Часто слышу, что западенцы это бандеровцы или бендеровцы. Живу на западной Украине, езды до Львова меньше 2 часов. Всё, что я знаю, так то, что был некий Бандера или Бендера, имени незнаю. Вопрос собственно в чём, что это за люди?
Часто слышу, что западенцы это бандеровцы или бендеровцы. Живу на западной Украине, езды до Львова меньше 2 часов. Всё, что я знаю, так то, что был некий Бандера или Бендера, имени незнаю. Вопрос собственно в чём, что это за люди?
Olenka_Fot 25 лютого 2014, 00:20
Это нацианалисты. А проше все кто говорит на Укр. языке и любит укр. культуру, и у кого есть хоть капля самосознания.
kusik 25 лютого 2014, 09:36
думаю, если по мимо этого, вы еще были против всего и всех кто не относится к Украине, и считали, что наша нация лучше всех наций, тогда вас можно было бы назвать националисткой
lilijaja 25 лютого 2014, 09:55
Я не против тех, кто не относиться к Украине, но считала нашу нацию одну из лучших, а теперь вообще считаю самой лучшей...палка с двух концов.
kusik 25 лютого 2014, 09:59
да
katrinen 25 лютого 2014, 00:22
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Hungry_GalMary 25 лютого 2014, 00:23
Нарицательное ко всем украинским националистам)
А ругательно-пренебрежительное - синонимирует фашизмом.....
kunata 25 лютого 2014, 00:32
Ліля, а звідки саме Ви?
lilijaja 25 лютого 2014, 14:29
исправила...
svetoldovna 25 лютого 2014, 15:41
Будьмо знайомі)))
Mary_Popins 25 лютого 2014, 18:11
о Радехів))))) Йогурт Галичина)))))))))))))))))))))
Sunlike 25 лютого 2014, 00:36
Я живу на Західній Україні, розмовляю українською, обожнюю українські пісні і українську культуру, люблю свою державу і бажаю їй розквіту.
Називайте мене як хочете, я себе вважаю УКРАЇНКОЮ!!!
kusik 25 лютого 2014, 09:37
чтобы называться националистом надо не любит и не принимать остальное, что не относится к Украине
Sunlike 25 лютого 2014, 09:50
не зовсім так. Це не не сприймання чужого, а відстоювання свого, своєї державності, незалежності, самостійності.
а те що ви описали це фашизм.
kusik 25 лютого 2014, 09:58
оно на гране, переплетается, четко сказать сложно...
DobriuEnot 25 лютого 2014, 00:37
Это типа по бытовому - партизаны значит.Сам Бендера по некоторым мнениям был бандитом, собственно и его подчиненные и сторонники тожэ бандиты...Двоякое получается значение. Вот как-то так.
Sunlike 25 лютого 2014, 01:35
та звичайно....
А памятаєте як було голосування за гоїв України? Там багато людей проголосували за леніна і сталіна. І це нічого що вони в крові! Що поморили голодом міліони людей, Герої!!!
Sunlike 25 лютого 2014, 01:36
все йду спати) героїв
DobriuEnot 25 лютого 2014, 12:56
ТО скорее всего люди из глухих сел и преклонного возраста..уверена не современные люди, знающие историю.
svetoldovna 25 лютого 2014, 00:42
У меня мама русская, отец украинец. Муж белорус. Я прекрасно розмовляю українською мовою,и отлично владею русским языком. Считаю себя украинкой, западенкой, бандеровкой. Живу в часе езды от Львова. Для меня Степан Бандера пример любви к Родине ( Батьківщині)
DobriuEnot 25 лютого 2014, 00:45
Сам Бенера был революционер, агитировал народ отстаивать свои земли, Украину то бишь.
Есть мнение что он революционер руководитель партизанской обороны Западн. Украины, а с дрогой стороны он был бандит ненавидящий русских. Именно в его период на Западной активно убивали русскоговорящих сокирами..Вешали, избивали..в общем славились своей особой жестокостью..
Как по мне бендеровцы это как жиды..и то и другое обидное..
