Україна Румунія Болгарія

Ще минулого року була запланована двадцятиденна подорож до Криму, але не так сталося, як гадалося і ми вимушені були змінювати маршрут....

Вирішили освоювати Європу. 

Маршрут:

Київ - Чернівці (ночівля) - Бухарест (ночівля) - Созополь (живемо 12 днів) - Сінайя (ночуємо в Трансільванії) - Кам"янець-Подільський (швиденько пробіглись у розвідку) - Київ.

Візи робили та бронювали апартаменти через туристичну компанію ТК-Велт http://www.tkwelt.com.ua/. (дякую Марії, це я у неї туркомпанію підгледіла). Що цікаво, спитали у власників нашого житла, яка ціна апартаментів напряму без агенства - виявилось лише на 4% дешевше. Хоча безпосередньо на місці можна знайти житло значно дешевше.

Транзитне житло для ночівлі у Бухаресті, бронювала на Букінгу, Квартиру в Чернівцях через інтернет знайшла. У Трансільванському Сінайї шукали житло по місцю (краще бронювати і бажано за пару тижнів).   

Грін-карт на машину в Провідній та страховка на нас - у СК, що співпрацює з туркрмпанією. 

Гроші на картку Юнікредітбанку (дуже велика кількість їхніх банкоматів по всій Європі, в Созополі було 2). В Україні поклали на картку гривні, там знімали в банокоматі місцеву валюту, розраховувались у супермаркетах та на заправках. Мінус 1% за конвертацію і все.

Ну, що, організаційні моменти быльш-менш вирішили, машину спакували і раненько вранці гайда....

Спочатку Чернівці.

Погуляли по місту. Переночували. Вранці вирушили на кордон.

Перетинали кордон вперше, тож було стрьомненько так, але нічого страшного 20 хвилин і ми вже в Румунії.

Фото з вікна авто. Румунські пейзажі. Не змогли спокійно проїхати, зупинились, позахоплювались. Ну і підснідали наузбіччі заодно ))  

Мене приємно вразили румунські села. Відчувається, що люди живуть і насолоджуються життям. Майже кожен будинок з заквітчаним балконом або верандою. Попід дворами лавочки, і їх зазвичай дві, одна навпроти одної. Мабуть ходять по вечорам в гості один до одного на лавку))). І кругом попід дворами та у дворах троянди. Класно так.

Швидкісний режим по трасі 100 км,  у населенному пункті 50 км. А населених пунктів дофіга, отже розігнатись не виходить. Особливо правила не порушують. Кажуть, штрафи суттєві. Але зустрічні машини, як правило, маякують про наявність поліцменів. По трасі в крайньому лівому ряду зі швидкістю 150-160 км їздять восновному наші (бачили таких пару машин з нашими номерами). Але я їх розумію - нормальну дорогу побачили, от і не витримують нерви ))

Далі у нас було заброньоване житло в Бухаресті (яке ми ледь знайшли). 

Потім прогулянка по старим вуличкам міста (такий собі київський Подол, старий і пошарпаний). Походили нетуристичними маршрутами, подивились, як люди живуть. Заблудились трохи (добре, що чоловік новігатор в рюкзак кинув, вивів нас ріднесенький з румунських дєбрів).

Переночували і вперед.

Ще трохи Румунії. Вина по дорозі купили. Таку собі пляшечку, чотирьохлітрову ))). Торгувались жестами )))

Потім міст через Дунай і привіт Болгарія.

В Болгарії стало трохи веселіше. Як-ніяк кирилецею все. Рідні літери побачили))). Новігатор нам цікавий маршрут приготував. Спочатку швидкісний автобан, а потім петляли гірськими дорогами та селами з колоритними бабусями на узбіччі.

Це "Чудні скали". Тормознули роздивитись. Там тунель всередині. Ми машиною не ризикнули проїхатись.

Ну і нарешті доїхали до Созополя. Якби ще кілометрів сто проїхали - були б в Турції)))

Приємне невеличке містечко. Поділяється на Старе місто (близько 3 000 років, місто-музей)

Тут, доречі, люди живуть і житло здають. Душевно так.

Порт у старому місті

Ресторанчик над морем  

А це фото за столиком у ресторані зроблене. Поки горщики наші з смакотою місцевою чекали.

