Що по спорту?

Привезла Степана на змагання з настільного тенісу і намотую кола на вулиці, бо не можу дивитись його матчі. Пульс одразу 120, і ніякої корисної підтримки я йому дати не можу.

То, думаю, розкажу вам ще про систему французького спорту. Весь локальний спорт тримається на асоціаціях. Асоціація - це неприбуткова організація, створена добровольцями для розвитку якогось виду спорту (з мистецтвом і всякими шахами, до речі, та ж історія).

Вона існує на членські внески (200-300 євро на рік), субсидії від муніципалітету, спонсорські внески, призи і виграші у змаганнях, добровільні пожертви тощо). Бюджет асоціації може бути досить великим, і може бути навіть прибуток, але вона зобовʼязана його вкладати в розвиток асоціації. Тобто, бізнесу не побудуєш на цьому. Але можна отримувати цілком достойну зарплатню як тренер, наприклад.

В основному, приміщення для тренування і «базу» надає місто безкоштовно або дуже дешево. Також у різних регіонах є програми, які видають дітям ваучер на 50-100 євро, яким можна заплатити частину членського внеску. Тобто, рік занять може коштувати до 200 євро. 

У нас в місті з населенням 90 тис — близько 90 спортивних асоціацій. Коли я вперше потрапила на щорічну виставку асоціацій, дуже здивувалась. Хокей на траві, футзал, регбі, усі види боротьби, фехтування, всі види спорту з ракетками. Коротше, майже будь-який спорт можна знайти.

Звичайно, деякі спорти дуже популярні. І доєднатися до таких клубів буває важко. Наприклад, футбол чи теніс. Але можливо. У футбольного клубу нашого міста сильні спонсори, тому за ті ж 200 євро гравці отримують повний комплект одягу (літня і зимова форма і навіть куртка, треба було купити тільки бутси).

Тепер про тренування. 

В основному у більшості дітей одне, максимум два тренування на тиждень. І тренування триває максимум годину. 

Якщо дитина перспективна, її починають включати в змагання, і тоді графік може бути значно інтенсивнішим. При чому оплата залишиться тією самою.

Наприклад, у Степана зараз 3-4 тренування на тиждень по 2 години з групою сильніших гравців. 

Класно, що в одному клубі грають і дорослі, і діти. Звичайно, всі поділені на групи за віком. Але є змішані тренування і події. Старші часто допомагають тренерам. Наприклад, зараз з нами на змагання поїхав молодий хлопець, оскільки на змаганнях давати поради і знаходитись поруч з гравцем може лише інший ліцензований гравець або тренер (чому я дуже рада, бо пульс 🤪).

Поки дитина не їздить на змагання, цілком можливо поєднувати декілька спортів. Розклад відомий в момент запису, і можна знайти комбінації, які працюють. 

Але, як тільки починаються змагання, це стає мало реальним. Минулого року Степан грав в настільний теніс і бадмінтон, і там, і там у нього непогано виходило, почалися змагання. Тренування почали накладатися одне на одне, всі вихідні проходили то в одних змаганнях, то в інших. І в результаті він обрав настільний теніс, бо сидіти одною дупкою на двох спортах дуже важко і малоефективно. 

Цього року він дійшов до регіональних другого ешелону (важко порівняти з Україною, але це на рівні області). Якщо буде перемагати, то може дійти до національних (між обрастями), а потім і міжнародних змагань.

Далі є варіанти.

Можна все життя просто грати в одному клуб і в групі дозвілля. Мій чоловік доєднався до того ж клубу, і з задоволенням ходить вже другий рік.

Можна піти спортивним шляхом, інтенсивно тренуватися, змагатися і навіть піти вчитися в спецшколу. Минулого року, коли треба було обирати коледж, одним з варіантів був державний коледж у сусідньому місті з додатковою програмою з настільного тенісу. Але це ризиковано в такому віці. Мої старші діти покидали свої улюблені спорти рівненько в 12 років. То я не готова робити ставку на серйозність. 

Міста і асоціації дуже пишаються, коли їх колишні вихованці мають успіх. Наприклад, три спортсмени, які були членами клубів в нашому місті (брейк-данс, фехтування і якась боротьба), виграли олімпійські медалі в 2024. То з кожної шпарини було чути, які ми всі молодці.

А, ну і важливо сказати про спорт в школі. Його досить багато, десь 3-4 години. І він міняється кожен триместр. Зараз у Степана, наприклад, циркове мистецтво і ультімейт (я так і не зрозуміла, що це), а у Марусі волейбол. Часто тематичний спорт приходять викладати ті самі тренери з асоціацій.

Отака колаборація муніципалітетів і спортивних фанатів. І батьків. Бо, як би там не було, а батьки мають встати в суботу в 6:30 і попертися на інший край регіону, щоб весь день провести на лавці з пульсом 120 😅

Ну або гуляти і вивчати чергове потенційне село для переїзду.