DobriuEnot 25 лютого 2014, 01:04
Я вам так скажу, в послевоенные времена, когда на Западной Украине уже были санатории и туда ехали со всего союза, т русскоговорящие украинцы и тем более росияки за территории санаториев не ходили, ибо там убивали. И боялись они именно бендеровцев. Дмаю именно эти самые росияни и придали понятию бендеровец какой-то бандитской окраски..
lilijaja 25 лютого 2014, 01:25
Та я как-то не заморачивалась никогда по этому поводу...а сегодня посмотрела ролик про Одесу или Севастопль... Так бандеровци резали просто потому, что те говорили по русски, или были у них другие причины? Выходя из первого вопроса появился второй...Третий бандеровцы и нацыоналисты это одно и тоже?
Lyuba4ka 25 лютого 2014, 17:03
в зависимости от того какую форму национализма вы рассматриваете.
Коментар видалено
Olga_ah 25 лютого 2014, 00:58
Википедия вам в помощь. Я родом из Одессы и помню когда то у мамы спрашивала, кто такие бандеровцы. Она мне ответила - они по лесам бегали, людей убивали. Так думает Одесса и сейчас и кто такой Бандера никто не задается вопросом. В головах сидит ответ времен СССР - националист, фашист, экстремист, убийца и подобная дребедень. Каждый день созваниваюсь со своей сестрой (г. Ильичевск. одес. обл.) И она мне рассказывает о настроении местного народа. Так вот, ее начальница услышала ночью хлопки-выстрелы и подумала "Вот уже и к нам пришли (в смысле бандеровцы)" А оказалась у кого то машина не заводилась и издавала звуки похожие на стрельбу.
Sunlike 25 лютого 2014, 01:03
Вони ж так і думають, що ми тут в землянках живемо і по лісах бігаємо зі зброєю. А хто з знайомих росіян до нас приїзджав, то дивувався, що живемо як і всі нормальні люди.
Пора вже відходити від радянської ідеології і стереотипів.
Yrs_Kst 25 лютого 2014, 01:04
Лен,а вы у своих русский знакомых тоже переспрашивайте.а правда у вас по улицам медведи с гармошками ходят пьяные?
kusik 25 лютого 2014, 09:40
спросите у евреев кто такие бандеровцы... они вам расскажут
Коментар видалено
Sophia_125 25 лютого 2014, 01:35
и все ответы не правильные. видать придется мне написать обзор на тему "личность Степана Бандеры")))
Sunlike 25 лютого 2014, 01:36
дуже просимо
Marik 25 лютого 2014, 12:21
София, не кормите тролля! Вы верите в то, что человек в 44 года не знает кто такой Бандера и не когда не слышала о бандеровцах? А Википедия - нет, не слышали. Тема явно создана с претензией на холивар.
Kvitka_Ann 25 лютого 2014, 15:26
И я бы с удовольствием прочла, зная как ты умеешь это делать и сколько источников будешь рыть.
Mia__ 25 лютого 2014, 03:38
Орест Субтельний. Історія України.
http://studentbooks.com.ua/content/view/451/49/1/3/
http://studentbooks.com.ua/content/view/453/49/1/2/
http://studentbooks.com.ua/content/view/453/49/1/4/#33539
Mia__ 25 лютого 2014, 03:46
Олександр Бойко пише:
"Бандера Степан (1909—1959) — політичний діяч, ідеолог українського національного руху. Народився в Галичині в родині священика. З 1927 р. член Української військової організації (УВО). З 1929 р. зі створенням ОУН став її членом, а згодом одним із керівників. У 1934 р. був засуджений польським судом на смертну кару, замінену на довічне ув'язнення. У 1939 р. з початком війни був визволений. У лютому 1940 р. Бандера зі своїми однодумцями створює Революційний Провід ОУН, а в 1941 р. на II Великому зборі Проводу стає його головою. У 1947 р. обраний головою Проводу ОУН, керував боротьбою українського національного підпілля проти радянської влади. У своїх статтях обстоював ідеї християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959 р. вбитий у Мюнхені агентом радянських спецслужб Б. Сташинським.