Ще один з численних ресторанчиків

Невеличкий пляж в старому місті. Змію маленьку там бачили, на камінчиках грілась....

Дівчата - дачниці, зверніть увагу на клумби. Все геніальне просто, правда?

Мобільний книжковий магазин)))

Дитячий майданчик у центрі міста.

Ну і просто трохи моря і краєвидів

Це дикий пляж. 15 хвилин машиною за місто.  

Ось такою дорогою 

Можна бігати з голою жопкою )))) і кричати а-а-а-а-а )))))

Це останній день, і шаленні хвилі. Повилазили звідти з обдертими колінами. Мабуть не хотіло нас море відпускати)))

Під час нашого перебування там проходив міжнародний дитячий фестиваль. Розумію, що це неправильно, але мене засмутила велика кількість колективів з росії. Аж тіпало від їхніх балалайок і хороводів. 

Бачили виступ дівчинки з України, пісню виконувала "...Я люблю Україну свою...".

Класно так вийшло. Йдемо собі гуляємо. Чуємо виступи. Пішли, пристроїлись там на парапеті. Дивимось, слухаємо, аплодуємо.

Коли вийшла наша дівчинка, повертаюсь, а за нами її група підтримки з прапором. Ми сиділи саме там, де потім з"явився український прапор і наші)))). Опинились в самому центрі української фан-зони))) Слава Україні ! )))

Кричали і хлопали (а на очах сльзи).

Ось вам український прапор у болгарському Созополі

Ще трохи краєвидів.

Подих перехоплювало.

Ну що відпочили, напляжились - пора додому їхати. Так не хотілось, капєц.

Хтось з дівчат (не пам"ятаю хто, але дуже дякую за ідею) порадив на зворотньому шляху в Трансільванію заїхати.

Штурманули інтернет (добре, що вай-фай в апартаментах був), вирішили зупинитись в румунському Сінайї. Невеличке містечко. Житло планували знайти на місці. 

Тикнулись в один з готелей. А там місць немає. Поїхали шукати далі. Потрапили на невелику вуличку з приватною забудовою. Побачили якусь вивіску з написом "Villa якась там" . Зупинились.Посмикали фіртку. Ніхто не вийшов. Прицепились до якогось чоловіка, що з іншого двору вийшов (Sorri, sorri...)))) Він жінку свою покликав. Потім ще якась літня жіночка вийшла (вона лише на румунській, ми на укрорусоанглійській)))). Коротше, повела вона нас по вулиці, по дворах і пристроїла в одному з них. Там міні-готельчик був (так спілкувались, що аж руки боліли)))).

Це вигляд з нашого балкону. Тут ми з чоловіком шампанське пили, яке перед тим у місцевому супермаркеті купили. Балдьож )))))

Ой, а цього румунського песика ми, українці, пригощали болгарською кісточкою ))))

Ще там є ось такі колоритні будиночки

А вранці нас чекав справжній королівський замок

Замок Пелеш (Сінайя)

А серед сувенірів там вишиванки продають, Які дуже на наші схожі...

Купили черговий магнітик і румунськими гірськими серпантинами помандрували нарешті додому.

Потім був кордон з одним румунським прикордонником-митником, який нам за 5 хвилин штампи поставив і випустив. Ну, і наші орли, аж п"ять штук до нас у машину зазгядали і по головах рахували. Ми з чоловіком хором видали "..щоб вони так російський кордон охороняли..."

Далі почались наші дороги..........  Не хочу про погане.

В Україну заїхали вночі. Хотіли до Кам"янця-Подільського доїхати і там заночувати, але вночі там їздити нереально....

Зупинились на заправці, хотіли перекимарити пару годин. Вмостились. Коли приїхали якісь орли на маршрутці, такий галдьож стрьомний влаштували, що ми вирішили  зробити передислокацію. Почухкали потихеньку далі на іншу заправку поряд з постом ДПС.

Скажу чесно, більше я вночі їздити Україною не хочу.

Вранці нашвидку в Кам"янець-Подільський заїхали.

Потім додому.

Початок покладено. Далі буде (вирішила наша сім"я).

Якщо є питання - з задоволенням відповім.