 февраля 2018, 19:44 2
Если что, то бабушкин хлеб прекрасно цвел) ели собака и свиньи потом.
happydream 17 февраля 2018, 19:46
Супер!!! Клас!!!! І таки правду чувак пише)))))
Комментарий удалён
Lenbka 17 февраля 2018, 19:49
:joy:
happydream 17 февраля 2018, 19:52 9
Дуже точно і відкрито написано. Мені шкода, що більшість тих людей, які вийшли з села, цього соромляться, цураються. ГАрАдским быть престижнее-так думає більшість. Я народилась і виросла в селі. Дуже гарному, чистому селі. Я його настільки люблю, що цій любові немає меж! Я люблю і поважаю сільських людей-трударів! З 2009 року я проживаю в місті, але щоразу мене тягне додому-там я відпочиваю душею, думками... Хоча й не мала ніколи свого двору в селі (в нас квартирні будинки). Дякую, автор! Скопіювала собі ;)
Tanjushka 17 февраля 2018, 22:15 1
я нiколи не стидилася того, що я з невеличкого райцентру, з села... а ще помiтила, що в столицi мало хто розмовляе украiнською, хоча точно знаю, що цi люди украiнськомовнi...
marina1791 17 февраля 2018, 22:25 2
я ,як десь затуплю, то кажу завжди,що *я з села і цим горджусь*. Я реально з села і ніколи його не цуралась. Це ж там твоя домівка,твій рідний кожен куточок...
Ksenya 18 февраля 2018, 09:02 1
У нас в сім'ї не розмовляють українською. В університеті я почала вивчати. До того в школі була звільнена. Батько військовий. У нас в місті 90% розмовляють саме українською. В 4 класі я ходила в школу в селі. Була там місцевим вундеркіндом) але на полі працювала погано. Бо гарадская. Пахать треба. В місті і в селі. А ті балачки ні пр що. Я поважаю тих хто працює.
GreenRose 17 февраля 2018, 19:57
теж такі схожі спогади з дитинства, мандарини то Миколая, хліб з песі черствів і десь може уже через тиждень цвів, пиріжки з печі - супер смачні, черги в магазин за продуктами по талонах, може би і був досвід зі сливками - але в місті в сусідів такі здорові паркани - так просто не перелізеш)))
Tane4_ka 18 февраля 2018, 09:24 2
Мы жрали сливы, зелёные абрикосы и яблоки, шелковицу с земли, клубнику с огорода и зелёную в том числе, никто ничего не мыл - и ничего нам небыло)
SeVera 17 февраля 2018, 19:58 2
вспомнила наше село)
гуляли до 4х утра под клубом с самогонкой, а потом в 6 утра шли на работу на поле)
где мои 16 лет?
marina1791 17 февраля 2018, 22:27
а я діваха у 23 роки ходила на тренировку до нового року з меншими за себе, то чуть не спилася з ними,їм по 16-18р,а бухаи,як дядьки добрі,мені вже не влазило,а вони ще йщли по дозу.
megera 17 февраля 2018, 20:00
Моє солодке дитинство в бабусі і дідуся. Дякую.
Valia 17 февраля 2018, 20:22
Ностальгія)
bondar_vv 17 февраля 2018, 20:27 1
Гарно))) і посміхнулась і канікули у бабусі згадала))). Лише ми не сливи, а кукурудзу крали)))Мої діти вже незнатимуть того кайфу.
Tane4_ka 18 февраля 2018, 09:25
а мы малину через забор соседскую ели, хотя у самих такая же росла с нашей стороны забора))))))))))
Oksana_S 17 февраля 2018, 20:31
+
Galcenok 17 февраля 2018, 20:33
Класс)))))! Спасибо за воспоминания из детства!:)
Freekee 17 февраля 2018, 20:48 14
Я наверное тупая, но не поняла основную мысль
А последняя фраза вообще похерила всю этноромантику
а молоко не киснущее за сутки это пастеризация
воооот
Пойду причиню добро кому-нибудь
dyspet4er 18 февраля 2018, 08:41
Я западенцев не боюсь))
Freekee 18 февраля 2018, 08:45 5
Я вообще не боюсь адекватных людей хоть с запада хоть с востока хоть с луны, но если у него в руках бита, а в глазах праведный огонь гнева, пожалуй обойду стороной))
vladalukina 18 февраля 2018, 16:32
Напрасно.
dyspet4er 17 февраля 2018, 21:14 9
Але одної хєрні, властивої жителям українських міст, я так досі й не роблю - не розмовляю російською.
И я этого не поняла, к чему вообще? Ну и сидел бы себе в своем селе на пеци, чего в город переться и презирать там кого-то.
Akelina 18 февраля 2018, 11:58 3
Не херня розмовляти російською, коли це твоя мова з дитинства, херня- це коли говорив українською, як батьки, діди, а потім поїхав до міста і раптом почав "разгаварівать па-русскі". Колись вчителька говорила:" Українська свиня по-російськи риє"
Julka 18 февраля 2018, 12:43
+++++
dyspet4er 18 февраля 2018, 20:35
Учительница дура какая-то
Akelina 17 февраля 2018, 21:14 7
Дуже правдиво, гарно написано. Підтримую автора в його останньому реченні
Lenaa 17 февраля 2018, 21:27 6
Я з села і не соромлюсь цього, а пишаюся. А також рада, що моя дитина кожне літо проводить у селі у бабусі й дідуся, як я з братом колись. І то були найкращі роки мого життя.
Tanjushka 17 февраля 2018, 22:16
100%!
marina1791 17 февраля 2018, 22:28
Лєна,я ЗА ваші слова.
happydream 17 февраля 2018, 22:37
1000000000%
marina1791 17 февраля 2018, 22:29
****Знаєте шо таке пиріжки з п'єца? **** Поясніть про що мова,а то я з села,а такого не чула)))))
Trina 17 февраля 2018, 23:23 1
Пиріжки з печі