З цього моменту починається одночасне існування двох українських націоналістичних організацій: ОУН-Р, або ОУН-Б — революційна, або бандерівська, та ОУН-М — мельниківська.
Залишаючись вірними інтегральному націоналізму, обидві організації ставили перед собою одну мету — незалежність України, проте погляди на шляхи її досягнення суттєво відрізнялися. Якщо мельниківці розраховували на значну допомогу Німеччини у вирішенні українського питання, то прихильники Бандери вважали, що українська держава може бути встановлена лише внаслідок національної революції, у ході якої розраховувати можна лише «на власні сили українського народу, відкинувши загалом орієнтацію на чужі сили». У цей час бандерівці не заперечували навіть боротьби з Німеччиною. Проте з наближенням нападу Гітлера на СРСР обидві течії ОУН зробили ставку на Німеччину. Така еволюція позиції пояснюється, очевидно, не кардинальною зміною поглядів, а просто намаганням максимально використати всі чинники, які, на думку бандерівського проводу, могли сприяти становленню української державності. За допомогою німецького військового командування ОУН-Б сформувала «Легіон українських націоналістів», який складався з двох підрозділів — «Нахтігаль» і «Роланд». Чисельність легіону була незначною — майже 600 солдатів. Німці планували використати ці українські частини для охорони і каральних акцій на окупованій території. Бандера ж вбачав у них ядро майбутньої національної армії та засіб поширення впливу ОУН-Б. Ситуацію, що склалася в стосунках між ОУН і керівництвом третього рейху, влучно характеризує відомий історик О. Субтельний: «кожна сторона прагнула використати іншу у своїх власних, часто протилежних цілях».
З початком бойових дій Німеччини проти СРСР ОУН-Б перейшла до рішучих акцій. 30 червня 1941 р. у щойно захопленому німцями Львові, спираючись на «Нахтігаль» та збройні групи бойовиків, бандерівці провели в будинку «Просвіти» Українські національні збори, які ухвалили Акт про відновлення Української Держави. Було обрано Українське державне правління на чолі із соратником Бандери — Я. Стецьком.
Стецько Ярослав (1912—1986) — діяч українського національно-визвольного руху. Народився в м. Тернополі. Навчався в Краківському і Львівському університетах. З 1932 р. — активний член ОУН, кілька разів ув'язнений польською владою. Брав участь у підготовці II Великого Збору ОУН (1939), один із керівників опозиційної фракції «Революційна ОУН»; організатор Акта 30 червня 1941 р. у Львові, голова утвореного внаслідок цього Українського державного управління. За відмову анулювати згаданий акт кинутий до фашистського концтабору. Звільнився восени 1944 р. Від 1945 р. — член Бюро Проводу ОУН, від 1946 р. — голова Антибільшовицького блоку народів. Був одним із засновників і співкерівником Світової антикомуністичної ліги та Європейської Ради свободи. В 1968 р. обраний членом Проводу ОУН. Автор книги «30 червня 1941» (1967). Помер у Мюнхені.
Йдучи на такий ризикований крок, керівництво ОУН-Б, очевидно, розраховувало, по-перше, на те, що німці на початку вторгнення не стануть конфронтувати з українцями, які до того ж проголосили себе союзниками рейху. По-друге, вже був досвід самочинного проголошення 23 червня 1941 р. «фронтом литовських активістів» без погодження з німцями відновлення Литовської держави. І нарешті, по-третє, в гітлерівської верхівки не було єдності у поглядах на майбутнє українських земель: якщо Борман виступав проти підтримки українського національно-визвольного руху, то Розенберг обережно висловлювався за необхідність обмеженої української державності. Гітлер до певного часу відкрито своєї позиції не виголошував. Ця невизначеність, з одного боку, породжувала в оунівців ілюзії про можливість співпраці з гітлерівцями, з іншого — створювала певний простір для маневру, для активних державотворчих дій. Проте Бандера та його соратники помилилися в оцінці ситуації.
