Записи в Клубе Kiro4ka 

Стільки тем... я трохи занепокоєна.

Чи залишились в наші часи ті, які довіряють своїм коханим?

І ... якщо не довіряєте і вічно перевіряєте - чи є це коханням?

Я розумію чудово фразу "доверяй, но проверяй", але що робить, коли це вже стає нав'язливою думкою і є тим, що насправді псує Ваші відносини?

Чи не замислюєтесь Ви, що чоловік може Вас тупо перевірять чи лазите Ви в його телефоні, компі, кишеням... і самі відсіюють тих, хто тест не пройшов?

В мене є три таких знайомих) вони задовбались постійно звітуватись за кожен крок, вдих і видих. І вони спеціально дразнили своїх "коханих"…

Всім привіт.

Таке цікаве і дивне питання...

Була вакцінація в пологовому від гепатиту і поки все.

Були причини не довіряти поліклінічним вакцинам, враховуючи особисті наблюдання наслідків...

Але питання не про те коли і де починати, а питання ЯК ВАМ НАЗНАЧАЛИ?

Якщо до 2х років не було зроблено більшість вакцинацій по календарю - що і як назначав лікар? Як все проходило?

А тепер все про нас, кому цікаво:

Фото для прикладу та привернення уваги:

…

Все частіше і частіше задумуюсь над автокріслом для поїздок в таксі, своєї машини не плануємо і без поняття про адаптери, як встановлювати, чи буде зручно його з собою таскать, якщо не буде куди покласти?

Яке і як вибирати? І чи варто, чи буде доня там сидіти?

А може є якісь інші пристосування, про які я не знаю?

Забагато питань в мене без відповіді.

Доні 2,2, вага 13кг+/-, машини приїжджають на виклики абсолютно різні, різних марок і моделей. Таксі з автокріслом всього один єдиний раз бачили (я так розумію, це було просто автокрісло водія для його дитини).

Жила-була прекрасна і чуйна людина, яка до останнього боролась за життя ...

Допомагали одна одній як могли, спілкувались на різні теми, підтримували одна одну, спілкувались як подруги.

І в один прекрасний день її не стало.

Цей день сьогодні. І я не можу до кінця усвідомити, що це кінець, що її остаточно нема. Хочеться їй написати, подзвонити... Але вже нема кому.

Егоїстично з моєї сторони бажати все повернути як було, бо вона страждала сильно і мучалась, хоч це був її вибір і вона боролась за життя. Я кожен день себе морально налаштовувала, що цей день неповернення настане, але так і не…

…

Всім привіт!!!

Пишу на змішаних емоціях, мозок не встигає за рухами пальців і потоком думок, сподіваюся, мене зрозуміє кожен читач.

Питання одразу поставлю сюди, а потім розповідь)))

Якщо Ви змінювали місце життя (район, місто, село і т.д.), або повертались в те місце, де не були більш, ніж рік, на Вас накатують спогади? Є бажання розглядати, торкатись всього навколо, вдихати давно забутий запах, порівнювати ті спогади, що у Вас є з новими? Розкажіть свою розповідь тут, або напишіть що найбільше вражає Вас.