че бы такое выпить, чтоб заснуть и проснутся, когда закончится война?
Если будете советовать алкоголь, то расскажите сразу, пьете ли вы наедине с собой? :grinning:
Ну совсем уже сносит крышу, накрыло так, что дала детям мультики , два раза покормила и встать нет сил, лежу как тюлень) . Читаю клуб, девочки на таком позитиве, такие правильные, что чувствую себя слабачкой и только у меня такие мысли.
ПС: тема в разделе юмор, знаю, что нет таких волшебных пилюль.
Коментар видалено
Oksana_S 19 червня 2022, 23:10 1
Я мовчу і боюсь висовуватись. Гріх жалітись, все, ніби, добре, ми в безпечній країні. Місяць пройшов в бюрократичних справах, підписала контракт на роботу - за спеціальністю, хіба посада на крок назад, ніж в Києві. Але, бляха, як накрило на днях - і самій соромно, бо люди потерпають, а я в теплі-красі зібратись до кучі не можу.
Julia2004 19 червня 2022, 23:12 1
Отож і у мене так, думаю як там дівчата з дітьми в Україні, а я зібрати себе в купку не можу
Oksana_S 19 червня 2022, 23:14
По темі - бокал білого вина трохи допомагає.
Motlan 20 червня 2022, 01:11 2
Зараз розкажу про себе. Ну значить в нормальному житті до всього я могла випити пару келихів фраголіно, без фанатизму, но могла. І от традиція в мене є така: відкрити на НР і допити на 8 березня, а ще краще на ДН, яке в квітні.
Ну і тут 24.02 я змогла дібратись ще до магазинів і скупитись трохи, але поверталась додому і бачила вже наші гради і різну техніку, врага ще не бачила, но чула. Так от приїхала і тяпнула, наче попустило, ну чи то так себе налаштувала, воно вже ж і без бульбашок, ну нічого!
А от в окупації вже зовсім не пила і в нас було трошки самогону, ну трохи більше чим 0.5 то ми закопали! А знаєте чого? Фріци пришли один раз і приволочили половину мішка тушонки, мінятись вздумали на бухло, кажу такого не тримаємо. Ви не уявляєте як це було страшно, я боялась шо вони почнуть шукати і знайдуть нашу заначку, тому як тільки почало світати ми зразу закопали і шампанське моє вилили((( Я заборонила пити, хоча мама і хотіла, як же добро вилить, кажу прийдуть знову занюхать і буде хана.
Тепер не можу пити, цей страх, зараза, досі є...
Колись мене попустить, а поки якось так.
А ще мене врятувала алора, прийшли фріци с досмотром, каже симки давай, мама ридає, а я перед тим ввалила прям з горла, бо вона відкрита була вже рік, думаю мо попустить, попустило, я мовчки дістала телефони, дістала сімки і віддала. Мама думала шо мені хана, каже в тебе жодної емоції, а мені так добре було)))
А от магній не пила, всім дарувала, бо мала велику пачку. Чого не буду розказувати, бо то дуже делікатноє дєло, а бігать вночі його вирішувать було край страшно)))
Коментар видалено