Реакція Берліна на відновлення української державності була швидкою і різкою. Вустами заступника держсекретаря Кундта лідерам ОУН-Б було заявлено: «Фюрер— єдиний, хто керує боротьбою... Ми не союзники, ми завойовники російсько-радянських територій». Невдовзі С. Бандеру, Я. Стецька та інших лідерів ОУН-Б було заарештовано і відправлено до Берліна. Крім цього, гітлерівцями було заарештовано 300 членів ОУН, із яких незабаром 15 було розстріляно. Після відмови відкликати Акт про відновлення Української держави, С. Бандера півтора року провів у берлінській в'язниці, а потім аж до вересня 1944 р. перебував у концтаборах Заксенгаузен та Оранієнбург.
ОУН-М рішуче відмежувався від львівської акції бандерівців. Вже 6 липня 1941 р. А. Мельник надіслав Гітлеру листа, в якому питання незалежності України не піднімалося, а підкреслювалася вірнопіддана позиція ОУН-М: «Ми, старі борці за свободу 1918—1921 pp., просимо честі для нас і нашої молоді взяти участь у хрестовому поході проти більшовицького варварства... Ми хотіли б мати змогу разом з легіонами Європи йти пліч-о-пліч з нашим визволителем, німецьким вермахтом, і мати змогу створити з цією метою українське збройне формування». І хоча німці погодилися створити дивізію СС, що складалася з українців Галичини, лише після Сталінградської битви лояльність мельниківців була помічена третім рейхом і вони отримали певну свободу дій. Концентруючи свої сили у великих містах, особливо в Києві, ОУН-М організовувала місцеве самоврядування, допоміжну поліцію, громадські організації. 5 жовтня 1941 р. було утворено Українську Національну Раду на чолі з М. Величковським як представницький орган українського народу для підготовки формування національного уряду. Проте всі ці спроби українських націоналістів, спрямовані на поступове відновлення української держави суперечили планам гітлерівців. Тому вже у вересні 1941 р. пройшла хвиля арештів бандерівців, а в грудні розпочалися репресії проти мельниківців. ОУН пішла в підпілля.
Отже, і ОУН-Б і ОУН-М ставили за мету незалежність України, однак шляхи її досягнення суттєво відрізнялися. Радикально настроєні бандерівці були прихильниками рішучих дій, опори на власні сили, незначної допоміжної ролі зовнішніх факторів у процесі становлення української державності. Помірковані мельниківці робили ставку на поступове, «повзуче» встановлення власного контролю на українських землях та відновлення національної держави. Мельниківці в основному розраховували на значну допомогу з боку Німеччини. Ця орієнтація призвела до того, що громадянські структури, створені ОУН-М, поступово перетворилися на додаток окупаційного апарату. Не бажаючи утвердження в Україні будь-якої моделі державності, третій рейх незабаром перейшов до репресій проти обох відгалужень ОУН."
NEMO1 25 лютого 2014, 09:21
Лично для меня бендеровцы это не все жители Западной Украины, а именно фанатично-настроенные националисты, а проще сказать фашисты.
Например те, кто пару лет назад, во Львове, да и по всей Западной Украине, устроил чуть ли не побоище на День Победы и не пускал ветеранов к Вечному Огню и к памятникам посвященным Победе, чтобы возложить цветы.
ViktoriaC 25 лютого 2014, 19:37
но всех под одну гребенку тоже нельзя...
Elena_MF 25 лютого 2014, 22:21
Это потому что Вы были в Питере. В Питере очень начитанные и культурные люди.
Я с 8 лет до 19 жили в России, по национальности украинка. Так вот в Росии тогда очень хорошо относились к Украине, в школе знакомили с творчеством Шевченко, я тогда еще на украинском стих его читала для класса, все так понравилось, что и на бис пришлось читать. Когда приезжала в Украину (почти каждое лето) то, называли кацапкой (говорила на русском), но относились тоже хорошо. Сейчас в России много, что изменилось, идет такая пропоганда с экранов, когда я ездила в свой город, то лично ко мне мои бывшие знакомые относились хорошо, но если речь заходит о Крыме, о том с кем нам иметь торговые отношения, то сразу такая агрессия, такие притензии, такое впечатление, что они не понимают, почему мы до сих пор не отказались от независимости и не вошли в состав России, и что они имеют права на эту землю, она полита кровью из солдат и т.п. А в Москве вообще, женщина услышала, что я с мамой разговариваю хоть и на русском , но понятно, что с украинским акцентом начала орать, и про засранцев украинцев, (у меня мама вообще-то гражданка России).
