Тиждень тому пішов у засвіти мій чоловік.. Військовий, що 24 побіг добровольцем і до останнього був мотивований і наближав перемогу. Воєнний лікар, воєнний психолог, штурмовик. Пройшов нулі , звільняв Херсон, Миколаївщина....а помер від серцевого нападу на ротації в Києві , знайшли побратими вночі на посту.
Я не знаю , як впоратися. Болить з кожним днем все більше.
Думала похорон буде важкий. Ні. Похорон був почесний, важливий, алея слави. Людей було більш як півтори сотні , він був завжди душа компаній, його любили дуже багато людей. Одна військова сказала : "він був одне велике серце."
Я повернулась в Німеччину до дітей, і тут криє. Навіть не сльози, просто вий з грудей . І пустота. Все закінчилось. Розумію, що життя було на паузі досі, чоловіка дочекаємось з війни, і почнемо жити. Більше не дочекаємось.
Я так просила його звільнятись поскоріше: троє дітей, одна з них лежача дитина з шаленою епілепсією. Мені дуже важко, я втомилася, дівчинці вже 10 років і вона фізично для мене важка. І допросилася. Він подав рапорт. І в п'ятницю йому його підписали по догляду за дитиною з інвалідністю, і дозвіл на виїзд також. А в неділю серцевий напад.
Я не вірю досі. То якийсь жахливий жарт.
18 років разом.. як тепер жити? Чим? Я не знаю людей, що вміють так сильно любити. Обожнював і мене і дітей. Підліткам дуже важко, мені і за них болить, не вірю, що час лікує, може трохи притупить.. Всіх дітей народжували вдома, чоловік сам приймав пологи. Діти виросли на його плечах до підліткового віку, з татом на рибалку, з татом на рок-концерт, з татом розмов до ранку... Колись давно сказав, що сам ріс без батька, хоча батько був живий, то його діти будуть завжди при татові. Так і було до минулої неділі. Навіть за півтори тисячі км.
Не завжди було все гладко. Сварились, навіть розходились, іноді місяцями не розмовляли. Важко було, коли злягла молодша донечка..Але завжди повертались один до одного, домовлялись і починали з початку.
Рік тому одружились. І ось за тиждень вже мали б розпочати нове життя. Стільки планів, мрій, весь світ попереду. Так давно не були разом на морі, так давно не подорожували разом. Я так скучила за його обіймами... Ніхто не відчуває мене, як він..
Серце просто розривається. 9 травня буде його 53 день народження. Як пережити? Поки що з кожним днем накриває все більше.
Dariya 4 травня, 10:41
Мої співчуття... Тримайтеся
Lapich 4 травня, 12:10 2
Плачу разом з вами… тримайтеся заради дітей, його часточка завжди з вами
mandry 4 травня, 12:20 1
Уходять найкращі, найсміливіші , з великою душею. обнімаю вас,
R9bina 4 травня, 13:05
Дуже сумно за вас. Співчуваю...
Ptasha 4 травня, 13:15 1
Мабуть ... Але я не знаю, як саме мені потрібно. Ніяк. Бачу люди навколо хочуть допомогти, і не знають як підступитись, що сказати. І я не знаю. Якесь існування.
Kris140 4 травня, 15:11 3
Ви не спішіть, спочатку воно і буде існування, і не думайте наперед. Дуже важко, але день прожили, потім другий… боляче буде завжди, але з часом точно стане легше, побачите. Найважчий перший рік.
Kris140 4 травня, 15:12
Обіймаю і співчуваю
mila_bodnar 4 травня, 13:40 1
Щиро співчуваю вашій втраті!!!
Плачу разом з вами:sob::sob::sob: Молю Бога, щоб дав вам терпіння та сили пережити таке велике горе:pray::pray::pray: Тримайтеся, ми повинні бути зараз сильними заради майбутнього наших діток!!!
Helena 4 травня, 14:15
Співчуваю вам...
Olga_Gris 4 травня, 15:39
Співчуваю вашій величезній втраті... Сил вам пережити це. Тримайтеся...
natajnna 4 травня, 16:50 3
Царство небесне вашому чоловікові, нехай земля буде пухом.
Вам співчуваю від усього серця...
Сльози на очах і мурашки від тексту, бо через текст відчувається ваш біль, відчай...
Можливо, вам потрібно звернутися за допомогою до спеціаліста. Або спробуйте виплакатись, викричатись, якщо потрібно і допоможе, навіть, розбити щось. (Колись, коли мені було дуже погано, я намагалась розбити блюдце, так воно, хто-зна як відскакувало і не хотіло битися. Я з такою силою кидала, що здавалося, реально, виходить біль.) Звичайно, у кожної людини це може бути, щось своє. Хтось ходить до лісу і обіймаючи дерево все виплакує. Хтось лупить подушку, поки є сили. Хтось б'є боксерську грушу. А , іноді, без професійного спеціаліста ніяк, нажаль. А потім, як не крути, але вам потрібно буде взяти себе в руки, бо вам треба буде бути сильною, бо ви потрібні своїм дітям. Бо у всіх нас серця не залізні і дуже багато болі і страждань приходиться йому відчувати.
Тримайтеся!!!
Нехай ваш чоловік спочиває з миром! Дуже сумно, що з кожним днем все більше тих, хто не дочекається миру і не буде бачити, як зростають діти.