Elena_MF 25 лютого 2014, 22:28
Мне в Киеве еще лет 7 назад, один дед, услышав русскую речь орал, что понаехали москали, ему не понравилось как я припарковалась. А во Львове была лет 6 назад и не одного недовольного моей русской речью не увидела. Возможно если бы я там что-то плохое делала еще и разговариваю на русском, то и услышала бы.
lilijaja 25 лютого 2014, 10:00
Девочки, спасибо всем, кто пишет.
Elenamir 25 лютого 2014, 10:01
Мирослав Вересюк, 13 років
Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу – Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
yaptitsa 26 лютого 2014, 00:20
не путайте октябрь и ноябрь
все акции октября и ноября я помню, потому что именно 22 ноября впервые не пустила ребенка - как чувствовала.. именно ноября.
Elena_MF 26 лютого 2014, 02:12
Да, не правильно подумала, что ноябрь 10 месяц. Была уверенна, что это про майдан, тогда многие поменяли отношения к называнию бандерой.
Elenamir 26 лютого 2014, 09:39
Да, это мысли молодого поколения на все что сейчас происходит.
Ирина Анатольевна 25 лютого 2014, 10:48
Андрей Ткачев – О Гордыне ,смирении и любви к Родине
http://www.youtube.com/watch?v=AzXFyxfw4LQ&feature=youtu.be
irchik27 25 лютого 2014, 10:54
Для начала почитайте Википедию, чтобы понять кто это. Для меня бандеровцы - люди, которые любят Украину, ее культуру. то, что россия называет украинцев бандеровцами, то понятно, т.к. всегда украинцы стремились к независимости, а россия всегда хотела обратного, впрочем, как и сейчас. что касается Бандеры, то никаких жестоких действий с его стороны против русскоязычного населения не было. у меня учитель истории когда-то изучал этот вопрос, издавал какие-то книги... в послевоенное время были банды, впрочем как и везде в Украине (вспомните только Одессу, да и сейчас смотрите что творится...), так вот они нападали на мирное население и говорили, что они бандеровцы, на самом деле никакого отношения к ним не имели. об этом рассказывал и мой дедушка, теперь мама рассказывает, как все боялись этих банд, но были обычные бандюганы, они обворовывали церкви, людей, убивали, убивали военных... мама говорит, что были эти банди в их селе, а бандеровцев не было, были люди, которые входили в УПА, но они дома даже не жили в то время, а были где-то там в осередку и только приходили домой на какое-то время. у маминой подружки папа был в УПА, она так помнит.
lid11 25 лютого 2014, 18:28
Создание фиктивных документов возможно, но процесс это трудоемкий и создаются они не для архивного хранения, а для непосредственного и быстрого обнародования)).. а что касается бандеровцев, то основная часть документов об их злодеяниях, о сотрудничестве с нацистами вообще хранятся в архивах других государств... немцы, знаете ли, очень пунктуальны..
LENA73za 25 лютого 2014, 18:31
Мою бабушку из Черкасской,правда тогда ещё Киевской области,педагога,к-я говорила на укр,языке направили в Тернопольскую обл после войны,через 4 месяца её подстрелили и она вернулась больная,но живая домой,так она много не рассказывала,но говорила,что местное население больше боялось лесовиков,а когда уже через 20 лет мою маму(её дочь) направляли по распределению в Черновицкую,то приложила все усилия,что бы она туда не поехала
RuslanaN_ova 26 лютого 2014, 17:12
мой дед, тоже что-то подобное рассказывал... когда немцы были в их селе, народ ущербным себя не чувствовал...
Mamarysya 25 лютого 2014, 11:01
http://www.stepanbandera.org/bandera_biography_rus.htm