H_elga 4 травня, 17:13 1
Не знаю, чи можливо зараз дібрати ті слова, які б допомогли... Просто хочеться вас обійняти, послухати чи помовчати ... Порадити можу хіба що до професіоналів звернутись, щоб допомогли вам пройти й прожити цей нелегкий час, тяжку втрату, жити зі своїми емоціями, почуттями, не шкодити собі ще дужче :pray_tone1:
Kate__1 4 травня, 20:01 1
Відчуваю ваш біль всім серцем і схиляю голову в скорботі. Справжній воїн, справжня людина, він не пішов в небуття, а залишиться вашим янголом охоронцем на все життя.
Liubov0282 4 травня, 20:12
Світла пам'ять Герою! Яка глибока біль у Вашому тексті, не можливо її не відчути...
Головне не впасти духом, бо це стан, з якого дуже важко вийти.
Brend 4 травня, 20:33 7
Сочувствую, сил Вам, ради деток. Ставьте себе рамки. Может поможет. Типа сегодня буду плакать во столько-то или со стольки до стольки,сначала живите своим горем, держаться и жить до того часа когда можно отпустить себя... Дайте себе какой-то отрезок для горя. Потом ставьте другие рамки планируйте отдых, если есть кому помочь, хочется не хочется но 23августа еду смотреть замок, 25 сентября в поход, 30октября на море в Испанию. Пробуйте новое нужно искать вкус жизни, новое хобби идеально. Обязательно к психологу обратиться. Пробовать йогу.
На сколько вы себя знаете, есть хороший отзыв о практике самообмана так называемого, т.к. муж до этого долго не был с вами, может помочь, если видите что не справляетесь, не рвите душу, не думайте что его больше нет, думайте что в командировке, представьте что он на службе, пишите ему смс, о чем хотелось бы рассказать, да хоть что купить надо, если чувствуете сто окрепли и с катушек не слетаете, то отходите от этого, не думайте как это могло бы выглядеть со стороны и нормально ли это если так легче если помогает, то не важно. Не все могут пережить лавину горя, испить эту чашу по капле может быть легче. Планируйте по больше всего планируйте и живите сначала потому что во столько-то можно разрыдаться и упиться своим горем, потом потому что такого-то чила вам нужно быть тамто и нужно держаться до этой даты в идеале если это связано с детьми. Может есть сообщества вдов вступите, ваше горе на сколько оазное у каждой будет на столько и похожее и эти женщины поймут как никто иногда лучше самых родных и близких.
Я скажу все же тривиальную вещь озвученную здесь выше, вы красива и молода и жизнь еще может преподнести сюрпризы, да это все глубоко позже, но это может быть .Сил Вам, скорее дожить до того когда дышать станет легче и до того когда утихнет боль и до того когда новая жизнь заиграет красками. Все это будет. Вы не остались одна а этом мире и не сплошная черная впереди. Будет еще радость. Обнимайте детей с ними и в горе легче и они же и вытянут вас из него. Не отказывацтесь от помощи, жаже если не знаете чем вам могут помочь прямо озвучивайте, я хочу чтобы ты мне помог но я не знаю чем, чем ты можешь мне помочь, мы можем попить чаю и поговорить, ты можешь помочь мне с детьми или домом, я буду благодарна за любую твою помощь. Сил Вам. Давайте верить что теперь кто-то сверху будет осень Вас беречь
Svetlana_Poland 4 травня, 20:35 2
Щиро співчуваю і обіймаю. Я зараз навчаюсь на психолога і пів року тому втратила батька, тому є в різних групах, де попадаються оголошення про групи підтримки безкоштовні. Всі вони не працюють з переживаннями втрати, якщо хоча б пів року не пройшло ( Дайте собі час.... Якщо потрібна підтримка, обов'язково пишіть. Пишіть в особисті. Ваш світ вже змінився і ніколи не буде іншим, але ви сильна жінка, обіймайте своїх діток і допоможіть їм пройти цей шлях.
Nysha2019 4 травня, 20:59
Тримайтесь. Співчуваю усім серцем...
Marusya 4 травня, 21:35
Прийміть мої щирі співчуття:sob:
Legendovna 4 травня, 22:45
Співчуваю та обіймаю...
pjatak1980 5 травня, 00:18 2
О Господи.. . Я десь читала у новинах про військового, у якого зупинилося серце... І пам'ятаю Вас по деяким темам тут. Ще тоді помітила, що Ви дуже схожі чимось на мене по світосприйняттю і стилістикою написаного. Навіть не могла в кошмарі уявити, що ще одне горе спіткає Вас після хвороби дитини. Як же мені шкода Вас, дітей... Тримайтесь, дорогенькі. Тепер сім'я з одним крилом, але вона є. І може бути навіть щасливою. Звісно, що потрібні роки, щоб хоч трохи притупився біль. Обов'язково моліться за його люблячу Душу. Не обов'язково перед іконами, навіть просто у зоряне небо Всесвіту.
Nezzabudka 5 травня, 03:09
Співчуваю Вам..
tanyavesna 5 травня, 10:40
Співчуваю, втрачаючи кохану людину, наче всесвіт згасає. Звісно біль не зникне, але час її трохи притупить. Ви дуже потрібні вашим дітям, а Вам потрібно джерело енергії, щоб наповнитися і не згаснути..... щиро бажаю Вам його знайти. В моєї знайомої теж три місяці тому сталося горе, вона втратила чоловіка. Такої пари серед мого оточення я не знала, вони були єдиним цілим, такими відносинами всесвіт не кожного наділяє. Було і є дуже важко, знаю одне, якби не робота, яку вона не залишила і син з онуком, вона би не витримала. Сили Вам:hearts:
nastka2006 6 травня, 03:06
Співчуваю……..
Відпустіть його душу.